10 Виробнича програма підприємства, її вміст і оптимізація

Важливим розділом поточного плану підприємства є виробнича програма або план виробництва і реалізації продукції.Виробнича програма (ПП) визначає необхідний обсяг виробництва продукції на плановий період, який відповідає номенклатурою, асортиментом і якістю вимогам плану продажу. Вона обуславливает завдання по введенню в дію нових виробничих потужностей, потреба в матеріально-сировинних ресурсах, чисельності персоналу, транспорті і так далі Цей розділ плану тісно пов'язаний з планом праці і зарплати, планом за витратами виробництва, прибули і рентабельності, фінансовим планом.ПП підприємств визначає склад, к-ть і об'єм продукції, яка має бути вироблена в плановий період і поставлена споживачам.Основним завданням ПП є максимальне задоволення потреб споживачів у високоякісній продукції, яка випускається підприємствами при найкращому використанні їх ресурсів і здобутті максимального прибутку.

ПП складається з 2-юшок розділів:

-плану виробництва продукції в натуральному (умовно-натуральному) вираженні;

-плану виробництва у вартісному вираженні.

У основу розробки ПП має бути покладена реальна потреба в конкретній продукції.

Для того, щоб вірно сформувати ПП підприємства, в його бізнес-плані має бути представлена така важлива інформація як характеристика пропонованої продукції, оцінка можливих ринків збуту і конкурентів, стратегія маркетингу.

При планеруванні ПП необхідно використовувати наступні матеріали:

1. перспективний план виробництва продукції і послуг;

2. прогноз потреби в продукції підприємства, який складається на основі дослідження попиту, пропозиції, цін, кол-ва конкурентів і т. д.;

3. держ. контракт і держ. замовлення на продукцію підприємства – якщо є;

4. результати вивчення поточного попиту на продукцію;

5. договори на виробництво і постачання продукції, які складаються в результаті вільного продажу виробів на суспільних ярмарках;

6. заходи щодо спеціалізації і кооперації виробництва;

7. заходи щодо збільшення виробничих потужностей підприємства;

8. дані про залишки нереалізованої продукції в попередньому періоді.

Підставою для визначення об'єму постачань конкретній продукції є портфель замовлень і господарські договори.

Виходячи з натуральних об'ємів постачань і виробництва розраховується загальний об'єм продукції у вартісному вираженні: об'єми товарної, валової, реалізованої, чистої і умовно-чистої продукції.

Планерування ПП в натуральному вираженні передбачає:

• визначення номенклатури і асортименту продукції;

• розрахунок потреби в продукції, обсягу виробництва по календарних періодах року (у головному плані));

• обгрунтування планів обсягів виробництва продукції виробничою потужністю, матеріальними і трудовими ресурсами.

Натуральними показниками ПП є об'єм продукції в натуральних одиницях по номенклатурі і асортименту.

Номенклатура – це перелік назв окремих видів продукції.

Асортимент – це різновид виробів у межах даної номенклатури.

Натуральні показники представлені у фізичних одиницях виміру (штуки, тонни, метри).

Номенклатура може бути:

-централізованою (формується шляхом складання держ. контрактів і замовлень);

-децентрализованной (формується підприємством самостійно на основі вивчення ринкового попиту на свою продукцію і встановлення прямих контактів із споживачами шляхом укладення договорів постачань).

Одним з найважливіших етапів розробки ПП є визначення потреби в ресурсах. Основним методом визначення цієї потреби є метод прямого рахунку відповідно до питомих норм її витрати (потреба підприємства в предметах праці розраховується множенням питомих норм витрати сировини і матеріалів на планові обсяги виробництва).

Головним засобом ув'язки потреби і ресурсів є розробка матеріальних балансів.

На підставі плану випуску продукції підприємством розробляються річні, квартальні і місячні ПП цехів. ПП цеху містить завдання по номенклатурі і загальному об'єму продукції. У завданні по номенклатурі вказується к-ть найменувань виготовлених окремих видів продукції в натуральному вираженні. Планово-облікові одиниці (номенклатурні позиції), в яких встановлюється завдання цехам по номенклатурі, мають різну міру деталізації для різних цехів і типів виробництва.

ПП кожного цеху обгрунтовується виробничою потужністю окремих груп устаткування, зіставленням їх сумарного корисного фонду роботи і завантаження в машино-часах.

На основі ПП основних цехів складаються плани виробництва для допоміжних і обслуговуючих підрозділів підприємства: ремонтних, інструментальних, енергетичних цехів, транспортного господарства. ПП допоміжних цехів розробляється відповідно до встановленої потреби в їх продукції і послугах.

Виходячи з планів цехів розробляються виробничі завдання для ділянок. Завершальним етапом планерування виробництва є доведення завдань по виконанню окремих виробничих процесів і виготовленню продукції безпосередньо до бригад і робочих місць.

Кожне підприємство розробляє свою ПП самостійно, включаючи держ. контракт і держ. замовлення.

Держ. контракт і держ. замовлення формуються на основі пропозицій міністерств і відомств – держ. замовників. Фінансування держ. контракту проводиться за рахунок засобів Держ. бюджету, а держ. замовлення – за рахунок власних засобів підприємств і наявних кредитних ресурсів. Відповідальність замовників (споживачів) і виконавців за виконання держ. контракту і держ. замовлення визначається укладеними договорами (контрактами) і законодавством України.

У поточному планеруванні ПП складається, як правило, на рік. В умовах динамічності внутрішнього і зовнішнього середовища розробляти ПП на довший період не доцільно. Тому процес підготовки до виконання річної ПП починається з її розподілу по кварталах і місяцях.

У масовій і багатосерійному виробництві, коли вжиток продукції не має сезонного характеру, розподіл ПП по планових періодах проводиться пропорційно кол-ву робочих днів. У інших випадках розподіл завдань проводиться з врахуванням термінів постачання продукції споживачам.

ПП повинна формуватися з врахуванням ресурсів підприємства і здобуття найкращих результатів, тобто бути оптимальною.

Оптимальна ПП – це програма, яка відповідає структурі ресурсів підприємства і забезпечує найкращі результати його діяльності по прийнятому критерію.

Оптимізація ПП виробляється з метою:

-планерування оптимальної структури номенклатури продукції;

-визначення максимально можливого обсягу виробництва продукції і економічного кордону нарощування виробництва.

Перша проблема може бути вирішена за допомогою економіко-математичних методів:

• симплекс-методу лінійного програмування, при якому вибирається критерій оптимізації і його математична форма – цільова функція, якою може бути: максимальний прибуток, максимальний обсяг виробництва, рівномірне завантаження устаткування, і приймаються наступні обмеження: повне завантаження кожної групи устаткування, трудомісткість програми, витрати матеріальних ресурсів;

• метод «віток і обмежень» відсіювання неефективних розробок плану;

• більш простій і доступний метод оптимального формування ПП за допомогою інтегральних показників, при якому формування плану триває до виконання встановленого критерію оптимальності.

У 1939 р. академік Л. Канторовіч запропонував вирішення проблеми вибору оптимального плану з метою максимізації прибутку: ,

де сі – прибуток від реалізації продукції; хі – к-ть і-ой продукції.

У модель вводяться обмеження відносно ресурсів, фонду часу роботи устаткування, по обсягах виробництва конкретних виробів.