74. Грошовий ринок. Попит і пропозиція на грошовому ринку.
Грошовий ринок – це ринок, на якому економічні суб’єкти купують необхідні їм ліквідні засоби, випускаючи на себе або пускаючи в обіг короткострокові зобов’язання тобто банкноти.
Основними параметрами грошового ринку є грошова пропозиція і грошовий попит. Вони являють собою реальну грошову масу і обчислюються на основі ділення номінальної грошової маси (М) на ціни за формулами: пропозиція — М s (М/Р), попит — M d (М/Р). Крім того, важливим параметром грошового ринку є ціна грошей, тобто відсоткова ставка (n).
Грошова пропозиція складається з різних форм грошових активів. Залежно від рівня ліквідності всі вони об’єднуються зростаючим підсумком в окремі грошові агрегати:
МО – готівкові гроші (гроші поза банками);
М1 = МО + кошти на поточних та розрахункових рахунках;
М2 = М1 + строкові депозити; кошти на рахунках капітальних вкладів підприємств та організацій; кошти державного страхування; валютні заощадження;
М3 = М2 + кошти клієнтів за трастовими операціями банків.
Грошова пропозиція не залежить від відсоткової ставки, а може змінюватися Національним банком згідно з цілями монетарної політики. Тому в графічній моделі грошової пропозиції її крива набирає вигляду вертикальної лінії.
Більш складною категорією є грошовий попит, який складається з двох елементів: попит на гроші для угод (трансакційний попит) — М d1 і попит на гроші як активи (спекулятивний попит) — М d2.
Попит на гроші для угод випливає з їхньої функції виступати як платіжний засіб. Тому його величина прямо залежить від реального доходу і обернено — від швидкості обертання грошей (V). Звідси випливає формула попиту:
,
або
,
де Υ – обсяг продукції, V – швидкість
обігу грошей, Р – рівень цін.
Попит на гроші для угод теж не залежить від відсоткової ставки. Тому в графічній моделі крива цього попиту прибирає вигляд вертикальної лінії.
Попит на гроші як на актив - це к-ть грошей, яку економічні агенти прагнуть зберігати у формі заощаджень, тобто це бажана к-ть фінансових активів у грошовій формі.
Ф-я попиту на гроші як актив відображає обернену залежність величини попиту на реальні грошові залишки з боку активів від динаміки номінальної ставки процента: (M/P)d=L(i)
Попит на гроші зі сторони активів змінюється обернено пропорційно ставці відсотка: зростання відсоткової ставки послаблює мотивацію до зберігання нагромаджень у готівковій формі і посилює бажання більше коштів вкладати в дохідні активи.
75. Види економічних циклів. Причини циклічних коливань.
Причинами циклічності є:
1) технічні нововведення (НТР), які впливають на інвестиції та споживчі витрати, а відповідно – на вир-тво, зайнятість і рівень цін;
2) політичні і випадкові події (війни);
3) зміни в кредитно-грошовій політиці (коливання обсягів грошової маси);
4) нестача національних інвестицій;
5) зміни ціни на нафту, газ та інші види сировини.
Основними характеристиками циклу є його причини, фази (пожвавлення, бум, спад, підйом), динамічні параметри, частота повторення, амплітуда показників ділової активності.
До зовнішніх (екзогенних) чинників циклічності відносяться виробники, що генерують початкові імпульси, (науково-технічні відкриття, міграція, динаміка населення, нові джерела ресурсів); до внутрішніх (ендогенних) чинників – модифікатори імпульсів у рамках пофазних коливань (зміни споживання й інвестицій).
У сучасній теорії циклу виділяють дво- і чотирифазну модель економічного циклу.
Економічні цикли поділяються: · на функціональні цикли (у процесі яких економіка змінює свої параметри, не виходячи на іншу траєкторію розвитку); · цикли розвитку (у процесі руху яких відбувається глибока якісна зміна структури і функціонування економіки, перехід на нову траєкторію розвитку). 1) За тривалістю перебігу розрізняють такі основні види економічних циклів: - однорічні, обумовлені сезонними коливаннями; - 3 - 5-річні цикли Кітчина-Крума (“цикл запасів”); обумовлюється динамікою відносних величин запасів товарно-матеріальних цінностей на підприємствах. - 7 - 11-річні цикли Жуглара (Джаглера), або класичні чи інвестиційні цикли (пов’язані з поновленням активної частини основного капіталу); - 17 - 18-річний будівельний цикл (цикл Кузнеця); - 45 - 60-річні цикли Кондратьєва. Кондратьєв пояснив причинність їх виникнення необхідністю оновлення основного капіталу і вказав на пожвавлення у сфері технічних винаходів перед початком і у самому початку підвищувальної хвилі великого циклу кон’юнктури. - вікові логістичні цикли, що охоплюють період від 150 до 350 років. 2) цикл вільної конкуренції, чистої монополії, монополістичної конкуренції,