4.Порівняльна характеристика бнк, мнк, тнк та фпг

Транснаціональна компанія (ТНК)- це компанія, головне підприємство і власник якої знаходиться в одній країні, а філії чи дочірні компанії знаходяться, як в цій же країні, так обов’язково і в інших країнах.

Мультинаціональна (багатонаціональна) компанія (МНК, БНК) – це компанія, яка є кооперативним об’єднанням невеликої кількості (2-3) головних підприємств декількох країн і широкої мережі філій чи дочірних компаній цих підприємств, що функціонують в різних країнах світу.

Поряд з терміном «багатонаціональний» часто використовують поняття «світовий» або «глобальний». При цьому передбачається що менеджмент глобальної компанії:

• Застосовує глобальний, інтегрований підхід до бізнесу з метою пошуку ових ринкових можливостей, оцінки можливих загроз, пошуку нових ресурсів для розширення діяльності;

• Прагне закріпити присутність компанії на ключових ринках;

• Орієнтований на пошук загальних рис, властивих різним географічним ринкам.

З цієї точки зору багатонаціональна компанія- це різновид холдингової компанії, що здійснює господарську діяльність на різних національних ринкахі прагне через менеджерів дочірних підрозділів адаптувати свої продукти і маркетингову стратегію до місцевих особливостей.

Термін «транснаціональна корпорація» часто використовується щодо бізнесу, що утворився в результаті злиття двох компаній приблизно однакового розміру, однак які представляють різні країни.

Основні риси ТНК:

• Володіння величезними матеріальним, трудовим і фінансовим потенціалом;

• ТНК є носіями передових досягнень у галузі науки і техніки;

• Інтернаціональні у сфері функціонування та застосування капіталу.

На МНК припадає близько 25-30% світової торгівлі. Загальна чисельність зайнятих в МНК перевищує 70 мільйонів осіб. З 300 найбільших банків світу близько 100є транснаціональними , при цьому близько 65 % операцій вони ведуть у своїхх державах і 35% - за кордоном.

Всі найбільші сучасні МНК - це, як правило, міжнародні фінансово-промислові об'єднання, що включають у свою структуру головну компанію фінансової чи виробничої орієнтації і багаточисельні, пов'язані з нею системою корпоративної участі, дочірні та асоційовані фірми (підрозділи). Ці підрозділи працюють у сфері промисловості, торгівлі, маркетингу, фінансів, НДДКР та розташовані як в країні базування МНК, так і за кордоном. Таку ([юрму інтегрованої корпоративної структури називають фінансово-промисловою групою (ФПГ).

Розрізняють ФПГ трьох типів: вертикально інтегровані, горизонтально інтегровані і конгломератний тип. ФПГ формуються за двома напрямами: товарним і галузевим. Під першим розуміють об'єднання з метою виробництва переважно одного визначеного товару, під другим -формування за типом диверсифікованої галузі.

5.Світові фінансові центри

Для того, щоб набути статусу міжнародного, кожен фінансовий центр має пройти відповідний еволюційний процес.

Стадії розвитку міжнародного фінансового центру:

-розвиток місцевого ринку;

-перетворення в регіональний фінансовий центр;

-розвиток до стадії міжнародного фінансового ринку.

Основні умови міжнародного фінансового центру:

-економічна свобода;

-стабільна валюта та стійка фінансова система;

-ефективні фінансові інститути й інструменти;

-активні та мобільні ринки — комплексні ринки;

-сучасна технологія та засоби зв’язку;

-фінансові спеціальні знання та людський капітал;

-підтримка відповідного правового та соціального клімату, створення сприятливих умов для міжнародних потоків капіталу.

Світові фінансові центри — це ті місця, де торгівля фінансовими активами між резидентами різних країн має особливо великі масштаби.

Найважливішими та найбільшими фінансовими центрами є Нью-Йорк, Лондон, Токіо.

Фінансові центри «офшор» — це світові фінансові центри, де кредитні установи здійснюють операції, переважно з нерезидентами, в іноземній для даної країни валюті.

Основні властивості:

-відплив та приплив коштів майже не регулюється;

-операції мають суто міжнародну основу та не зачіпають внутрішню економічну й фінансову політики;

-наявність високоефективних місцевих і міжнародних засобів зв’язку та транспортної інфраструктури;

-наявність надійних взаємовідносин з фінансовими органами влади промислово розвинених країн;

-існування за умов внутрішньої політичної стабільності й забезпечення таємниці операцій;

-наявність ефективно та стабільно функціонуючих центральних банків;

-основна (або альтернативна) мова — англійська;

-легка доступність та розміщення в часових поясах, що знаходяться між поясами, де розташовані найважливіші ринки;

-висококваліфікована робоча сила.