95. Державна програма соціального захисту населення.

Соціальний захист населення включає заходи, які захищають громадянина певної країни від економічно та соціальної деградації внаслідок безробіття та у разі втрат доходів, викликаних хворобою, народженням дитини, виробничою травмою, інвалідністю, похилим віком тощо.

Сучасна система соціального захисту включає такі основні елементи: сукупність державних соціальних гарантій, державна соціальна допомога та державне соціальне страхування. Система гарантій передбачає надання всіх громадянам благ високої соціальної значущості на безкоштовній основі (освіта, лікування тощо) та певних пільг окремим категоріям населення. Соціальна допомога здійснюється щодо малозабезпечених верств населення, доходи яких нижчі за прожитковий мінімум. Соціальне страхування має за мету компенсувати втрати доходу, виклик. Виходом на пенсію, тимчасовим безробіттям тощо.

96. Модель економічного зростання Харрода-Домара.

Ключовими елементами моделі Домара-Харрода є величина заощаджень і схильності до заощаджень.

Головні особливості моделі Домара-Харрода:

1. модель ґрунтується на так званій капіт. теорії вартості. Тобто прийм., що виріш. знач. для екон. збільшення мають запас капіталу та його збільшення. Праці відвод. підпоряд. роль. В основу моделі поклад., що при збільшенні капіталу відбувається пропорц. більшення праці ∆L/∆K=const, де ∆L – приріст праці, ∆K – приріст капіталу.

2. модель не враховує технологічних змін

3. у моделі прийнято, що k/x=∆k/∆y.

4. у моделі основний фактор економічного зростання є сукупний попит

5. у моделі прийнято, що інвестиції (I)=(S)

6. чисті інвестиції тотожні приросту капіталу (I=∆k).

Економічне зростання визначається часткою заощаджень у продукті (через яку оцінюється загальна схильність до заощаджень), віднесеною до коефіцієнта, що показує внесок збільшення капіталу у збільшення продукту.

Модель Домара-Харрода відображає зв'язок між рівнем заощаджень, інвестиціями (капіталовкладеннями) та економічним зростанням.

Для більш точного визначення приросту прод. на 1-цю капіталу модель Домара-Харрода враховує такий чинник, як темп зростання к-ті населення, який відн. від показника загального економічного зростання.

Автори моделі вважають, що інвестиції визначаються акселератором, який діє по-різному залежно від стану економіки. Під час «економічного процвітання» акселератор призводить до розширення сукупного доходу за межі рівноважного рівня. У період економічної депресії відбувається скорочення, яке зменшує збільшення до рівня нижчого, ніж потен. можливий.

97. Механізм досягнення рівноваги в економіці.

Внутрішньою властивістю ринкової економіки є постійне тяжіння до рівноваги між сукупним попитом і пропозицією. Тому модель «сукупний попит — сукупна пропозиція» є базовою моделлю економічної рівноваги.

Між сукупним попитом і сукупною пропозицією постійно виникає розбіжність. Але вона також постійно відновлюється ринком.

Найбільш нестабільним компонентом економічної рівноваги є сукупний попит. Якщо рівновага порушується падінням сукупного попиту відносно потенційного ВВП, то це викликає зниження цін, яке скорочує сукупну пропозицію до сукупного попиту. В такий спосіб забезпечується рівновага в короткостроковому періоді на умовах неповної зайнятості. Але довгострокова рівновага, яка відповідає умовам повної зайнятості, не буде досягнута. Вона може відновитися лише з часом, якщо зарплата відреагує на падіння су­купного попиту і, як наслідок, зменшення попиту на ринку праці. Це зменшить середні витрати і збільшить прибутковість виробництва, що стимулюватиме зростання сукупної пропозиції до рівня потенційного ВВП. Одночасно збільшення сукупної пропозиції викликає зниження цін, що збільшить сукупний попит до рівня потенційного ВВП і урівноважить його з сукупною пропозицією на умовах повної зайнятості.

Економічна рівновага може порушуватися і сукупною пропозицією. Якщо вона порушується падінням сукупної пропозиції відносно потенційного ВВП, то ціни зростуть, а сукупний попит під їх впливом зменшиться до рівноваги з сукупною пропозицією в умовах неповної зайнятості. Це — короткострокова рівновага на умовах стагфляції. У довгостроковому періоді рівновага на умовах повної зайнятості може відновитися, якщо адекватно скороченню попиту на ринку праці зменшиться зарплата. Це збільшить прибутковість виробництва і стимулюватиме зростання сукупної пропозиції до рівня потенційного ВВП. Одночасно зменшаться ціни, що збільшить сукупний попит до рівня потенційного ВВП, внаслідок чого економічна рівновага відновиться на умовах повної зайнятості.

Спроможність ринкового механізму до відновлення економічної рівноваги на умовах повної зайнятості не піддається часовому визначенню. Тому шлях до неї лише за допомогою ринкового механізму може бути невизначено тривалим і супроводжуватися великими економічними і соціальними втратами. Щоб скоротити його тривалість і зменшити втрати, необхідне державне втручання в економіку.

[За своїм змістом поняття "економічна рівновага" досить просте. Під ним розуміють такий стан економіки, при якому досягається стале урівноваження та взаємне збалансування структур, що протистоять одна одній (виробництво і споживання, попит і пропозиція тощо). В ринкових системах урівноваження досягається завдяки ринковому механізму через встановлення відповідних пропорцій. Рівновага відбиває внутрішній стан ринкової системи, яка самоупорядковується. Отже, економічна рівновага є конкурентно-ринковою. Формування її відбувається за певних умов: по-перше, функціонування на ринку економічно самостійних суб'єктів; по-друге, можливість еластичного використання виробничих ресурсів і вільне ціноутворення; по-третє, відсутність монополії та адміністративного втручання держави в систему підприємницької діяльності; по-четверте, наявність розвинутої ринкової інфраструктури. В умовах сьогодення в системі економічної рівноваги поряд з ринковими відносинами значне місце має державне регулювання. Епіцентром формування рівноваги в ринковій економіці є потреби людини. Тому вихідною ланкою багатоструктурного механізму ринкової рівноваги є рівновага між платоспроможним попитом населення і пропозицією.

Йдеться про ідеальні умови виробництва і реалізації продукції - наявність конкуренції і економічних зв'язків, за яких автоматично забезпечується рівність попиту і пропозиції.]