Функціональна сфера та основні цілі виробничої логістики.

Виробнича логістика охоплює функціональну сферу безпосереднього виробництва як процесу виготовлення, тобто процеси від початку виробничого процесу до передання готової продукції у підсистему логістичного розподілу і збуту, в тому числі виробниче транспортування сировини, матеріалів, комплектуючих тощо, а також виробниче складування.

Можна виділити головну мету і завдання трьох рівнів, що спри-ятимуть створенню оптимально!' логістичної виробничої системи. Головна мета виробничої логістики — це комплексне планування та управління матеріальним потоком у процесах виробництва, ви-робничого транспортування і складування та відповідним інформа-ційним потоком з метою забезпечення витратної та часової оптимі-зації характеристик матеріального потоку.

Заедания першого рівня зводиться до мінімізації витрат на ви-робництво, забезпечення безперервного завантаження працівників і робочих місць, безперервність руху предметів праці у виробництві.

Заедания другого рівня полягає у підвищенні організованості процесів виробництва, реалізації основних принципів організації виробництва:

• спеціалізація — диверсифікація;

• стандартизація — універсалізація;

• прямотечійність — невизначеність;

• безперервність — перервність;

• паралельність — послідовність;

• пропорційність — резервування;

• надійність — гнучкість;

• ритмічність — аритмічність.

Заедания третьего рівня — це гарантування працездатності ви-робничої системи у заданому діапазоні якісних та кількісних пока-зників, забезпечення повного циклу управління в його взаемо-зв’язк, , тобто забезпечення прогнозування, нормування, плану-вання, організації, обліку, контроля, аналізу координації, регулю-вання, стимулювання.

Фінансові аспекти управління запасами.

Управління виробничими запасами має величезне значення як у технологічному, так і у фінансовому аспектах. Для фінансового менеджера більш важлива загальна сума коштів, відокремлених з обороту і тих, що знаходяться в запасах протягом виробничого циклу Без такої вимушеної іммо-білізації у фінансово-господарській діяльності не обійтися, тому цілком природне бажання мінімізувати втрати, що викликаються цим процесом.

Запаси сировини і матеріалів забезпечують підприємству гнучкість у політиці закупівель. Без цих запасів йомудовелося б працювати, терміновозакуповуючи все, що необхідно для підтримки графіка виробництва. Проте при цьому можуть виникати зайві запаси сировини і матеріалів. Запаси готовоїпродукції дають підприємству гнучкість у сфері виробництва і збуту продукції. Запаси незавершеної продукції дають гнучкість у побудові виробничого графіка і створюють можпивості для більш ефективного використання виробничих ресурсів.

Фінансовий цикл - це час, протягом якого кошти підприємства вкладені в створені запаси, незавершене виробництво, готову продукцію і дебіторську заборгованість з урахуванням часу обігу кредиторської заборгованості, оскільки вона компенсує виділення коштів у дебіторську заборгованість.

Підприємства, що мають нестійкий фінансовий стан і певні проблеми у фінансово-господарській діяльності повинні управляти фінансовим циклом дещо в іншому порядку Основними важелями впливу у такому випадку є час обігу запасів і дебіторської заборгованості. Кредиторську заборгованість рекомендується використовувати лише в обмежених випадках. Зменшення ж кредиторської заборгованості здійснювати паралельно зі зменшенням дебіторської.

Для підприємств із складним фінансовим станом не рекомендується займатися фінансовим циклом доти, поки вони не вирішать проблему забезпечення підприємства необхідним розміром власних коштів.