Менеджмент жкг

1.Основні напрямки ЖКГ в перехідний період до ринкової економіки.

Основні напрямки жкг в перехідний період до ринкової економіки:

1) вдосконалення нормативно-правової бази;

2) вдосконалення системи управління в галузі з урахуванням ринкових відносин;

3) фінансова стабілізація галузі;

4) технічне переоснащення ЖКГ.

2.Розвиток організації праці менеджера в житлово-комунальному господарстві. Організація праці менеджера – це певний порядок, правила службової поведінки в апараті управління, які спрямовані на виконання поточних і перспективних завдань керівниками відповідно до їх функціонального розподілу. Мета: формування вмінь організовувати свою роботу та працю підлеглих і складати основні види управлінської документації.Напрямки організації праці менеджера: регламентація діяльності і стосунків на підприємстві; оптимальний розподіл і розстановка кадрів по ланках систем управління; організація закріплення в процесі поділу і кооперації управлінської праці і забезпечення необхідної кваліфікації працівників; вибір системи і методів роботи; раціоналізація, організація робочих місць і створення оптимальних умов праці і відпочинку; нормування управлінської праці; моральне і матеріальне стимулювання.

3.Шляхи реалізації основних напрямків розвитку житлово-комунального господарства в перехідний період до ринкової економіки. Зараз  в Україні  відбувається доволі бурхливий процес формування системи ринків у різних формах, властивих перехідному періоду. Але, на жаль, вони поки відрізняються від сучасних цивілізованих ринків, які склалися і функціонують в економічно розвинутих  країнах. За нових умов господарювання значно підвищується  роль прогнозування і планування. Дії регулюючих ринкових механізмів повинні доповнюватися державним, правовим та економічним регулюванням, без чого успішна модернізація економіки її структурне  трансформування під ринковий попит і задоволення соціальних потреб людини і суспільства не відбудуться або здійснюватимуться дуже довго.У житлово-комунальному господарстві створюється новий організаційно-економічний механізм управління підприємствами, об’єднаннями та організаціями. Головним напрямком удосконалення господарського механізму житлово-комунального господарства повинні стати усунення відомчості і перехід до цільового розподілу ресурсів через систему фондів, організованих за територіальним принципом. Шляхи підвищення ефективності діяльності житлово-комунального господарства різноманітні і багатосторонні. Особливе місце серед них посідають підвищення продуктивності праці, раціональне використання основних виробничих фондів, зниження споживання паливно-енергетичних і матеріальних ресурсів, ефективне використання капітальних вкладень, розширення і підвищення якості наданих житлово-комунальних послуг.Для практичного вирішення питань інтенсифікації житлово-комунального господарства   необхідно  в  підгалузях   розробити   на   рівні   держави, регіону, міста комплексні довгострокові програми, у яких передбачити: поглиблення спеціалізації, розвиток потужностей, створення ринку житлово-комунальних послуг, упровадження нових машин, механізмів, приладів обліку і регулювання, механізації технологічних процесів і т.д.Планування ефективності розвитку житлово-комунального господарства включає не тільки визначені рівні показників ефективності і заходи, що забезпечують планований рівень, але воно не виділено від планування господарського комплексу регіону.Впровадження заходів щодо удосконалення організаційно-економічного механізму управління житлово-комунальним господарством приводить до зміни показників, що характеризують діяльність підприємств, організацій і галузі в цілому. Тому необхідно враховувати вплив цих заходів на зниження собівартості продукції, послуг, зростання продуктивності праці, приріст обсягу виробництва і т.п.

4.Суспільно-економічне значення житлово-комунальної сфери. Важливим соціально-економічним значенням ЖКГ є забезпечення життєдіяльності міст та інших населених пунктів в аспекті їх здатності створення нормативних умов існування тимчасових та постійних мешканців , гостей , відтворення їх працездатності, збереження та зміцнення здоров`я людини незалежно від віку та статті, естетичного виховання та настрою.

5.Визначте види організаційної структури управління найбільш розповсюджені у сфері ЖКГ.

Теорія менеджменту виділяє два класи організаційних структур управління:

1. Бюрократичні структури.

2. Адаптивні структури.

Бюрократичні (механістичні) організаційні структури характеризуються високим рівнем розподілу праці, розвинутою ієрархією управління ланцюгом команд, наявністю численних правил і норм поведінки персоналу, підбором кадрів за діловими та професійними якостями.

Концепція бюрократії (від французького "бюро, канцелярія" або грецького "влада, панування", букв. – панування канцелярії) була сформульована німецьким соціологом Максом Вебером на початку XX ст. і в ідеалі є однією з найкорисніших ідей в історії людства (додаток 1). Теорія М.Вебера не охоплювала опису конкретних організацій і розглядала бюрократію як деяку нормативну модель, ідеал, до якого повинні прагнути організації. Більшість сучасних організацій є варіантами бюрократії. Причина такого тривалого та широкомасштабного використання бюрократичних структур полягає у тому, що їх характеристики ще досить добре підходять для більшості промислових фірм, організацій сфери послуг, усіх видів державних установ (об'єктивність прийняття рішень, просування працівників на основі їх компетентності, концепція соціальної рівності тощо).

Термін "бюрократія" часто асоціюється з канцелярською тяганиною, безплідною діяльністю, що, звичайно, зустрічається у повсякденному житті. Однак першопричиною всіх цих негативних явищ є не бюрократія як така, а недоліки в реалізації правил роботи та цілей організації, звичайні труднощі, пов'язані з розміром організації, поведінкою працівників. Поряд з тим, є цілий ряд наукових праць, у яких бюрократичні структури критикуються за їх нездатність до впровадження нововведень і відсутність достатньої мотивації персоналу. Далі ці та інші недоліки будуть розглянуті детально.

Адаптивні (органічні) організаційні структури розробляються та впроваджуються з метою забезпечення можливостей реагувати на зміни зовнішнього середовища та впроваджувати нову наукомістку технологію.

Починаючи з б0-х років деякі організації стикнулися з такою ситуацією, коли зовнішні умови їх діяльності змінювалися так швидко, проекти ставали настільки складними, а технологія розвивалася так бурхливо, що недоліки бюрократичних структур управління почали перевищувати їх позитивні риси. Тому організації почали розробляти та впроваджувати нові, більш гнучкі типи організаційних структур, які засновуються на цілях та припущеннях, що радикально відрізняються від покладених в основу бюрократичних структур. Однак адаптивні структури не можна в будь-якій ситуації вважати більш ефективними, ніж бюрократичні.

Бюрократичні та адаптивні структури є крайнощами, а реальні структури реальних організацій знаходяться між ними і мають ознаки бюрократичних та адаптивних структур у різних співвідношеннях. Крім того, часто маємо так, що різним підрозділам в одній організації властиві різні структури. Так, наприклад, керівництво крупної організації використовує у виробничих підрозділах бюрократичні структури, а в науково-дослідних – адаптивні.