- •2. Відносини єс – Росія – Україна: фактори формування, інтереси сторін та механізм їх реалізації
- •4, 13 .Основні засади та напрямки зовнішньої політики України.
- •5. . Гууам: створення, мета та основні напрямки діяльності. (сайт організації)
- •7.Діяльність урср в оон 1945-90рр
- •1. Совершенствование и упрощение нормативно-
- •2. Применение в полном объеме межправи-
- •3. Разработка механизмов реализации заключен-
- •4. Реализация совместных работ и проектов,
- •5. Развитие научно-технического сотрудничества
- •6. Развитие межрегионального и приграничного
- •18. І 44 Україна чорноморсьй регіон
- •19. . Інтереси України на пострадянському просторі та механізми їх реалізації. (підручник Львівського Університету, к-ра міжнародні відносини)
- •Інтеграційні утворення на пострадянському просторі й Україна
- •Регіональний вимір зовнішньої політики України
- •22. Укр.. Відносини з країнами азії, африки та лат америки
- •23. Концепція “нейтралітету” та “позаблоковості” в зовнішній політиці України
- •Експерт: багатовекторна політика була можлива лише за часів Кучми
- •Інституційна структура багатостороннього виміру “Східного партнерства”
- •*** Порядок денний асоціації та Угода про асоціацію
- •28. Міжнародно-договірна база відносин Україна – єс.
- •30 Міжнародно-договірна база співробітництва Україна – нато.
- •1991 Рік — Вступ України до Ради північноатлантичного співробітництва;
- •Документи України щодо відносин з нато (мзс україни)
- •Національні інтереси України (зовнішній аспект).
- •34. . Основні напрямки та засади зовнішньої політики України. Базові документи
- •36. Проблема кордонів України: стан та механізми її вирішення.
- •Українсько-російський кордон
- •Українсько-румунський кордон
- •Українсько-молдавський кордон
- •Україна-єеп
- •ЄврАзЕс
- •40. Україна щодо питань звичайного озброєння
- •42. Позиція України щодо співробітництва в рамках снд
- •43. Політика єс стосовно України.
- •47. Причини створення нкзс урср наприкінці Другої світової війни.
- •48. Проблеми кордонів урср.
- •49, Проблема множинного представництва в процесі створення оон та місце урср в ній.
- •30 Квітня 1945р. Виконавчий комітет Конференції вислав урядам України і Білорусії офіційні запрошення прислати своїх делегатів на конференцію.
- •50 Морський кордон між укр. Та рф
- •52. Питання чф рф в українсько-російських відносинах
- •53. Проблеми українсько-американських відносин та механізми їх вирішення.
- •58. . Стан та перспективи відносин Україна – нато.
- •60. Укр. Та єс щодо европ.Безпеки
- •61. . Аналіз переговорного процесу щодо нової угоди між Україною та єс
- •Основні напрямки і тенденції співробітництва Україна – єс на сучасному етапі.
- •62. Відносини України з країнами цсє: фактори формування, проблеми та механізми їх вирішення.
- •63. Створення, структура і розгортання діяльності нкзс урср.
- •66. . Тенденції, принципи, основні напрямки співробітництва Україна – єс.
- •69. Укра-китайскі відносини
- •70. Укр.- японські відносини
- •Хронологія українсько-американських відносин:
- •73. Створення, структура і розгортання діяльності нкзс урср.
- •74 Та 81 урср на конфер в сан-франциско
- •75. Участь урср у вирішенні Дунайської проблеми після завершення іі світової війни.
- •76. Урср на парижській мирній конференції
- •82. Діяльність урср в міжнародних організаціях 1945-1990 рр
- •84. Урср у розв’язанні повоєнних проблем
- •Участь урср у роботі Паризької мирної конференції
- •86. . Проблема ядерного роззброєння України, вплив на зовнішню політику.
74 Та 81 урср на конфер в сан-франциско
Участь УРСР в установчій конференції ООН.
В Сан-Франціско в США 25 квітня 1945 р. відкрилась установча конференція, що мала створити міжнародну організацію безпеки.
Напружена робота йшла над основоположними документами майбутньої організації — Статутом, Реґламентом тощо. Уточнювалася структура організації, головні органи, розміри внесків, принципи обрання непостійних членів Ради Безпеки.
Україну офіційно було запрошено до Сан-Франциско ЗО квітня 1945 р. Президія Верховної Ради УРСР затвердила делегацію на чолі з Народним комісаром закордонних справ України Д.Мануїльським.
Українська делегація 6 травня 1945 р. прибула до Сан-Франциско й активно прилучилася до роботи конференції. Вона зробила значний внесок у розробку положень Статуту ООН. Неабиякий міжнародний авторитет України засвідчує обрання Д.Мануїльського головою Першого комітету першої комісії конференції, який розробляв текст преамбули і перший розділ Статуту про цілі та принципи ООН. В інших комісіях плідно працювали члени української делегації І.Сенін, академік О.Палладій, професор В.Бондарчук. П.Погребняк, М.Петровський.
Д.Мануїльський, окрім виконання функцій безпосередньо на форумі, мав зустрічі з американською громадськістю, провів прес-конференцію, роз'яснюючи внутрішній і зовнішній курс УРСР. Підвищенню престижу та значущості роботи делегації сприяла також активність її членів — українських вчених П.Погребняка та В.Бондарчука. Після завершення конференції вони на зворотному шляху відвідали Канаду, де мали зустрічі з громадськістю.
Конференція в Сан-Франціско, в якій узяли участь 50 держав, схваливши всі документи й назву об'єднання — "Організація Об'єднаних Націй", завершилась 26 червня 1945 р. підписанням Статуту ООН.
Президія Верховної Ради УРСР 22 серпня 1945 р. ратифікувала Статут ООН, а 24 жовтня ратифікаційна грамота України була передана на зберігання державі, на території якої був підписаний цей міжнародний документ. 24 жовтня 1945 р. Статут набув чинності. Цей день щорічно відзначається як День Об'єднаних Націй.
Звичайно, не слід перебільшувати внесок УРСР в успішну роботу конференції. Основні проекти документів були підготовлені й узгоджені великими державами на попередніх зустрічах. І найголовніше — делеґація УРСР виступала фактично як "гілка" делегації СРСР, одержуючи від неї вказівки й настанови.
Контроверсійна участь української дипломатії у формуванні й становленні ООН ускладнювалася проблемністю спроб узгодити позиції ідеологічно протилежних держав. Українська делегація у такій ситуації фактично підтверджувала свою залежність відвертою та постійною підтримкою Москви. Саме контроверсійність спричинилася до того, що було прийнято рішення про використання принципу одностайності під час голосування в Раді Безпеки. В іншому випадку, як стверджували у Москві, Києві та Мінську, добитися ефективності в прийнятті глобальних рішень на теми міжнародного миру та стабільності було б неможливо. Це й зрозуміло, оскільки будь-яке серйозне рішення, скажімо, західних членів РБ, на засадах більшості в разі обструкції СРСР чи Китаю не могло бути виконаним. І навпаки.
Не менш суттєві дискусії виникали і з приводу складу учасників установчої конференції Об'єднаних Націй. Фактичним приводом для згоди Заходу на прийняття УРСР у такій ролі стала позиція Рузвельта, переконаного, що "Україна була слабкою ланкою в радянській системі". Принагідне зауважимо, що проблеми суверенітету, по-перше, активно висувалися багатьма західними опонентами СРСР як такі, що потребують свого розв'язання. По-друге, Москва мало приховувала намір прикритися членством УРСР і БРСР в ООН, щоб відвернути можливі закиди на адресу своєї національної політики.
На установчій конференції ООН, детально розглянутій у попередньому розділі, особливе невдоволення СРСР, УРСР та БРСР викликали пропозиції окремих країн вирівняти членів новостворюваної міжнародної організації у правах, незалежно від того, до якої Групи держав вони належать — великих, середніх чи малих. Причому відповідна пропозиція Австралії" піддавалась обструкції під приводом того, що відбувалася нібито безпосередня підтримка таких пропозицій делегаціями "імперіалістичних держав", насамперед США та Великобританії. Насправді ж про означену ініціативу австралійської делегації можна говорити хіба що в провокативному контексті. Адже заздалегідь було зрозуміло, що ні американці, ні, тим паче, представники СРСР не зацікавлені в тому, щоб відбулося таке вирівнювання.