19.Поняття кошторисного планування (бюджетування). Основні його переваги.

Головним інструментом фінансового планування є кошторисне планування (бюджетування).Кошторис(бюджет) — це форма планового розрахунку, яка визначає докладну програму дій підприємства на майбутній період. Кошторисне планування містить два етапи:

1) планування — визначення майбутніх цілей;

2) моніторинг (супроводження) — аналіз оперативної господарської діяльності, тобто того, як протягом планового періоду здійснюється виконання запланованих рішень.

Кошториси складаються в цілому на рік з щоквартальною (чи щомісячною) роз­бивкою. Впровадження принципів бюджетування надає ряд переваг:

1) щомісячне планування бюджетів структурних підрозділів дає змогу одержати більш точні показники розмірів і структури затрат, ніж система бухгалтерського обліку та фінансової звітності, і, відповідно, більш точне планове значення розміру прибутку;

2) в межах затвердження місячних бюджетів структурним підрозділам буде нада­на більша самостійність у витрачанні економії по бюджету фонду оплати праці, що підвищує матеріальну зацікавленість працівників в успішному виконанні планових завдань;

3) бюджетне планування дозволить здійснити режим економії фінансових ре­сурсів підприємства.

20.Управління формуванням активів підприємства. Розрахунок потреби у активах.

Ціллю управління операційними активами підприємства є ріст його ринкової вартості. В процесі реалізації цієї мети управління операційними активами підприємства направлено на вирішення наступних основних задач:1. Формування достатнього об’єму і необхідного складу активів, які забезпечують задані темпи розвитку операційної діяльності. 2.Забезпечення максимальної доходності (рентабельності) використовуваних активів при передбачуваному рівні комерційного ризику.3. Забезпечення мінімізації комерційного ризику використання активів при передбачуваному рівні їх дохідності (рентабельності). 4. Забезпечення постійної платоспроможності підприємства за рахунок підтримки необхідного рівня ліквідності активів.Розрахунок потреби в активах підприємства здійснюється в розрізі таких їхніх видів: а) ос-новні засоби; б) запаси товарів; в) запаси матеріалів, ма-лоцінного інвентарю, що швидко зношується; г) грошові акти-ви. Потреба в основних засобах розраховується диференційо-вано в розрізі таких видів: а) будинки, приміщення і споруди; б) машини й устаткування; в) інші види основних засобів. В основу розрахунку покладені такі показники:1) планований обсяг і склад реалізації товарів; 2) використовувані технології товару і методи продажу товарів; 3)експлуатаційна продуктивність окремих видів машин, механізмів, устаткування; 4) ринкова вартість окремих видів основних засобів; 5)вартість установки машин, механізмів, устаткуванн

Міжнародний менеджмент

1. Суть та характеристика глобалізації

Глобалізація - це посилення взаємозалежності національних економік, переплетення соціально-економічних процесів, що відбуваються в різноманітних регіонах світу і спонукають фірми до пошуку кращих умов діяльності. Глобалізація є закономірним етапом розвитку інтеграційних процесів сучасної світової економіки. Глобалізація ініціюється і розвивається насамперед на мікрорівні – на рівні окремих самостійних суб'єктів господарювання. Саме вони установлюють виробничі, торгові, науково-технічні, фінансові зв'язки зі своїми закордонними партнерами.Головна особливість глобалізації на мікрорівні - загальна стратегічна орієнтація компаній, усесвітня за своїм характером. Якщо головне джерело і генератор глобалізації полягає у всесвітньо орієнтованій стратегії на рівні окремих фірм і компаній, то на загальнонаціональному рівні відбиваються макроекономічні наслідки цього процесу. Головний сенс державної підтримки глобалізації в зовнішньоекономічній політиці полягає в лібералізації, тобто в скороченні або усуненні обмежень на шляхах міжнародної торгівлі, інвестицій, фінансових операцій.Взагалі, термін „глобальність” має 400-річну історію, проте його наукове використання почалось тільки в другій половині минулого століття. Академічного значення цей термін почав набувати після його використання на початку 80-х років американським вченим Р. Робертсоном у окремих статтях та на концептуальному рівні - в монографії „Глобалізація” (1992р.)

2. Характерні риси і розвиток міжнародного бізнесу.

Міжнародний бізнес можна визначити як ділову взаємодію фірм різних форм власності або їхніх підрозділів, що знаходяться в різних країнах, що має головною метою одержання прибутку за рахунок отримання вигод із переваг ділових міжнародних операцій.

Основні причини здійснення міжнародного бізнесу:

1) Вихід до нових джерел корисних копалин і сировини;2) Доступ до нових ринків робочої сили;3) Прагнення до нових ринків збуту.

Характерні риси міжнародного бізнесу:

1) Отримання прибутку відбувається за рахунок використання переваг виходу за межі національних ринків.

2) Підприємства отримують додаткові економічні можливості, що витікають із:-. Ресурсних особливостей міжнародних ринків;-. Місткості зарубіжних ринків;-. Правових особливостей зарубіжних країн;-. Специфіки міждержавних політичних та економічних взаємовідносин.

3) Внаслідок інтернаціоналізації кожному бізнесу стає максимально доступним глобальний бізнес-сервіс, незалежний від національної належності, орієнтований лише на економічну ефективність.

4) Визначна роль культурного фактора в діяльності міжнародних компаній.

5) Міжнародний бізнес – це система постійно оновлюваних і складно взаємодіючих професійних знань принципово вищого рівня, ніж наявна в будь-якому національному бізнесі.

6) Міжнародний бізнес вбирає в себе найкращі національні зразки, все найкраще у світовій практиці.

7) Принципова відмінність міжнародного бізнесу полягає в оберненій оцінці внутрішньої державної ситуації: негативні тенденції в економіці можуть відкрити додаткові можливості для розвитку міжнародних компаній.

8) На відміну від національної конкуренції, міжнародний бізнес може відчувати підтримку своєї держави у боротьбі з конкурентами в багатьох формах. 9) Інформація – головний стратегічний ресурс міжнародного бізнесу, адаптація – його головна стратегічна зброя.

Етапи розвитку міжнародного бізнесу:

1. Комерційна ера (1500-1850 р.р.)

Особливості: пошук особистих вигод, пов'язаних із торгівлею колоніальними товарами в Європі; формування бізнесу-сервісу міжнародного бізнесу (інвестиційного, страхового, інфраструктури); суверенність і незалежність бізнесу в його закордонних операціях; жорстка залежність міжнародного бізнесу від взаємовідносин між країнами; уперше висвітлені ключові питання міжнародного менеджменту

2. Ера експансії (1850 - 1914 р.р.)

Особливості: переорієнтація міжнародного бізнесу з вивозу екзотичних товарів на видобуток сировини і систематичне плантаційне господарство в колоніальних регіонах; виникнення міжнародного поділу праці;

3. Ера концесій (1914 -1945 р.р.)

Особливості: Ріст національної самосвідомості колоніальних народів; Загострення суперництва на світових ринках сировини, напівфабрикатів і готових виробів; Інтернаціоналізація використання людських ресурсів;Виявлення переваг і обмежень державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

4. Ера національних держав (1945 -1970 м.м.)

Особливості: Розширення сфери міжнародного бізнесу в зв'язку зі становленням і розвитком нових держав;Ріст міжнародних ринків капіталу, сфери міжнародного аудиту і консалтингу; Формування мультинаціонального бізнесу; Створення і залучення мережі мультинаціонального обслуговування (банки, університети, установи охорони здоров'я і т.д.), що підготувало перехід до ери глобалізації.

5. Ера глобалізації (починаючи з 70-х м.м. ХХ в.). Міжнародні економічні зв'язки охопили практично всі країни, що істотно вплинуло на розвиток як національних економік, так і світової економіки в цілому.