20 Планерування потреби в матеріальних ресурсах

При планеруванні потреби в матеріально-технічних ресурсах для основного виробництва використовуються різні методи розрахунку. Найбільш загальним з цього метолу є метод прямого розрахунку; методи, які базуються на обліку даних про рецептурний склад продукції, нормативні терміни сноса, формули хімічних реакцій.

Методи визначення потреби в ресурсах - способи встановлення кількості матеріальних ресурсів, потрібних для здійснення виробничої і іншої діяльності підприємства. Основні дані для визначення потреби - це погоджені з попитом пропорції підприємства відносно виробництва товарів і послуг і норм витрат для їх виготовлення. При планеруванні МТО використовують різні методи визначення потреби в матеріалах в залежності ось наявність необхідних даних, специфіки технологічних процесів, призначення матеріалів і других особливостей виробництва і вжитку матеріалів.

Суть методу прямого розрахунку полягає в тому, що розрахунки планової потреби матеріальних ресурсів проводяться шляхом множення норми витрат на відповідний обсяг виробництва або роботи в плановому періоді. Методом прямого розрахунку визначається потреба в сировині і матеріалах для випуску готової продукції при встановлених нормах їх витрат. Якщо один і той же вигляд матеріалу використовується для виготовлення декількох видів виробів, потреба в нім (Пм) визначається по формулі:

Aj- произв.программа по виготовленню j-го вигляду продукції, шт Нзіj- норма витрат і-го матеріалу для виробництва j-тот продукції.

Цей метод можна використовувати для розрахунку потреби в матеріалах на 1 продукції або її частині (вузол, деталь).

При планеруванні виробництва нової продукції, для якої не встановлені норми витрат матеріалів, потреба в них визначається методом аналогії. При цьому методі нові вироби за допомогою відповідних коефіцієнтів прирівнюються до виробів, які мають обгрунтовані норми витрат матеріалів, і потреба (Пм) визначається по формулі:

Пм= НЗбаз*nн*К

НЗбаз - норма витрат матеріалу на аналогічний базовий виріб; Nн - запланований випуск нового виробу в натуральному вираженні до-коефіцієнт, який враховує особливості матеріалу при виробництві нового виробу. Як такий коефіцієнт може бути використане відношення маси нового до маси базового виробу.

При многономенклатерному виробництві (підприємства швацьких, взуттєвою, радіотехнічною, інших областей промисловості] потреба в матеріалах определяються за типовим представником, тобто виробом, який якнайповніше відображує витрати матеріалів на всю групу (партію) продукції, представником якої він є, за формулою:

Пм= НЗтіп*nг

НЗтіп - норма витрат на типового представника, Nг - програма випуску всіх виробів даної групи.

Якщо на момент розрахунку на підприємстві відсутні дані про об'єм виробничої програми в натуральному вираженні, а також норми витрат матеріальних ресурсів, то потреба в них визначає гься методом динамічних коефіцієнтів:

Пм=Змф*Іпп*Ін

Змф - фактичні втрати матеріалів за минулий період; Іпп - індекс зміни виробничої програми; Ін - індекс середнього зниження норм витрат матеріалів в плановому періоді.

У таких областях як металургійна, харчова, виробництві будівельних матеріалів використовується метод рецептурного складу. Спочатку розраконусл.сия об'єм придатної продукції для виконання виробничої програми, ливарні заготовки,скломаса за формулою:

Пгод -продукция придатна для обробки; Чмj- чорнова вага j-го виробу (деталь); Nj- програма виробництва j-х виробів. Лг, - програма виробніщтвау-х виробів.

Потреба в кожному конкретному компоненті, який входить до складу шихти, визначається на підставі рецептури, яке відзначає процентний склад кожного компонента сировини і планового виходу придатної продукції за формулою:

де Кі - і-й компонент; Увк- питома вага конкретного компонента в шихті %; ВГПпл - плановий вихід придатної продукции,%.

Потреба в змащувальних матеріалах на плановий період визначають з врахуванням специфіки їх вжитки:

Псм=НЗсм*Ч*Дпл*Ксм*Тсм

Псм -количество необхідних змащувальних матеріалів; НЗсм- норма витрат змащувальних матеріалів на одну машино-годину роботи даного оснащення, кг; Ч-число працюючих одиниць оснащення, од.; Дпл -плановое кількість робочих днів підприємства на рік, дні; Ксм - коефіцієнт мінливості оснащення; Тсм -продолжительность робочої зміни, ч.

Методика розрахунку потреби в інструменті також відображує чинники, які визначають їх витрати. Спочатку уточнюється номенклатура необхідного інструменту, потім після будь-якого його найменуванню розраховується час роботи.

Річна потреба в ріжучому інструменті (Прі) розраховується за наступною формулою:

Прі=Тм*nгод/(L/l+l)*Ti

де Тм - машинний час роботи даним інструментом дяя виготовлення одиниці продукції; ч.; Nгод - річна програма випуску продукції, шт.; L -длина робочої частини інструменту, гг; l - частина інструменту, який заточується за одне заточування, гг; Тi - час роботи інструменту між двома заточуваннями, ч.

Потреба в матеріалах для виготовлення інструменту розраховується залежно від кількості інструменту, який має бути виготовлена за плановий період, і норм витрат матеріалів на виготовлення кожного плоту інструменту.

Потреби в матеріалах на ремонт оснащення (Премо) залежить від типа і кількості оснащення, яке підлягає ремонту, і вигляду ремонтних робіт.

На підприємствах машинобудування за основу розрахунку беруть норми витрат матеріалів на одну ремонтну одиницю і об'єм ремонтних робіт, виражений В одиницях ремонтної складності :

де а -коэффициент, який враховує витрата матеріалів на огляди і міжремонтне обслуговування; НЗКАП- норми витрат матеріалів на одну ремонтну одиницю при капітальному ремонті оснащення; R1,R2,R3-сумма ремонтних одншщь оснащення, яке підлягає відповідно капітальному, середньому і маленькому ремонтам; - коефіцієнт, який характеризує співвідношення між нормою витрат матеріалів при середньому і капітальному ремонтах; - коефіцієнт, який відображує співвідношення між нормою витрат матеріалу при малому і капітальному ремонтах.

Потреба в додатковому оснащенні для збільшеним виробничій потужності підприємства визначається на основі розрахунку необхідної кількості оснащення для виконання виробничих планів. Якщо розрахована льохи в оснащенні більше його наявність, то підприємство повинне придбати недостатню його кількість, звідси величина потреби в придбанні визначається як різниця між потребою і наявністю оснащення на підприємстві. Проте, при цьому необхідно враховувати можливість раціонального використання наявних машин.

Потреба в запасних частинах для забезпечення роботи оснащення встановлюється на основі прогресивних норм їх витрат і кількості працюючих машин.

Залежно від конкретних особливостей роботи машин, норми витрат можуть встановлюючись в середньому на 100 машин або на основі даних про терміни сноса кожної деталі машин.

Потреба в паливі найчастіше визначається шляхом множення об'єму роботи в плановому періоді на норму його витрат, при цьому норми витрат різних видів палива встановлюються в одиницях умовного палива.

Для визначення кількості палива в натуральному вираженні розраховану цим методом потребу ділять на тепловий еквівалент (відношення калорийност даного палива і калорійності умовного палива).

Необхідна кількість палива на технологічні і енергетичні цілі визначається прямим розрахунком на підставі норм витрат умовного палива, які встановлені на одиницю продукції або робіт за формулою:

Пi – потреба в i-м вигляді палива в натуральних одиницях, Nj - план виробництва j–го вигляду продукції, НЗуп – норма витрат умовного палива на виконання одиниці j–го вигляду робіт, КЕ – калорійність еквіваленту i–го палива.