Теорії економічного зростання: маржиналізм та структуралізм
Маржіналізм (у перекладі з англійського означає — граничний) — це теорія, що представляє економіку як систему взаємозв'язаних господарюючих суб'єктів і що пояснює економічні процеси і явища виходячи з нової ідеї — використання граничних (max і min) крайніх величин або станів, які характеризують не суть явищ, а їх зміну у зв'язку із зміною інших явищ.
Виникнення маржиналізму зумовлювалось передусім об’єктивними чинниками: поглибленням поділу праці, розширенням капіталістичного ринку, зростанням взаємозалежності та конкурентної боротьби між економічними суб’єктами.
Теорії маржиналізму стали формою відображення первинних економічних потреб і прагнень приватних підприємців. Крім того, нова течія виконувала й ідеологічну функцію, протиставляючи свої концепції марксизму й виступаючи проти трудової теорії вартості.
Для маржиналізму характерна нова методологія, основними ознаками є такі:
1) психологізація економічного аналізу — це участь індивіда в економічних процесах зумовлюється психологічними, суб’єктивними чинниками й оцінками;
2) суб’єктивно-ідеалістичний підхід — це погляд на систему вільного підприємництва з боку ізольованого господарюючого суб’єкта;
3) принцип раціональної поведінки людини на основі власних, суб’єктивних уявлень;
4) поза історичний підхід — це предмет дослідження однаковий і вічний для будь-яких суспільств (раціональний розподіл обмежених ресурсів).
Структуралізм виник передусім як заперечення молодограматизму з його увагою до історії та психології мови, з його емпіризмом. Виникнення структуралізму було зумовлене також розвитком науки, в яку широко проникає ідея елементів і структури. Зазвичай під структурою розуміють спосіб зв`язку між елементами відповідного явища. Поняття структури входить і в мовознавство, хоча й у різному трактуванні в різних напрямках структуралізму.
Зміст кривої Лоренца.
Для визначення ступеня нерівності в доходах використовується крива Лоренця (рис. 11.4).
Рис. 11.4. Крива Лоренця
На рис. 11.4 бісектриса 0Д відображає абсолютну рівність у доходах. В дійсності певному відсотку сімей відповідає інший відсоток доходу. Цю ситуацію відображає крива Лоренця, тобто опукла крива 0Д, яка відхиляється від бісектриси і свідчить про існування певної нерівності в доходах.
На коливання рівня доходів впливає багато чинників: індивідуальні здібності до праці, відмінності в освіті та рівні професійної підготовки, спадщина від попередніх поколінь тощо. Диференціація доходів, з одного боку, — важливий чинник стимулювання людей до праці; з іншого — породжує проблему бідності, яка унеможливлює нормальний розвиток людини. Це вимагає від держави здійснення політики соціального захисту населення.
Соціальний захист населення включає заходи, які захищають громадянина певної країни від економічної та соціальної деградації внаслідок безробіття та у випадках втрати доходів, викликаних хворобою, народженням дитини, виробничою травмою, інвалідністю, похилим віком тощо.