- •Рівноважний ввп в умовах неповної та повної зайнятості.
- •Інвестиції та фактори інвестування.
- •Характеристика системи національних рахунків.
- •Розкрийте зміст функції заощадження (за допомогою графіка).
- •Структура економічного циклу.
- •Джерела економічного зростання в моделях Харрода-Домара та Солоу.
- •Теорії економічного зростання: маржиналізм та структуралізм
- •Зміст кривої Лоренца.
- •Особливості безробіття в Україні.
- •Модель економічного зростання Солоу. “Золоте правило”.
- •Кейнсіанський механізм державного регулювання економіки.
- •Суть, характеристика та відмінні риси ввп і внп.
- •Фінансові посередники на грошово-кредитному ринку.
- •Вплив держави на економічний кругообіг.
- •Теорія “постійного доходу” м. Фрідмена.
- •Фактори інвестиційного попиту. Крива сукупного попиту на інвестиції
- •Гранична схильність до споживання та заощадження.Недоходні фактори споживання і заощадження.
- •Аналіз потоків витрат, доходів та продуктів в моделі кругообігу в умовах чистого ринку та змішаної економіки.
- •Позитивна і нормативна функції макроекономіки.
- •Відображення механізму функціонування сучасної економіки у класичній, кейнсіанській та монетаристській теорії.
- •Аналіз основних факторів, які впливають на споживання та заощадження.
- •Розходження між кейнсіанською та монетаристською теоріями.
- •23. Напрямки здійснення програмного методу регулювання зайнятості населення.
- •23.Роль окремих міжнародних організацій у системі міжнародних економічних відносин.
- •25.Економічне зростання і економічний розвиток.
- •26. Перспективи вступу України в єс та єеп.
- •27. Теоретичні засади макроекономіки: класична та кейнсіанська теорії.
- •28. Державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності.
- •29. Альтернативні теорії макроекономічного регулювання.
- •30. Індикатори циклічних коливань в економіці.
- •31. Пізнавальна і практична функції макроекономіки.
- •32. Зміст функції споживання,її графік
- •33. Макроекономіка в системі економічних наук. Об'єкт і предмет макроекономіки.
- •34. Макроекономічний кругообіг в умовах ринку. Модель взаємодії між суб'єктами ринку.
- •35. Сукупна пропозиція. Крива сукупної пропозиції.
- •36. Вплив збільшення державних закупок на ввп ( поясніть за допомогою графіка).
- •37. Основні причини та особливості інфляції в Україні.
- •38. Історичний розвиток макроекономічної теорії.
- •39. Вплив невідсоткових факторів на інвестиційний попит.
- •40. Поняття ліквідності грошей. Співвідношення ліквідності та доходності.
- •41. Зовнішні фактори сукупного попиту на інвестиції.
- •42. Фіскальна політика, спрямована на пропозицію.
- •43. Кейнсіанська теорія державного регулювання економіки.
- •44. Соціальний захист населення в Україні та його особливості.
- •45. Ринок праці: суб'єкти, об'єкти, фактори.
- •46. Зовнішньоекономічна даяльність та її структура.
- •47. Основні макроекономічні показники в системі національних рахунків.
- •48. Повна та неповна зайнятість.
- •49. Витратні моделі економічної рівноваги. Вплив сукупних витрат на ввп.
- •50. Ринок праці. Попит і пропозиція на ринку праці.
- •51. Класична теорія макроеконимічного регулювання.
- •52. Темп зростання та приросту ввп.
- •53. Вплив цін на зростання ввп.
- •54. Перехідна економіка, її сутність та особливості.
- •55. Складний мультиплікатор витрат.
- •56. Методи обчислення ввп. Попит на гроші для угод. Рівняння обміну.
- •57. Кінцеве національне споживання: визначення, зміст, значення.
- •58. Номінальний та реальний ввп. Індекс цін та дефлятор ввп.
- •59. Грошово-кредитне регулювання економіки. Механізм антиінфляційної політики.
- •60. Сукупний попит та його фактори. Крива сукупного попиту.
- •61. Фіскальна політика та бюджетний дефіцит.
- •62. Умови економічної рівноваги.
- •63. Модель сукупної пропозиції.
- •64. Кінцева та проміжна продукція в системі національних рахунків.
- •65. Автоматична фіскальна політика.
- •66. Суть та особливості понять «матеріальні потреби» і «економічні ресурси».
- •67. Безподатковий доход та його значення в економіці.
- •68. Типи економічного зростання: сутність та ознаки.
- •69. Осноні фактори економічного зростання.
- •70. Особливість впливу нецінових факторів на сукупний попит.
- •71. Хакартеристика перехідної економіки.
- •72. Суть теорії порівняльних переваг д. Рікардо, неокласичної та неотехнологічної теорії.
- •73. Суб'єкти змішаної економіки. Роль держави в економіці.
- •74. Грошовий ринок. Попит і пропозиція на грошовому ринку.
- •75. Види економічних циклів. Причини циклічних коливань.
- •76.Створення «нових грошей «банківською системою.
- •77. Валовий випуск та ввп. Методи обчислення ввп.
- •78. Неповна зайнятість та рівень безробіття. Вплив безробіття на обсяг виробництва.
- •79. Методи грошово-кредитної політики та їх зміст.
- •80. Рецесійний розрив та методи його усунення.
- •81. Суперечність між суспільними потребами і економічними ресурсами та ефективність економіки.
- •82. Повна зайнятість та потенційний рівень виробництва. Закон Оукена.
- •83. Простий мультиплікатор витрат.
- •84. Інфляційний розрив та методи його усунення.
- •85. Модель «витрати-випуск».
- •86. Платіжний баланс та його структура.
- •87. Економічна рівновага за умов різного рівня зайнятості.
- •89. Сутність та структура економічного циклу.
- •90. Основні причини та особливості інфляції в Україні.
- •91. Роль держави в змвшаній економіці. Економічні функції держави.
- •92. Роль автоматичних чистих податків як вторинних стабілізаторів.
- •93. Фактори від яких залежить попит на гроші як активи.
- •94. Особливості формування ринку праці України.
- •95. Державна програма соціального захисту населення.
- •96. Модель економічного зростання Харрода-Домара.
- •97. Механізм досягнення рівноваги в економіці.
- •98. Дискреційна фіскальна політика.
- •99. Держава як суб'єкт соціального захисту населення. Межа бідності.
- •100. Грошова пропозиція. Графік грошової пропозиції.
- •101. Обмеження ринку та головні економічні функції держави.
- •102. Сутність кривої Лаффера та її недосконалість.
- •103. Макроекономіка та економічна політика.
- •104. Банківські резерви та кредитні гроші.
- •105. Методологічні принципи в системі національних рахунків.
- •106. Характеристика окремих розділів платіжного балансу та його особливостей в умовах України.
- •107. Вплив фіскальної політики на ввп.
- •108. Державне регулювання економіки та його обмеження.
- •109. Модель „вилучення - ін’єкції”.
- •110. Рівень безробіття, сутнісь та методи обчислення.
- •111. Система національних рахунків. Поняття націнальноїекономіки.
- •112. Проблема нерівності в розподілі доходу. Крива Лоренца.
- •113. Соціально-економіні наслідки інфляції.
- •114. Кейнсіанський механізм держ. Регулювання економіки.
- •115. Зв'язок безробіття з інфляцією. Крива Філіпса.
- •116. Макроекономічна нестабільність економіки України.
- •117. Основні причини та особливості інфляції в Україні.
- •118. Етапи становлення світової валютної системи.
- •119. Принцип акселерації.
- •120. Інфляція: сутність та види.
Аналіз основних факторів, які впливають на споживання та заощадження.
Споживання відображає видатки домогосподарств на купівлю споживчих товарів та послуг. Воно є основним компонентом сукупних видатків в економіці. Тому важливо визначити, від чого залежить величина споживчих видатків (С).
Існує багато чинників, від яких залежить величина споживання. Проте основним є післяподатковий дохід (DI). В умовах приватної економіки закритого типу, коли відсутні податки, післяподатковий дохід дорівнює ВВП, тобто DI = Y. Оскільки заощадження — це та частина післяподаткового доходу, яка не йде на споживання, то це означає, що він є також і основним чинником особистих заощаджень (S) : S = DI – C.
Залежність споживання та заощадження від післяподаткового доходу можна відобразити графічно (рис. 5.1 і 5.2):
Рис 5.1. Графік споживання Рис. 5.2. Графік заощадження
На рис. 5.1 показана залежність споживання від післяподаткового доходу. На цьому графіку бісектриса — це така лінія споживання, яка свідчить, що весь дохід витрачається лише на споживання. Але насправді споживчі видатки зазвичай менші, а інколи навіть більші за післяподатковий дохід. Це відображає лінія С. Якщо С3 < DI3, то виникають заощадження, а якщо С1 > DI1, то це свідчить про те, що певна частка споживчих видатків здійснюється за рахунок боргу (попередні заощадження або позички).
Рис. 5.2 віддзеркалює рис. 5.1 у тій частині, в якій він показує залежність заощаджень від післяподаткового доходу. Заощадженням у точці S2 відповідає споживання в точці С2 на умовах, коли С2 = DІ2, а S = 0. Заощадженням у точці S1 відповідає споживання в точці С1 на умовах, коли C1 > DІ1, а S1 < 0. І, нарешті, заощадженням у точці S3 відповідає споживання в точці С3 на умовах, коли С3 < DІ3, а S3 > 0.
Крім післяподаткового доходу на споживання і заощадження впливають інші чинники. До них можна віднести такі: багатство, ціни, очікування, споживча заборгованість, відсоткова ставка [15, с. 85—86]. Споживання, яке не залежить від доходу, а змінюється під впливом інших чинників, називають автономним ( ). Під впливом чинників автономного споживання крива споживання зміщується у відповідний бік. Звідси випливає функція споживання: або
Розходження між кейнсіанською та монетаристською теоріями.
Кейнсіанська теорія грошей
Основні положення теорії ,що відстоюється кейнсіанцамi у галузі грошей, слідуючі:
Ринкова економіка всередині себе представляє нестійку систему з багатьма "пороками". Тому державні слід регулярно використати різноманітні інструменти регулювання економіки, в тому числі і монетарну політику.
Ланцюг причiнно-слідчих зв'язків пропозиції грошей і номiнального ВНП такий: зміна в грошовій пропозиції є причиною зміни процентної ставки, що, в свою чергу, приводить до зміни в інвестиційному попиті і крізь мультиплікаційний ефект - до зміни в номiнальному ВНП.
Основне теоретичне рівняння, на якому базуються кейнсіанці:
ВНП=C+I+G+NX,
де C - споживчі видатки населення; I - інвестиції; G - державні видатки на покупку товарів і послуг; NX - чистий експорт.
Кейнсіанці вважають, що ланцюг причiнно-слідчих зв'язків між пропозицією грошей і номiнальним ВНП великий. Центральний банк при проведенні монетарної політики повинен володіти великою інформацією (наприклад, як скажеться на інвестиційному попиті зміна процентної ставки і, отже, наскільки змінитися величина ВНП). Нарощування грошової пропозиції взагалі має багато які негативні наслідкі, наприклад економіка може опинитися в так званої "ліквiдній ловушці". цю ситуацію провокує, чимало збільшення грошової пропозиції, коли процентна ставка знижується до критично низького рівня, наближаючись до мінімального, що означає виключно високе віддавання переваги ліквiдностi. Пропозиція грошей продовжує збільшуватися, але процентна ставка уже не реагує на це, бо нижче певного рівня вона не може опуститися. Але якщо ставка проценту не реагує на зміну грошової пропозиції, то рветься ланцюг причiнно-слідчих зв'язків між зростанням кількості грошей в обігу і номiнальним ВНП.
В зв'язку з викладеним вище спостержемо, що кейнсіанці вважають монетарну політику не настільки сильно дійовим засобом стабiлiзації економіки, як, наприклад, фiскальна або бюджетна політика.
Кейнсіанці вважають, що головною проблемою в державному регулюванні є підбурювання еффектного попиту, а не боротьба з інфляцією, що повинна носити регулюємий характер (інфляція потрібна економіці, бо - вона додатковий генератор еффектного попиту).
Але адже немає гарантій того, що інфляція не вийде з-під контролю держави. Наприклад, можна змоделювати таку ситуацію: з метою наступного зростання обсягу виробництва збільшено грошова пропозиція. Проте між приростом грошей в обігу, інвестиціями і наповнені ринку товарами існує певний тимчасової лаг. Першою реакцією ринку на збільшення грошової пропозиції буде зростання цін на товари і послуги. Покупець адаптується до підвищених цін, але у нього виникає і адаптивне сподівання, і, відповідно, підвищений попит, зв'язаний із подальшим зростанням цін. Тому першою реакцією споживача на товари, що з'явилися буде підвищений попит на них, і, як слідство, буде тривати зростання цін.
Монетаристський підхід
В цілому в 70-х гг. спостерігалась криза кейнсіанської школи. В економічній науці поперше став переважати неокласичний напрям, а після цього - монетарiзм. Головний теоретик монетарiзма - відомий американський економiст, лауреат Нобелєвської премії М.Фрiдмен.
В самих загальних рисах основні положення монетарiзма такі:
Монетарiзм базується на переконанні, що ринкова економіка це внутрішньо стійка система. всі негативні моменти - результат некомпетентного втручання уряду в економіку. Це втручання слід свестi до мінімуму.
Кореляція між грошовим чинником (масою грошей в обігу) і номiнальним об'ємом ВНП виявляється понад тісною, ніж між інвестиціями і ВНП. Динаміка ВНП слідує безпосередньо за динамікою грошей (правда, з деяким спізненням), тому монетарiзм робить упор на гроші.
Монетарiзм спирається на рівняння І.Фiшера: М*V=P*Q, але якщо І.Фiшер робить упор на взаємозв'язок грошового феномену з цінами, то М.Фрiдмен ув’язує динаміку грошового чинника із номiнальним ВНП.
Оскільки добуток P*Q - це фактично номiнальний ВНП, то рівняння можна представити як: М=ВНП/V.
Монетарiсти затверджують, що величина V стабiльна, тобто практично не змінюється в краткостроковому періоді, а в довгостроковому періоді змінюється повільно і ці зміни легко передбачені. Крім того, при зміні грошової пропозиції V не змінюється.
Але якщо V стабiльна, то чинник грошей можна записати з певним коефіціентом k, тоді
k*M=ВНП,
отже, грошова пропозиція - це вирішальний чинник, що впливає на зміну ВНП.
Причiнно-слідчий зв'язок між пропозицією грошей і номiнальним ВНП здійснюється не через процентну ставку, а безпосередньо, тим самим відомі як би" вхідні і вихідні дані "впливу пропозиції грошей на ВНП, самий ж механізм впливу скритий. М.Фрiдмен спробував пояснити цей механізм, ввівши проміжну категорію - "портфель активів", тобто сукупність всіх ресурсів, якими володіє iндивiдуум.
Розходження між кейнсіанською та монетаристською теоріями.
Кейнсіанська теорія грошей.
Основні положення теорії ,що відстоюється кейнсіанцамi у галузі грошей, слідуючі: ринкова економіка всередині себе представляє нестійку систему з багатьма "пороками". Тому державні слід регулярно використати різноманітні інструменти регулювання економіки, в тому числі і монетарну політику.
Основне теоретичне рівняння, на якому базуються кейнсіанці: ВНП=C+I+G+NX, де C - споживчі видатки населення; I - інвестиції; G - державні видатки на покупку товарів і послуг; NX - чистий експорт.
Кейнсіанці вважають, що ланцюг причiнно-слідчих зв'язків між пропозицією грошей і номiнальним ВНП великий. Центральний банк при проведенні монетарної політики повинен володіти великою інформацією (наприклад, як скажеться на інвестиційному попиті зміна процентної ставки і, отже, наскільки змінитися величина ВНП). Нарощування грошової пропозиції взагалі має багато які негативні наслідкі, наприклад економіка може опинитися в так званої "ліквiдній ловушці". цю ситуацію провокує, чимало збільшення грошової пропозиції, коли процентна ставка знижується до критично низького рівня, наближаючись до мінімального, що означає виключно високе віддавання переваги ліквiдностi.
Пропозиція грошей продовжує збільшуватися, але процентна ставка уже не реагує на це, бо нижче певного рівня вона не може опуститися. Але якщо ставка проценту не реагує на зміну грошової пропозиції, то рветься ланцюг причiнно-слідчих зв'язків між зростанням кількості грошей в обігу і номiнальним ВНП.
В зв'язку з викладеним вище спостержемо, що кейнсіанці вважають монетарну політику не настільки сильно дійовим засобом стабiлiзації економіки, як, наприклад, фiскальна або бюджетна політика.
Кейнсіанці вважають, що головною проблемою в державному регулюванні є підбурювання еффектного попиту, а не боротьба з інфляцією, що повинна носити регулюємий характер (інфляція потрібна економіці, бо - вона додатковий генератор еффектного попиту). Але адже немає гарантій того, що інфляція не вийде з-під контролю держави. Наприклад, можна змоделювати таку ситуацію: з метою наступного зростання обсягу виробництва збільшено грошова пропозиція. Проте між приростом грошей в обігу, інвестиціями і наповнені ринку товарами існує певний тимчасової лаг. Першою реакцією ринку на збільшення грошової пропозиції буде зростання цін на товари і послуги. Покупець адаптується до підвищених цін, але у нього виникає і адаптивне сподівання, і, відповідно, підвищений попит, зв'язаний із подальшим зростанням цін. Тому першою реакцією споживача на товари, що з'явилися буде підвищений попит на них, і, як слідство, буде тривати зростання цін.
Монетаристський підхід.
В самих загальних рисах основні положення монетарiзма такі:
Монетарiзм базується на переконанні, що ринкова економіка це внутрішньо стійка система, всі негативні моменти - результат некомпетентного втручання уряду в економіку. Це втручання слід свести до мінімуму.
Кореляція між грошовим чинником (масою грошей в обігу) і номiнальним об'ємом ВНП виявляється понад тісною, ніж між інвестиціями і ВНП. Динаміка ВНП слідує безпосередньо за динамікою грошей (правда, з деяким спізненням), тому монетарiзм робить упор на гроші.
Монетарiзм спирається на рівняння І.Фiшера: М*V=P*Q, де М – пропозиція грошей, V – швидкість обігу грошей, Р – рівень цін, Q – обсяг продукції, але якщо І.Фiшер робить упор на взаємозв'язок грошового феномену з цінами, то М.Фрiдмен ув’язує динаміку грошового чинника із номiнальним ВНП.
Оскільки добуток P*Q - це фактично номiнальний ВНП, то рівняння можна представити як: М=ВНП/V.
Монетарiсти затверджують, що величина V стабiльна, тобто практично не змінюється в краткостроковому періоді, а в довгостроковому періоді змінюється повільно і ці зміни легко передбачені. Крім того, при зміні грошової пропозиції V не змінюється.
Але якщо V стабiльна, то чинник грошей можна записати з певним коефіціентом k, тоді
k*M=ВНП,
Отже, грошова пропозиція - це вирішальний чинник, що впливає на зміну ВНП.
Причiнно-слідчий зв'язок між пропозицією грошей і номiнальним ВНП здійснюється не через процентну ставку, а безпосередньо, тим самим відомі як би" вхідні і вихідні дані "впливу пропозиції грошей на ВНП, самий ж механізм впливу скритий. М.Фрiдмен спробував пояснити цей механізм, ввівши проміжну категорію - "портфель активів", тобто сукупність всіх ресурсів, якими володіє iндивiдуум.