76.Створення «нових грошей «банківською системою.

Завдяки розвиненій системі кредиту банки мають здатність породжувати в певних межах нові гроші, інакше кажучи - розширювати кредитні ресурси народного господарства. Банки називають "фабриками кредиту. Надаючи позичку під боргові зобов’язання своїх клієнтів банк зараховує її на рахунок позичальників і створює можливість надходження в обіг нових сум грошей. Якщо кожен окремий банк може видати позичку, що перевищує розмір обов’язкового резерву (наприклад, при вкладі 1000 грн.: 1000 - 200 = 800), то вся банківська система на основі вкладу 1000 грн. може видати позичок на суму у кілька разів більшу (за принципом мультиплікатора), оскільки позички, отримані в одному банку, у ході народногосподарського кругообігу ресурсів потрапляють в інший банк у вигляді вкладів і знову виступають джерелом надання кредитів.

Приведений приклад ілюструє здатність банків збільшувати в певних межах грошову масу. В той же час він показує, що центральний банк, регулюючи розмір обов’язкових резервів, може робити значний вплив не тільки на діяльність комерційних банків, але і на економічне життя країни в цілому.

77. Валовий випуск та ввп. Методи обчислення ввп.

ВВ – це сукупна ринкова вартість тов. та послуг вироблених за рік резидентами країни в базових цінах.

ВВ=РП+З₁-З₂, де РП – це вартість реалізованої продукції; З₁ – це вар-сть продукції, що спрямована у запаси, включаючи і незавершене вир-тво, за цінами на момент спрямування її у запаси; З₂ – це вар-сть продукції, що була використана із запасів, за цінами на момент її використання.

Ринковий ВВ включає:

1) товари і послуги, що реалізуються шляхом продажу або бартеру;

2) товари і послуги, що надаються працівникам як оплата праці в

натуральній формі;

3) товари і послуги, що виробляються одним підрозділом даного

підприємства, який знаходиться на самостійному балансі, і надаються

іншим підрозділам цього ж підприємства для використання у виробництві;

4) готову продукцію і незавершене виробництво, які надходять у запаси

матеріальних оборотних засобів у виробника і призначені для ринкового

використання.

Валовий внутрішній продукт (ВВП) — один з найважливіших показників розвитку економіки, який характеризує кінцевий результат виробничої діяльності економічних одиниць-резидентів у сфері матеріального і нематеріального виробництва. Вимірюється вартістю товарів та послуг, виготовлених цими одиницями для кінцевого використання.

Методи обчислення ВВП:

1) Виробничий.

ВВП = (ВВ – МВ) + (ПП – С), де ВВ – валовий випуск окремих галузей; МВ – матеріальні витрати окремих галузей; ПП – продуктові податки; С – субсидії; (ПП – С) – чисті продуктові податки.

2) Метод кінцевого використання (за витратами):

ВВП = СВ + ВІ + ДЗ + ЧЕ, де СВ – споживчі витрати домогосподарств, тобто населення; ВІ – валові внутрішні інвестиції приватного сектора економіки; ДЗ – держ.закупки тов.і послуг з метою задоволення загальносуспільних потреб; ЧЕ – чистий експорт, тобто різниця між експортом і імпортом товарів і послуг.

3) Розподільчий метод (за доходами):

ВВП = ЗП + ВКП + ЗД + (НП – С), де ЗП – заробітна плата найманих працівників, включаючи відрахування до страхових фондів; ВКП – валовий корпоративний прибуток (податок на корпоративні послуги, дивіденди, нерозподілений прибуток); ЗД – змішаний дохід, тобто некорпоративного (індивідуального) бізнесу; НП – неприбуткові податки, що включають податки на продукти та інші податки на виробництво і імпорт; С – субсидії на продукти та інші субсидії, повязані з виробництвом і імпортом; (НП – С) – чисті неприбуткові податки.