4 Нормативна база планерування

Створення нормативної бази планерування - це основа раціональної організації і планерування діяльності підприємств різних форм власності. Нормативна база планерування складається з системи норм і нормативів, які характеризують кількісну і якісну міру витрат робочого часу, матеріалів і фінансових коштів.

Нормативний метод планерування - це один з методів обгрунтування планів, який використовується на всіх стадіях планової роботи: в ході економічного аналізу результатів господарської діяльності, у визначенні потреби в різних видах ресурсів.

Норма - це максимально допустима величина абсолютних витрат сировини, матеріалів, палива, енергії, витрат праці для виготовлення одиниці продукції (або виконання робіт) встановленої якості в умовах виробництва в планованому році.

Норматив - це показник, який характеризує відносну величину (міра) використання предметів праці, їх витрат на одиницю площі, ваги, об'єму.

Норми і нормативи мають бути обгрунтованими, прогресивними, динамічними і охоплювати всю сукупність використаних ресурсів. Норми, незалежно від того, витрати якого елементу вони визначають, повинні мати системний характер і забезпечувати раціональне використання живої і матеріалізованої праці.

Система норм і нормативів містить десять основних груп: Дефективності суспільного виробництва; 2) витрат і запасів сировини, матеріалів, палива і енергії; 3) витрат трудових ресурсів і заробітної плати; 4) використання виробничих потужностей і тривалості їх освоєння; 5) капіталовкладень і капітального будівництва; 6) потреби показників використання, а також запасів в устаткуванні; 7) фінансів; 8) витрат на виробництво; 9) соціально-економічних; 10) охорона довкілля.

Всі нормативи можна поділити на двох типів. Вони відрізняються по своїм економічним вмістом і по сфері впливу на господарську діяльність.

Економічні нормативи першого типа характеризують вимоги, які висуваються суспільством до ефективності використання ресурсів.

До них відносять: норматив ефективності капіталовкладень, тарифи, відсоток за кредит, нормативи виплат до бюджету за використання природних ресурсів (рента), валютні курси і ін. Специфічність цих нормативів полягає в тому, що вони фіксують мінімально допустиму величину економічної ефективності використання різних ресурсів, тобто суспільно виправданий розмір їх витрат для досягнення найбільшого економічного ефекту.

Економічні норми другого типа регламентують взаємини між державою і підприємствами, а також між учасниками виробничого процесу по питаннях розподілу отриманих результатів між виробничими одиницями, трудовими колективами, окремими працівниками. До цього вигляду відносять нормативи розподілу валового прибутку, в т.ч. податки на прибуток, штрафи і неустойки, нормативи оплати праці і утворення засобів економічного стимулювання. Ці нормативи повинні забезпечувати узгодження інтересів держави і окремих трудових колективів і, відповідно, створювати зацікавленість підприємницьких структур в максимальному використанні виробничих можливостей.