32. Зміст функції споживання,її графік

Переважна частина (приблизно 2/3) виробленої про-

дукції йде на споживання (С). Пригадаємо, що та частина доходу, яка залишилася після сплати

всіх податків (Y – Т), називається використовуваним доходом. Люди поділяють свій використо-

вуваний дохід на споживання (С) та заощадження (S). Заощадження – це частина використо-

вуваного доходу, яка не споживається.

Залежність між обсягом споживання і використовуваним доходом має назву функції

споживання: С = С(Y – Т).

Це поняття, запроваджене Кейнсом, ґрунтується на припущенні, що дохід є основним, ви-

значальним фактором споживання, а процентна ставка не відіграє в цьому значної ролі. Деталь-

ніше функцію споживання Дж. Кейнса можна показати у вигляді

С = а + b(Y – Т),

де а – автономне споживання, тобто обсяг споживання, який не залежить від використовувано-

го доходу (наприклад, проживання в борг, за рахунок заощаджень, субсидій. У довгостроково-

му періоді для економіки в цілому автономне споживання має тенденцію наближатися до нуля);

b – гранична схильність до споживання

Однією з найголовніших у всій макроекономіці є функція споживання. Функція споживання розкриває взаємозв'язок між величиною видатків на споживання та обсягом використовуваного особистого доходу. Це поняття, що запроваджено Кейнсом, ґрунтується на припущенні, що існує стабільний емпіричний взаємозв'язок між споживанням та доходом.

 

Рис. 5.1. Графік функції споживання

Якби споживчі витрати повністю дорівнювали доходу, то графік функції споживання набув би форми бісектриси. В будь-якій точці бісектриси споживання повністю дорівнює доходу. Точка Б означає нульове заощадження, повне споживання доходу. Праворуч від точки Б – зона чистого заощадження, яка обмежується кривою споживання та бісектрисою. Величина чистих заощаджень завжди вимірюється вертикальним відрізком між кривою функції споживання та бісектрисою.

33. Макроекономіка в системі економічних наук. Об'єкт і предмет макроекономіки.

Макроекономіка – це економічна наука, що вивчає, досліджує результати та наслідки спільної економічної діяльності людей, явища і процеси, які відбуваються в економіці з погляду її цілісності.

Завданням макроекономіки є пізнання, аналіз, систематизація, узагальнення процесів і явищ, які відбуваються в народному господарстві в цілому, та визначення основних економічних заходів його розвитку.

Макроекономіка досліджує проблеми безробіття, інфляції, економічного зростання, зовнішньоекономічну політику держави, валютні обмінні курси тощо.

Центральною проблемою макроекономіки є проблема економічної рівноваги. Економічна рівновага означає такий стан економіки, при якому досягається рівновага і взаємне збалансування структур, що протистоять одна одній (виробництво і споживання, попит і пропозиція тощо).

Макроекономічна рівновага, стабільність, достатні темпи економічного зростання належать до найважливіших суспільних благ, які або прямо, або опосередковано впливають на добробут кожного громадянина. Саме і цієї причини макроекономіка є необхідною і дуже корисною наукою, що з'ясовує, чому змінюються загальні умови ділової активності, як справляється зі своїми обов'язками уряд, який мусить запобігти глибоким спадам виробництва та інфляції, що підривають підвалини суспільства.

Об'єктом макроекономічного аналізу є економічна система в цілому та її агреговані параметри. Економічна система охоплює або економіку в цілому, або невід'ємні її активні підрозділи (агрегати): урядовий сектор, приватний сектор. Досліджуючи агрегати, макроекономіка прагне дати загальну картину структури еко­номіки і зв’язків між ними (окремими великими агрегата­ми). Макроекономічний аналіз охоплює такі економічні величини, як загальний обсяг доходів, загальний обсяг витрат, рівень цін тощо.

Предмет макроекономіки – це механізн функціонуваняя економічної системи.