Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
макро.doc
Скачиваний:
5
Добавлен:
10.09.2019
Размер:
979.46 Кб
Скачать

27. Теоретичні засади макроекономіки: класична та кейнсіанська теорії.

Класична теорія.

Згідно з класичною теорією здатність ринку до саморегулювання до досягнення так званого природного порядку в економіці забезпечується за допомогою механізму ціноутворення. А. Сміт розглядає дві ціни:

1. Природну, що покриває витрати і дає середню норму прибутку.

2. Ринкову, тобто фактичну ціну, за якою товар продається на ринку.

Регулююча роль цін при цьому виявляється так: якщо попит вищий за пропозицію, а ринкова ціна відхиляється в гору від природної, то в галузі де виробляється даний товар, прибуток вищий від середньої норми то капітал переміщують у більш прибуткову галузь від природної, а якщо попит нижчий ніж пропозиція, ринкова ціна менша від природної, а прибуток нижчий від середнього рівня, то капітал вилучають із малоприбуткової галузі. Це забезпечує рівновагу в економіці, тобто такий розподіл ресурсів між окремими галузями, який відповідає суспільним потребам, тобто ринок через ціновий механізм автоматично забезпечує досягнення макроекономічної рівноваги.

Кейнсіанська теорія грошей.

Основні положення теорії ,що відстоюється кейнсіанцамi у галузі грошей, слідуючі: ринкова економіка всередині себе представляє нестійку систему з багатьма "пороками". Тому державні слід регулярно використати різноманітні інструменти регулювання економіки, в тому числі і монетарну політику.

Основне теоретичне рівняння, на якому базуються кейнсіанці: ВНП=C+I+G+NX, де C - споживчі видатки населення; I - інвестиції; G - державні видатки на покупку товарів і послуг; NX - чистий експорт.

Кейнсіанці вважають монетарну політику не настільки сильно дійовим засобом стабiлiзації економіки, як, наприклад, фiскальна або бюджетна політика.

Кейнсіанці вважають, що головною проблемою в державному регулюванні є підбурювання еффектного попиту, а не боротьба з інфляцією, що повинна носити регулюємий характер (інфляція потрібна економіці, бо - вона додатковий генератор еффектного попиту). Але адже немає гарантій того, що інфляція не вийде з-під контролю держави. Наприклад, можна змоделювати таку ситуацію: з метою наступного зростання обсягу виробництва збільшено грошова пропозиція. Проте між приростом грошей в обігу, інвестиціями і наповнені ринку товарами існує певний тимчасової лаг. Першою реакцією ринку на збільшення грошової пропозиції буде зростання цін на товари і послуги. Покупець адаптується до підвищених цін, але у нього виникає і адаптивне сподівання, і, відповідно, підвищений попит, зв'язаний із подальшим зростанням цін. Тому першою реакцією споживача на товари, що з'явилися буде підвищений попит на них, і, як слідство, буде тривати зростання цін.

28. Державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

Зовнішньоекономічна діяльність регулюється  державою  у  ході здійснення  зовнішньоекономічної    політики,   спрямованої    нарегулювання   економічних  взаємовідносин   з   іншими   країнами.

Здійснення  зовнішньоекономічної  політики  передбачає  визначення цілей  держави  у  зовнішньоекономічній сфері в цілому,  зокрема  з окремими  групами країн і країнами, а також  вироблення  методів  і засобів, за допомогою яких ці цілі будуть досягнуті.      Основна   мета  державного  регулювання  зовнішньоекономічної діяльності - це  захист  інтересів  вітчизняних   виробників   і національного  бізнесу, який держава здійснює за  допомогою  різних засобів і методів.      Всі   методи   державного  регулювання   зовнішньоекономічної діяльності можна розподілити на  прямі та непрямі. Якщо  регулювання досягають   шляхом   впливу   на  фактори,   які   перебувають   у безпосередньому  зв'язку, то це прямі методи.  Навпаки,  якщо  між об'єктом   регулювання   і   його    кінцевою   метою   існує   ряд посередницьких ланок, то це непрямий спосіб впливу.

     До   конкретних   засобів  регулювання   зовнішньоекономічної діяльності належать такі:      - митний тариф;      -ліцензування;      - квотування;      - інші нетарифні заходи;      - фінансові важелі;      - організаційно-розпорядчі засоби.