51. Класична теорія макроеконимічного регулювання.

Прихильники класичної теорії вважають, що ринковий механізм здатний автоматично забезпечувати повну зайнятість без державного втручання в економіку. Згідно з класичною теорією механізм ринкового регулювання складається з декількох основних елементів:

1) Обсяг сукупних витрат як правило достатній для виробництва ВВПп, це підтверджує закон Сея, згідно з яким процес виробництва товарів створює дохід, що=вартості вироблених товарів; товарна пропозиція породжує рівний собі попит.Закон Сея спирається на передумови, що весь дохід отриманий виробниками товарів витрачається на закупівлю інших товарів.В дійсності ж доходи і витрати не співпадають, адже існують заощадження і як результат цього виробництво недорівнює споживанню, пропозиція недорівнює попиту, сукупні витрати недостатні для закупівлі виробленого ВВП, це може призвести до неповної зайнятості.

2) Прихильники класичної теорії визнають, де стабілязуючий вплив заощаджень на рівновагу між доходами і витратеми. Але вважають, що ринковий механізм здатний швидко ліквідувати дизбаланс, що спричиняють заощадження через взаємодію між товарними і грошовими ринками. Заощадження на товарний ринок у вигляді інвестицій. Баланс між потоками інвестицій в економіку та заощадженнями забезпечуються грошовим ринком через коливання % ставки.

3) Третій елемент класич. теорії -високий регулюючий потенціал таких гнучких елементів, як ціна і зарплата.Обсяг сукупної пропозиції (ВВП) залежить не лише від величини сукупних витрат, але й від рівня товарних цін. Класики припускають, що в деяких випадкає % ставка не здатна привести у відповідність заощадження населення та інвестиції підприємств, але падіння сукупних витрат може компенсуватись пропорційним зниженням цін.

52. Темп зростання та приросту ввп.

На основі ВВП реального обчислюються темп зростання фізичного обсягу виробництва і темп приросту обсягу виробництва.

Темп приросту – це відношення приросту величини економічного показника за певний відтинок часу до його рівня у попередньому періоді, що приймається за базу відрахунку. Вимірюється у відносних величинах або процентах.

∆Τ═((Υ1-Υ0)/Υ0)*100%, де Y — ВВП реальний у поточному році, Y0 — ВВП реальний у базовому році.

Темп зростання (економічного) – це відношення величини поточного економічного показника до його значення в попередньому періоді, що п риймається за базу відрахунку. Вимірюється у відносних величинах або процентах.

Τ═(Υ1/Υ0)*100%

53. Вплив цін на зростання ввп.

Макроекономічні показники - це показники в грошовій формі. Тому їхній рівень та динаміка залежать як від фізичних обсягів виробництва, так і від рівня цін.

Важливе значення має обчислення темпів зростання та приросту ВВП за рахунок цін, тобто інфляційної зміни ВВП. З цією метою застосовуються різні індекси цін. Основними з них є індекс цін ВВП (І[ц]), який називається дефлятором ВВП; індекс споживчих цін (ІСЦ); індекс оптових цін (ІОЦ).

Індекси цін відображають співвідношення між сукупною ціною певного набору товарів та послуг (ринкового кошика) для певного поточного року й сукупною ціною ідентичної або схожої групи товарів та послуг у базовому році.

Найбільш поширеним серед цих індексів є ІСЦ, який відображає співвідношення між сукупною ціною фіксованого набору споживчих товарів та послуг в поточному і базовому роках.

Дефлятор ВВП більше пристосований порівняно з ІСЦ для вимірювання загального рівня цін. Дефлятор ВВП ширший, тому що враховує не тільки ціни споживчих товарів та послуг, а й ціни інвестиційних товарів, товарів, які купує держава, а також товарів та послуг, що купуються і продаються на світовому ринку. У зв'язку з цим дефлятор ВВП - це індекс цін, який відображає зміну цін на всю сукупність товарів та послуг. І[ц] = ВВП[н] / ВВП[р] * 100%