5. За продуктовою спеціалізацією:

• вузькоспеціалізовані (для одного або декількох найменувань продукції);

• обмеженою асортименту,

• широкого асортименту.

Склади можуть також бути класифіковані за видом власності, за технічною оснащеністю, за наявністю зовнішніх під'їзних колій, за видом складських будівель і споруд, за технічною конструкцією і.т п.

С

Суть, визначення і основні завдання логістики.

Внаслідок фундаментальних змін у 1980-х роках в філософії управління матеріальними потоками у науковому економічному середовищі відбулося різке збільшення досліджень у сфері логістики. Аналіз і узагальнення відомих трактувань логістики дозволяє сформулювати таке визначення:

Логістика – наука про планування, організацію та контроль процесу обслуговування (обробки) матеріальних потоків у мікро- та макроекономічних системах з метою ефективного використання ресурсів, координації управлінської діяльності та задоволення потреб споживачів.

Основними глобальними завданнями логістики є:

• створення комплексних інтегрованих логістичних систем;

• стратегічне узгодження, планування та контроль за використанням логістичних потужностей;

• досягнення системної гнучкості, шляхом швидкого реагування на змінив зовнішньому та внутрішньому середовищі.

Основними загальними завданнями є:

• наскрізний контроль за потоковими процесами у логістичних системах;

• вироблення та удосконалювання управління матеріальними потоками;

• багатоваріантне прогнозування обсягів виробництва. Перевезень запасів та інших параметрів;

• узгодження процесів виробництва, постачання, збуту та логістичного сервісу;

• стандартизація вимог до якості логістичних послуг та операцій;

• виявлення центрів виникнення втрат часу, матеріальних і трудових і грошових ресурсів;

• визначення стратегії та технології фізичного переміщення матеріальних ресурсів, напівфабрикатів та готової продукції.

Часткові завдання логістики:

• зниження витрат у всіх ланках логістичного ланцюга

• раціональний розподіл транспортних засобів

• гарантування якісного після продажного обслуговування

• підтримування постійної готовності до прийому, обробки та передачі інформації;

• оптимізація запасів на всіх етепах руху матеріального потоку;

• максимальне скорочення часу зберігання продукції, скорочення часу перевезень;

• швидка реакція на вимоги споживачів;

• підвищена готовність до постачань.

Сучасні напрями управління транспортом.

Завдання управління реалізуються в процесі повсякденного функціонування органів управління, зв’язаних з підприємствами транспорту управлінськими відносинами.

Державне управління діяльністю транспорту здійснюється перш за все шляхом проведення та реалізації економічної і соціальної політики, включаючи надання дотацій на пасажирські перевезення.

Відшкодування збитків від безплатних перевезень пільгових категорій громадян регулюється нормативними актами Кабінету Міністрів України.

Збір за користування шляхами сполучень України транспортними засобами іноземних власників і плата за транзитні перевезення здійснюються в порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Транспортні засоби, споруди, фінансові ресурси, устаткування транспорту та дорожнього господарства, закріплені за підприємствами, установами та організаціями місцевих рад, належать до комунальної власності.

Транспортні засоби, споруди, устаткування транспорту можуть перебувати у власності підприємств, об’єднань, установ, організацій і громадян.

Транспортні засоби, які належать транспортним підприємствам та особам, які здійснюють їх експлуатацію, повинні відповідати вимогам безпеки, охорони праці та екології, державним стан­дартам, мати відповідний сертифікат.

Основні засади виконавчо-розпорядчої діяльності визначаються чинним законодавством, зокрема, Господарський кодекс накреслив у ч. 2 ст. 12 засади управління господарською діяльністю взагалі, у т. ч. і транспортною діяльністю. Господарський кодекс засобами регулюючого впливу держави на діяльність суб’єктів господарювання визначає:

- державне замовлення, державне завдання;

- ліцензування, патентування і квотування;

- сертифікацію та стандартизацію;

- застосування нормативів та лімітів;

- регулювання цін і тарифів;

- надання інвестиційних, податкових та інших пільг;

- надання дотацій, компенсацій, цільових інновацій та субсидій.

Запроваджено режим ліцензування транспортних послуг. Ліцензування вирішує такі завдання: забезпечення безпеки і надійності роботи транспорту; обмеження монополізму та розвиток конкуренції; створення рівних умов для розвитку господарської діяльності підприємств транспорту. Ліцензії на здійснення транспортної діяльності видаються Міністерством транспорту України та іншими уповноваженими на це органами в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України та Міністерством транспорту та зв’язку України.

Особливе місце у наглядовій діяльності держави на транспорті займає нагляд за забезпеченням безпеки руху транспортних засобів, який здійснюється в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Перевезення пасажирів і вантажів повітряним, а в окремих випадках й іншими видами транспорту, підлягають обов’язковому контролю на відповідність їх вимогам безпеки.

Під безпосереднім державним контролем знаходиться охорона громадського порядку, забезпечення особистої безпеки громадян, захист їх прав, свобод і законних інтересів, запобігання правопорушенням та їх припинення, виявлення і розкриття злочинів, розшук осіб, які їх вчинили, захист власності від злочинних посягань, державний пожежний нагляд на транспорті забезпечуються органами Міністерства внутрішніх справ України при сприянні підприємств транспорту.