32 Планерування потреби у фінансових ресурсах

В процесі фінансового планерування визначаються майбутні фінансові потреби підприємства. Розрізняють потреби в основному і оборотному капіталі.

Капітал - сума коштів, необхідних для почину і здійснення виробництва (діяльності).

Основний капітал - це частина постійного капіталу, яка складається з вартості засобів роботи і обертається впродовж декількох періодів виробництва.

Оборотний капітал - це і частина постійного капіталу, яка витрачається на придбання на ринку предметів роботи і оплату роботи робочої сили.

Джерелами фінансування капітальних вкладень є:

* власні фінансові ресурси;

* притягнені фінансові ресурси;

* засіб, отримані від продажу коштовних паперів, внески членів трудових колективів;

* засіб державного бюджету і місцевих бюджетів;

* засоби іноземних інвесторів.

Зростання капіталу на підприємстві відбувається в процесі кругообігу оборотного капіталу, який проходит різні стадії і набирає різних форм. У виробничій сфері оборотний капітал (оборотні засіб) авансується до оборотних виробничих фондів і фонди звернення.

До оборотних виробничих фондів належат: сировина, основні і допоміжні матеріали, напівфабрикати, паливо, тара, запасні частини для ремонтів, малоцінні і швидкозношувані предмети, незавершене виробництво, напівфабрикати власного виробництва, витрати майбутніх періодів.

Фонди звернення - це залишки готової продукції на складі підприємств, відвантажені, але не сплачені покупцями товари, залишки засобів підприємств на поточному рахунку в банка, касі, в розрахунках, в дебіторській заборгованості, а також вкладені в короткострокові коштовні папери.

Залежно від методів планерування оборотні засіб діляться на нормованих і ненормованих.

До нормованого оборотного засобу належат оборотні кошти у виробничих запасах, незавершеному виробництві і витратах майбутніх періодів, в залишках готової продукції па складах підприємств.

До ненормованих оборотних фондів включають фонди звернення за винятком готової продукції на складі.

За джерелами формування оборотні засіб діляться на:

- власні і прирівняні до власних;

- притягнені;

- інші.

На практиці використовуються два методи визначення потреби в оборотному засобі: прямий і економічний.

Метод прямого розрахунку забезпечує розробку обгрунтованих норм і нормативів на кожному підприємстві з врахуванням багатьох чинників, які пов'язані з особливостями постачання, виробництва і реалізації продукції.

Планерування оборотного засобу здійснюється відповідно кошторисам витрат на виробництво і невиробничі потреби і бізнес-плану, який охоплює і зв'язує виробничі і фінансові показники, створюючи саме цим умови для успішної комерційної діяльності і розвитку підприємництва.

Визначення потреби в оборотному засобі здійснюється через їх нормування.

В разі заниження розміру оборотного засобу можливі перебої в постачанні і виробничому процесі, зменшення обсягу виробництва і прибутку, виникнення прострочених платежів і заборгованості, інші негативні явища в господарській діяльності.

Надлишок оборотного засобу наводить до накопичення надмірних запасів сировини, матеріалів; послаблення режиму економії; створення умов для використання оборотних коштів не за призначенням.

Для забезпечення безперервного процесу виробництва і реалізації продукції на підприємстві створюються виробничі запаси. У складі виробничих запасів найбільшу питому вагу мають сировину, матеріали і купувальні напівфабрикати.

Норматив оборотних коштів для цих запасів визначається по формулі:

НОК = ОВ*n

де НОК- норматив оборотних коштів для сировини, матеріалів і купувальних напівфабрикатів, тис. грн..;

Ов-одноденні витрати сировини, матеріалів, напівфабрикатів, тис. грн..;

N- норма оборотного засобу, светал.

Одноденне витрачання сировини, матеріалів і купувальних напівфабрикатів визначається по кошторису витрат на виробництво.

Норма оборотних коштів відносно виробничих запасів (сировини, матеріалів і купувальних напівфабрикатів) містить такі елементи: транспортний запас; підготовчий запас; технологічний запас; поточний (складський) запас; гарантійний (страховий) запас.

Норматив оборотних коштів для готової продукції (НГП) визначається як твір норми оборотних коштів в днях (N) і одноденного випуску товарної продукції в плановому році за виробничою собівартістю (ТП):

НГП=ТП*n

Визначення потреби в оборотному засобі прямим методом передбачає виконання розрахунків для кожного елементу оборотного засобу. Вони здійснюються на тривалий період.

Обчислений методом прямого розрахунку норматив щорік коригується підприємством з врахуванням змін виробничої програми і швидкості звернення оборотного засобу. Для корекції використовується економічний метод розрахунку.

Особливість визначення потреби в оборотному засобі економічним методом полягає в тому, що обчислене методом прямого розрахунку норматив на поточний рік ділять на дві частини. До першої частини належат нормативи оборотних коштів за статтями, розмір яких прямо залежить від об'єму витрат на виробництво: сировина, основні матеріали, купувальні напівфабрикати, допоміжні матеріали, тара, незавершене виробництво і готова продукція (виробничий норматив). До другої частини належат ті статті нормованого оборотного засобу, розмір яких прямо не залежить від зміни витрат на виробництво: запасні частини для ремонту устаткування, малоцінні і швидкозношувані предмети, витрати майбутніх періодів (невиробничий норматив).

Для визначення нормативу оборотних коштів на плановий рік виробничий норматив збільшується відповідно темпам зростання виробничої програми в плановому періоді.

Невиробничий норматив оборотного засобу збільшується на 50 % від зростання виробничої програми.

Отримана загальна сума нормативів зменшується на суму засоби, які вивільняються в результаті планового (прогнозованого) прискорення звернення оборотного засобу.

Для визначення мінімальної суми грошового кошту, який потрібні підприємству для виробничо-господарської діяльності в плановому році, застосовується метод оборотності грошей.

Для цього:

1) визначається оборотність грошових коштів за формулою:

де ОГК - оборотність грошей, кількість зворотів зарікання;

- цикл обігу грошей, кількість светал між купівлею сировини, матеріалів і вступом виручки від продажу готової продукції.

2) визначається мінімальна необхідна сума грошових коштів за формулою:

де - мінімальна сума грошових коштів, тис. грн..; Вр - річні витрати на купівлю матеріалів, заробітну плату, дивіденди і тому подібне, тис. грн.

Цей метод застосовується тоді, коли грошові надходження і витрати стійкі, рівномірні.