83. Простий мультиплікатор витрат.

Ефект мультиплікатора – це багаторазовий вплив, який зміна сукупних видатків чинить на рівноважний ВВП.

Мультиплікативний ефект властивий усім видам видатків.

Мультиплікатор видатків – це відношення зміни рівноважного ВВП до зміни будь-якого компонента сукупних видатків.

me=∆Y/∆AE; me=1/1-MPC; me=1/MPS,

де Y – ВВП; AE – сукупні витрати; MPC – гранична схильність до споживання; MPS – гран. схильн. до заощадження.

Мультиплікатор – це коефіцієнт на який треба помножити зміну в сукупних видатках, щоб визначити зміну рівноважного ВВП, інакше кажучи мультиплікатор показує в скільки років приріст обсягу виробництва буде перевищувати приріст сукупних видатків.

84. Інфляційний розрив та методи його усунення.

Інфляційний розрив – це величина, на яку повинний скоротитися сукупні витрати, щоб знизити рівноважний ВВП до неінфляційного рівня повної зайнятості. (Інфляц – економ.потрібно знизитись).

Розрив наз. інфляц. тому, що викликає в економ. інфляційний надлишок ВВП.

Інфляц. розрив виникає у зв’язку з тим, що зростає сукупність витрат(сукупність попиту) не супроводжується адекватне зрост. вир-тва (сукупність пропозиції).

Якщо при повній зайнятості попит перевищує пропо­зицію, виникає інфляційний розрив, який веде до загаль­ного підвищення рівня цін і розвитку інфляції (рис.1). 

Інфляційні процеси відбуваються доти, доки сукуп­ний попит не перестане перевищувати виробничих мож­ливостей.

85. Модель «витрати-випуск».

Метод «видатки-випуск» спирається на тотожність сукупних видатків (Е) і ВВП, що його економіка пропонує для продажу. В умовах закритої приватної економіки, яку ми розглядаємо на даному етапі, ця тотожність виглядає так: Y = Е або Y = С + І. При цьому під сукупними видатками мають на увазі заплановані видатки, тобто такі, які плануються всіма покупцями для задоволення своїх платоспроможних потреб.

У процесі економічного кругообігу сукупні видатки, зазвичай, не збігаються з ВВП. Якщо Е < Y, то це означає, що економіка виробляє продукції більше, ніж цього вимагає сукупний попит. Така ситуація свідчить про виникнення перевиробництва, яке супроводжується збільшенням товарних запасів і незапланованим приростом інвестицій у товарні запаси . За цих умов у підприємств з’являється мотивація зменшувати виробництво до рівня попиту, що породжує тенденцію до відновлення рівноваги між ВВП і сукупними видатками.

Якщо, навпаки, Е > Y, то це є ознакою недовиробництва, яке супроводжується незапланованим зменшенням інвестицій у товарні запаси і слугує для підприємств підставою збільшувати вироб­ництво до рівня попиту, завдяки чому виникає тенденція до відновлення рівноваги.

Завважимо, що незаплановані інвестиції виконують балансуючу роль в економіці. Завдяки цим інвестиціям фактичні сукупні видатки завжди дорівнюють ВВП: Y = Е  . Це означає також, що в умовах рівноваги , .

Економічна рівновага забезпечується в точці Т₁, коли а Y₁ = Е₁. Нерівновага в точці Т₂ означає, що Е₂ < Y₂, і тому Нерівновага в точці Т₃ означає, що Е₃ > Y₃ і тому