Правові основи закупівлі. Оплата поставок

Отримання рахунків на оплату замовлених товарів - завершальний етап виконання контракту. Усі рахунки необхідно перевірити, наслідуючи декілька основних правил:

- після отримання рахунку упевніться, що він призначений саме вам;

- звірте номер замовлення, вказаний в рахунку, з номером замовлення в наявній у вас копії, а також з повідомленням про отримання товару із складу (від відділу одержувача).

Якщо в документах немає протиріччя, бухгалтерія оплачує рахунки. При оплаті рахунків використовуються, як правило, безготівкові розрахунки, але можуть робитися також готівкові платежі, якщо інше не встановлене законом. При здійсненні розрахунків допускаються розрахунки платіжними дорученнями, по акредитиву, чеками, розрахунки по інкасо і в інших формах, передбачених законом, встановленими відповідно до нього банківськими правилами і вживаними в банківській практиці звичаями ділового обороту. Сторони за контрактом (договору) можуть обрати і встановити будь-яку з вказаних форм розрахунків.

1. Розрахунки платіжними дорученнями. При розрахунках платіжними дорученнями банк зобов'язався за дорученням платника, за рахунок засобів, що знаходяться на його рахунку, перевести необхідну грошову суму на рахунок вказаної платником особи в цьому ж або іншому банку в строк, встановлений законом, якщо коротший термін не передбачений договором банківського рахунку або не визначається вживаними в банківській практиці звичаями ділового обороту.

2. Розрахунки по акредитиву. При розрахунках по акредитиву банк, діючий за дорученням платника про відкриття акредитиву і відповідно до його вказівки (банк-емітент), зобов'язався зробити платежі одержувачеві засобів або сплатити, акцептувати або врахувати перевідний вексель або дати повноваження іншому банку (виконуючому банку) зробити платежі одержувачеві засобів або сплатити, акцептувати або врахувати перевідний вексель.

3. Розрахунки по інкасо. При розрахунках по інкасо банк (банк-емітент) зобов'язався за дорученням клієнта здійснити за його рахунок дії з отримання від платника платежу і (чи) акцепту платежу.

4. Розрахунки чеками. Чеком визнається цінний папір, що містить нічим не обумовлене розпорядження чекодавця банку зробити платіж вказаної в нім суми чековласникові. В якості платника по чеку може бути вказаний тільки банк, де чековласник має засоби, якими він має право розпоряджатися шляхом виставляння чеків. Чек повинен містити:

- найменування "чек", включене в текст документу;

- доручення платникові виплатити певну грошову суму;

- найменування платника і вказівка рахунку, з якого має бути зроблений платіж;

- вказівка валюти платежу;

- вказівка дати і місця складання чека;

- підпис особи, що виписала чек, - чекодавця.

Поняття і завдання збутової логістики на підприємстві. Завдання розподільчої логістики. Логістика і маркетинг.

Розподільча логістика є тією частинною логістики, яка інтегрована в сферу розподілу, тобто здійснюється в після виробничий період

Розподільча логістика - це управління транспортуванням, складуванням та іншими матеріальними і нематеріальними операціями, які здійснюються в процесі доведення готової продукції до споживача згідно з інтересами і вимогами останнього, а також передачі, зберігання й обробки відповідної інформації. Інакше це ще називають маркетинговою або збутовою логістикою. Доцільно все ж використовувати термін «розподільча логістика» як такий, що найбільш точно відображає наявність у логістичній системі керуючих впливів під час доведення готової продукції до кінцевих споживачів.

Принципова відмінність розподільчої логістики від традиційного розуміння збуту полягає насамперед у системному взаємозв’язку процесу розподілу з процесами виробництва і закупівель під час управління матеріальними потоками, а також системному взаємозв'язку всіх функцій всередині самою розподілу.

Склад завдань розподільчої логістики на мікро- та на макрорівні різний. На рівні підприємства (мікрорівні) це:

• оптимізація формування портфеля замовлень,

• укладання договорів із замовниками на постачання продукції,

• забезпечення ритмічності та дотримання планомірності реалізації продукції;

• вивчення і задоволення потреб у логістичному сервісі

• раціоналізація параметрів, структури і просування динамічних матеріальних потоків;

• оптимізації параметрів і умов зберігання запасів товарного характеру;

• формування і вдосконалення системи інформаційного забезпечення.

На макрорівні до завдань розподільчої логістики належать.

• вибір схеми розподілу матеріальною потоку;

• визначення оптимальної кількості розподільчих центрів (складів) на території, яка обслуговується;

• визначення оптимального місця розташування розподільчого центру (складу) на території, яка обслуговується, та ін.

У цілісній стратегії розподільної логістики можна виділити дві засадничі сторони. У спрощеному виді їх можна представити, по-перше, як вивчення потреб ринку, чим, власне, займається і маркетинг, і, по-друге, як способи і методи якнайповнішого задоволення цих потреб шляхом ефективнішої організації транспортно-експедиційного обслуговування. Розглянемо окремо кожну з цих сторін.

Розвиток маркетингу пов'язаний із загостренням проблеми реалізації продукції і зростанням вимог до підрозділів фірм, що займаються збутом і матеріально-технічним постачанням. Передусім виникає необхідність вдосконалення збутової політики в цілях формування ринку і значного поліпшення планування реалізації продукції фірм. При розробці такої політики фахівці служби збуту повинні орієнтуватися на концепцію наскрізної логістики, що поширюваної на усе підприємництво і охоплює виробництво в широкому сенсі як по горизонталі, так і по вертикалі, а також що включає планування, управління предметними і інформаційними потоками від створення продукції до її розподілу.

Найбільш важливими є наступні функції маркетингу : дослідження і ідентифікація ринку; розмежування ринку по співвідношенню попиту і пропозиції; формалізація і забезпечення переваг продукту фірми по відношенню до конкурентів; розробка маркетингової пропозиції. Центральною функцією маркетингу є розробка маркетингової пропозиції по варіантах конкретної збутової діяльності фірми. Проте перш ніж воно може бути сформульоване, фірми повинні провести велику роботу по дослідженню ринку товарів.