Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
макро.doc
Скачиваний:
5
Добавлен:
10.09.2019
Размер:
979.46 Кб
Скачать

72. Суть теорії порівняльних переваг д. Рікардо, неокласичної та неотехнологічної теорії.

Теорія порівняльних переваг (витрат) — стосується сфери міжнародної торгівлі. Вона допомогла з'ясувати, як виникає зовнішньоторговельна спеціалізація окремих країн, чому торгівля є взаємовигідною навіть тоді, коли одна країна має значно вищі витрати виробництва (праці), ніж інша.

 Д.  Рікардо  вивів  закон  порівняльних  переваг  виходячи  з наступних передумов:      ·   трудова теорія вартості;      ·   вільна торгівля;      ·   постійні витрати виробництва;      ·   абсолютна  мобільність праці всередині  країни  і  повна  немобільність у відносинах між країнами;      ·   відсутність технічного прогресу;      ·   відсутність транспортних витрат.      Зміст  закону порівняльних переваг можна звести до наступного твердження:   підставою  для   виникнення  і  розвитку  міжнародної торгівлі  може  служити  винятково різниця  у  відносних  витратах виробництва товарів, незалежно від абсолютної величини цих витрат.      Дійсно,  витрати  виробництва того  самого  товару  в  різних країнах,  як  правило,  розрізняються   між  собою.  В  цих  умовах практично  в  будь-якій країні знайдеться такий товар, виробництво якого буде більш вигідним при існуючому співвідношенні витрат, ніж виробництво інших товарів. Саме  по такому товару країна буде  мати у  своєму  розпорядженні порівняльну перевагу, а сам  товар  стане об’ектом зовнішньоторговельних операцій.

73. Суб'єкти змішаної економіки. Роль держави в економіці.

Змішана економіка – це така економічна система, яка поєднує в собі різні форми власності (приватну, колективну, державну) і два механізми макроекономічного регулювання: ринковий і державний. Проте в кожній країні зі змішаною економікою співвідношення між ринковим і державним регулюванням, або розподіл регулювальних функцій між ринком і державою, є неоднаковим. В одних країнах держава відіграє більшу, в інших – меншу роль у регулюванні економіки. Залежно від ступеня державного втручання в економіку змішана економіка кожної країни має особливу модель з переважанням елементів лібералізму або дирижизму.

Координація короткострокових і довгострокових цілей, вибір інструментів і розробка альтернативних стратегій фіскальної і монетарної політики є безпосереднім об'єктом дослідження в макроекономічній теорії.

Макроекономіка розрізняє в економіці країни чотири агреговані суб'єкти:

1. Домашні господарства містять у собі всі приватні господарства, що задовольняють споживання, яке пов'язане з життям сімей (індивідів). Домашні господарства мають у своїй приватній власності чинники виробництва, продаж або оренда яких приносить прибуток. Доход домашніх господарств направляється на витрати, що пов'язані з поточним споживанням, і на заощадження.

2. Підприємства – усі фірми країни, що виробляють і реалізують товари і послуги з метою одержання прибутку. Підприємства закуповують чинники виробництва, продають товари і послуги, інвестують виробництво.

3. Держава – усі державні організації і заклади, що виробляють суспільні блага (державна охорона здоров'я, охорона навколишнього середовища, оборона, охорона суспільного порядку, будівництво доріг тощо). Держава купує для виробництва суспільних благ товари і послуги, вироблені підприємствами. Виробництво суспільних благ покривається податками, стягнутими з домашніх господарств і підприємств. Однією з важливих функцій держави є функція пропозиції грошей (емісія), необхідних для домашніх господарств, підприємств і самої держави.

4. Сектор закордон – усі іноземні господарські суб'єкти і державні інститути. Взаємодіє з господарськими суб'єктами даної країни через обмін товарами, послугами, національними валютами і т.п.

Державне регулювання економіки - це суб'єктивний фактор економіки. Тому його ефективність обумовлена тим, якою мірою держава в процесі виконання своїх регулюючих функцій враховує об'єктивні економічні закони, і передусім закони ринку.

В умовах розвинутого ринку державне регулювання економіки - це втручання держави не в ринковий механізм, а в передумови та побічні наслідки його функціонування. У першому випадку держава з метою одержання необхідних зрушень в економіці повинна не підміняти закони ринку штучними законами, а впливати на ті умови, які забезпечують реалізацію цих законів. Впливаючи на умови функціонування ринку, вона може спрямувати розвиток ринкових відносин відповідно до цілей і пріоритетів державної економічної політики. Так, застосовуючи політику "дорогих" або "дешевих" грошей, держава не втручається в закони грошового ринку, а впливає лише на співвідношення між попитом і пропозицією на гроші і через зміни в цьому співвідношенні цілеспрямовано регулює економічні процеси.

Основним регулятором змішаної економіки є ринок. Ринок сприяє ефек­тивному розподілу ресурсів.

Однак ринок не є ідеальною формою організації суспільного виробниц­тва. Ринок як суб'єкт макроекономічного регулювання має певні обмеження, які можна об'єднати в три напрямки.

Перший - ринок не володіє досконалим механізмом, здатним протисто­яти такому явищу, як економічна нестабільність, яка проявляється через спад виробництва, надмірне безробіття, високий рівень інфляції тощо.

Другий - ринок здатний реагувати лише на індивідуальні потреби лю­дей. Він не здатний забезпечувати людей суспільними благами, до яких на­лежать послуги державного управління, національної армії, міліції, охорони здоров'я, освіти, культури тощо.

Третій - сучасний ринок не є досконало конкурентоспроможним, оскі­льки на ринкові відносини великий вплив можуть справляти монопольні утворення.

Четвертий — взаємодія людей через ринковий механізм породжує нега­тивні побічні наслідки. До них належать надмірна нерівність в доходах, нерівномірний розвиток окремих регіонів, відхилення від стандартів якості спо­живання товарів тощо.