80. Рецесійний розрив та методи його усунення.

Якщо сукупних видатків не вистачає для закупівлі потенційного ВВП, то в економіці виникає рецесійний розрив.

Рецесійний розрив — величина, на яку фактичні сукупні видатки мають початково зрости з метою збільшення фактичного ВВП до потенційного рівня.

Потенційному ВВП (Y_р) відповідають видатки на рівні Е₂. Але фактично економіка витрачає Е₁, що менше Е₂. Тому фак­тичний ВВП (Y) менше потенційного ВВП: Y < Y_р. Це явище отримало назву рецесійний розрив.

Графічно рецесійний розрив — це відстань по вертикалі між лініями Е₁ і Е₂.

Кількісно рецесійний розрив — це величина, на яку сукупні видатки мають початково зрости ( ), щоб фактичний ВВП збільшився до потенційного рівня.

Оскільки в разі збільшення сукупних видатків ціни можуть зростати, то для обчислення рецесійного розриву слід врахувати, що певна частка прирісту сукупних видатків поглинається інфляцією. Звідси — формула рецесійного розриву:

.

81. Суперечність між суспільними потребами і економічними ресурсами та ефективність економіки.

Економічні ресурси – це сукупність ресурсів. Що використовуються для виробництва товарів та послуг: земля, праця, капітал, підприємницькі здібності, технологія, інформація та ін.

Групи ресурсів:

1) матеріальні р-си (земля, капітал);

2) людські р-си (праця, підприємницький хист).

Жодне с-тво не володіє достатніми ресурсами для вир-тва такого обсягу тов. та послуг, якого бажають члени с-тва.

Основна власт. Економ. ресурсів – їх обмеженість.

Критерії класифікації ресурсів. Для вивчення економічних ресурсів вживають різні критерії кваліфікації. Крім особистісного і речового факторів, можна вирізняти також відтворювані та невідтворювані чинники. До відтворюваних належать ті, що створюються і відновлюються природою (ґрунт, водні басейни тощо) та суспільством (засоби виробництва, наука, інформація), до невідтворюваних - корисні копалини, які використовуються як сировина. Водночас існують фактори, які спільно відновлюються у процесі взаємодії людини з природою (наприклад, трудові ресурси).

Ще одним варіантом класифікації ресурсів є їх поділ на природні, трудові, інвестиційні (грошові ресурси), наукові та інформаційні. господарством, сприяє передусім процесу прискореного прийняття управлінських рішень. Основними видами економічної інформації є фінансова, комерційна, валютна, торговельна, банківська, техніко-технологічна, патентна та ін.

Кожний з названих ресурсів можна уявити у вигляді ресурсного ринку, який складається із декількох конкретніших ринків. Наприклад, ринок інвестицій формується у процесі взаємодії внутрішнього та зовнішнього ринків, ринку довго- та короткотермінових кредитів та ін. Поряд з цими факторами (ресурсами) в економічній літературі називають науково-технічний прогрес, державне регулювання економіки та ін.

82. Повна зайнятість та потенційний рівень виробництва. Закон Оукена.

Зайнятість – це економічна категорія, яка виражає сукупність економічних, правових, соціальних відносин, пов'язаних з забезпеченням працездатного населення ро­бочими місцями та одержанням за свою працю за­робітної плати (доходу).

Зайнятість, як економічна проблема, показує спів­відношення між кількістю працездатного населення і кількістю зайнятих, яке характеризує рівень використан­ня трудових ресурсів суспільства та ситуацію на ринку робочої сили.

Одним із основних індикаторів економічної нестабільності є зайнятість. Рівень зайнятості виявляється через рівень безробіття (РБ), який характеризує співвідношення у відсотках між чисельністю безробітних (ЧБ) і чисель­ністю робочої сили (ЧРС):

Залежно від рівня безробіття розрізняють повну та неповну зайнятість. Повну зайнятість не слід ототожнювати з нульовим рівнем безробіття. Повна зайнятість — це зайнятість на рівні природного безробіття, а ВВП, яке виробляється в умовах повної зайнятості, є потенційним ВВП (ВВП_п).

Якщо фактичний рівень безробіття (РБ_ф) перевищує його природ­ний рівень (РБ_п), то це свідчить про виникнення циклічного безробіття.

Воно викликається загальним падінням попиту в економіці, в тому числі й на ринку праці. За цих умов певна частка робочої сили не використовується для виробництва ВВП. Це викликає відставання фактичного ВВП (ВВП_ф) від ВВП_п. Чим вище циклічне безробіття, тим більшим є відсоток відставання (в) і тим більшу величину ВВП втрачає економіка (ВВП_в). Американський вчений Оукен емпірично виявив залежність, за якою кожний відсоток циклічного безробіття викликає 2,5 % відставання ВВП_ф від ВВП_п. Це отримало назву закона Оукена. Якщо спиратися на цей закон, то можна обчислити втрати ВВП на кожному рівні циклічного безробіття. Це обчислення можна здійснити на базі таких рівнянь:

в = (Закон Оукена: якщо фактичне безробіття перевищує рівень природного безробіття на 1%, то втрати ВВП складають 2,5%)