2. Поняття та система корпоративного управління, його внутрішнє та зовнішнє середовище

Корпоративне управління - система відносин, яка визначає правила та процедури прийняття рішень щодо діяльності господарського товариства та здійснення контролю, а також розподіл прав і обов'язків між органами товариства та його учасниками стосовно управління товариством.

Корпоративне управління - система організації діяльності та контролю банку. Корпоративне управління визначає розподіл прав і обов'язків між різними учасниками корпорації, а саме: спостережною радою банку (радою директорів), керівництвом (правлінням) банку, акціонерами та іншими зацікавленими сторонами (для банків - перш за все вкладниками та іншими кредиторами), а також правила та процедури прийняття рішень щодо справ банку. У такий спосіб забезпечується визначення та виконання завдань організації та моніторинг її діяльності. Основна мета корпоративного управління - забезпечити чесний та прозорий бізнес, відповідальність та підзвітність усіх залучених до цього сторін.

Побудова системи корпоративного управління стає все більш актуальною для українських компаній і холдингових структур. Ефективне управління вимагає системного підходу і відповідності кращим практикам.

Відхід власника від управління бізнесом вимагає створення механізмів захисту його інтересів. Таким механізмом захисту інтересів власника є система корпоративного управління. Окрім захисту інтересів власника, система корпоративного управління чітко визначає повноваження та обов'язки найвищих органів управління, створює інструменти контролю над їх діяльністю і дає базу для розробки системи мотивації, побудованої на основі досягнення ключових показників діяльності. Система корпоративного управління дозволяє підвищити ефективність використання капіталу, а також сприяє зростанню довіри інвесторів.

3. Етапи розвитку корпоративного підприємництва.

Господарські товариства у своєму розвитку пройшли певну еволюцію, оскільки їх учасниками спочатку були переважно фізичні особи окремі громадяни, потім стали також юридичні особи — окремі підприємства і державні органи.

Історичними попередниками господарських товариств можна вважати середньовічні товариства судновласників, а потім створені в італійських республіках (XIV ст.) товариства державних кредиторів, так звані MONTES. Щоправда, деякі дослідники вважають, що певні економічні риси господарських товариств вже мали храми у Стародавньому Єгипті, форми об'єднань з рисами господарських товариств застосовували у Давній Греції при колонізації територій, Римські та Візантійські товариства також мали риси господарських товариств.

Виникнення акціонерних товариств як основної форми господарських товариств у більш-менш сучасному їх вигляді відноситься на кінець XVI — початок XVII ст., коли у Голландії була заснована Нідерландська Об'єднана Ост-Індська компанія для індійської торгівлі з основним капіталом 6,5 млн. флоринів. На існування акціонерних товариств вказує те, що у Франції в XVII ст. зустрічаються акції на пред'явника. Протягом XVII—XVIII ст. у Франції, Англії, Німеччині, Данії, Португалії, Швеції виникають господарські товариства у формі акціонерних компаній.

Щодо України, то формування акціонерного капіталу відбувалось у рамках Російської імперії, де його розвиток був закладений заснуванням у 1757 р. "Російської у Константинополі торгуючої компанії". До речі, розвиток господарських товариств відбувався досить повільно, оскільки більше ніж через сто років після заснування першого акціонерного товариства, у 1860 p., їх налічувалось лише 100 з капіталом близько 350 млн. руб.