Механізм функціонування закупівельної логістики.

У головних промислово розвинених країнах існує відпрацьований більш менш стандартний механізм матеріально-технічного забезпечення. Наприклад, матеріальне забезпечення виробничого процесу оброблювальних галузей у ФРН засноване на системі складів підприємств-постачальників, центральних складів і складів забезпечуваних підприємств.

Традиційна система організації матеріального постачання у ФРН заснована на принципі зберігання запасів. В цьому випадку потрібно оформлення документу про отримання необхідних для виробництва матеріалів на складі фірми, де ці матеріали підбираються і передаються одержувачеві або доставляються прямо на робочі місця. У випадку якщо потрібні підприємству матеріали відсутні на складі фірми, робиться запит в орган закупівель. На основі запиту закупівельний орган оформляє замовлення і посилає воно постачальникові. Постачальник приймає замовлення і забезпечує відправку товарів. На підприємство-замовник вирушають великі партії матеріалів, як правило, автомобільним або залізничним транспортом. Замовлені вантажі після їх вступу приймають на центральному приймальному пункті компанії. Тут перевіряють якість матеріалів, їх відповідність заявці по кількості і номенклатурі. Після оформлення відповідних документів про вступ товарів вони доставляються на окремі виробництва.

Типова схема проходження документації і матеріальних потоків при закупівлях представлена на мал. 4.2. Зважаючи на значну розгалуженість і різноманіття можливих варіантів господарських зв'язків, а також природне бажання керівництва компаній вести строгий облік і контроль за системою матеріально-технічного постачання своїх підприємств потоки документація, що відповідає переходу від одного структурного елементу приведеної схеми до іншого, складається головним чином із спеціально розроблених формулярів. Наприклад, відділ закупівель або посередник передає постачальникові 9-10 документів, а постачальника, виконуючи заявку, передає на центральний пункт до 14 документів.

Взагалі численні формуляри з відповідними копіями для різних відділів і підрозділів дають деяке уявлення про розміри адміністративних витрат у рамках традиційної системи матеріального постачання. Замовник і постачальник, починаючи із замовлення на матеріал, його доставки і отримання, використовують близько 15 форм документів, кількість яких з відповідними копіями може розростися до 50 екземплярів для оформлення одного постачання. Процедура документообмена полегшується при використанні ЕОМ і автоматизованих систем управління, проте потік інформації досить великий. За оцінкою західнонімецьких фахівців, занадто великою є і кількість ланок системи.

Матеріально-технічна база різних видів транспорту. Техніко-експлуатаційні показники роботи різних видів транспорту.

До складу матеріально-технічної бази світової транспортної системи входять: мережа шляхів сполучення (сухопутних, водних, повітряних, електронних), рухомий склад усіх видів транспорту, транспортні корпорації, що організують комерційну та інвестиційну діяльність у цій галузі.

Робота транспорту становить матеріальну основу географічного і міжнародного поділу праці. Транспорт забезпечує зв'язки між виробництвом і споживанням, задовольняє потреби населення в перевезеннях, має велике оборонне значення.

За обсягом і структурою транспортних перевезень визначають рівень розвитку та особливості структури господарства країни чи регіону, а за конфігурацією транспортної мережі - особливості та закономірності розміщення господарської діяльності.

За видами роботи транспорт поділяється на дві галузі - вантажний та пасажирський, за видами використання можливостей навколишнього середовища - на сухопутний, водний (морський та річковий) і повітряний, за видами використання засобів пересування - на залізничний, автомобільний, трубопровідний, гужовий, в'ючний тощо. Розрізняють роботу транспорту в межах держави (внутрішні перевезення, на морі - каботажні перевезення) та міжнародні перевезення.

Техніко-експлуатаційні показники роботи транспорту поділяються: на одиничні – коефіцієнт використання парку, швидкість руху, коефіцієнт використання пробігу, коефіцієнт використання місткості рухомого складу і комплексні – час циклу переміщення, швидкість доставки (сполучення) вантажів, продуктивний пробіг і продуктивність за період, що аналізується.

Показниками, що характеризують ступінь використання рухомого складу, являються: - коефіцієнт технічної готовності рухомого складу; - коефіцієнт випуску рухомого складу на лінію; - коефіцієнт використання вантажопідйомності; - коефіцієнт використання пробігу; - середня довжина їздки; - середня відстань перевезення вантажу; t_н-р - час простою автомобіля під навантажувально–розвантажувальними роботами; АТ_н – час в наряді; V_т – технічна швидкість руху; V_е – експлуатаційна швидкість.

Показниками, що характеризують результати роботи рухомого складу, являються: n_ї – число їздок; L_в – пробіг з вантажем; L_заг – загальний пробіг; продуктивність рухомого складу – виробіток в тоннах U і тонно-кілометрах W; Q – об’єм перевезень в тоннах; P – Вантажооборот в тонно–кілометрах .

Економічними показниками, що характеризують результати роботи парку рухомого складу являються: собівартість перевезень, доход, витрати на експлуатацію рухомого складу, прибуток.