4. Розкрийте зміст функції заощадження (за допомогою графіка).

Заощадження — це та частина післяподаткового доходу, яка не йде на споживання, то це означає, що він є також і основним чинником особистих заощаджень (S) : S = DI – C.

Залежність споживання та заощадження від післяподаткового доходу можна відобразити графічно (рис. 5.1 і 5.2):

Рис 5.1. Графік споживання Рис. 5.2. Графік заощадження

Рис. 5.2 віддзеркалює рис. 5.1 у тій частині, в якій він показує залежність заощаджень від післяподаткового доходу. Заощадженням у точці S₂ відповідає споживання в точці С₂ на умовах, коли С₂ = DІ_2, а S = 0. Заощадженням у точці S₁ відповідає споживання в точці С₁ на умовах, коли C₁ > DІ₁, а S₁ < 0. І, нарешті, заощадженням у точці S₃ відповідає споживання в точці С₃ на умовах, коли С₃ < DІ₃, а S₃ > 0.

Вимірювання залежності споживання і заощадження від післяподаткового доходу здійснюється за допомогою коефіцієнтів схильності до споживання і заощадження. У статичному аналізі застосовують коефіцієнти середньої схильності до споживання (АРС) та заощадження (АРS), які визначають за формулами: APC = C/DI; APS = = S/DI. У динамічному аналізі застосовують коефіцієнти граничної схильності до споживання (МРС) та заощадження (MPS), які визначають за формулами:

Крім післяподаткового доходу на споживання і заощадження впливають інші чинники. До них можна віднести такі: багатство, ціни, очікування, споживча заборгованість, відсоткова ставка.

5. Структура економічного циклу.

Економічний (діловий цикл) — цикл розвитку економіки, в межах якого періоди піднесення виробництва чергуються з періодами його падіння.

Економічні (ділові) цикли складаються із чотирьох фаз:

1. криза (або падіння);

2. депресія (або застій);

3. пожвавлення;

4. піднесення (або зростання).

Вихідною фазою економічного циклу слід вважати кризу, яка порушує нормальний поступальний хід економічного розвитку. Всі наступні фази відновлюють його. При цьому кожна попередня фаза створює передумови для її власного відмирання та виникнення наступної фази. Незважаючи на те, що економічні цикли складаються з одних і тих самих фаз, вони суттєво різняться за тривалістю та амплітудою коливань.

6. Джерела економічного зростання в моделях Харрода-Домара та Солоу.

Головні особливості моделі Домара-Харрода.Модель грунтується на так званій капітальній теорії вартості. Тобто приймається, що вирішальне значення для економічного зростання мають запас капіталу та його збільшення. Праці відводиться підпорядкована роль. В основу моделі покладено, що при зростанні капіталу відбувається пропорційне зростання праці (DL / DK = const, де DL – приріст праці; DK – приріст капіталу).Модель не враховує технологічних змін.

Отже, економічне зростання визначається часткою заощаджень у продукті (через яку оцінюється загальна схильність до заощаджень), віднесеною до коефіцієнта, що показує внесок зростання капіталу у зростання продукту.

Згідно з формулою 22 економічне зростання можна забезпечити або шляхом збільшення заощаджень у національному доході, або шляхом підвищення ефективності використання додаткового капіталу.

Таким чином, модель Домара-Харрода відображає зв’язок між рівнем заощаджень, інвестиціями (капіталовкладеннями) та економічним зростанням.

Для більш точного визначення приросту продукту на одиницю капіталу дана модель враховує такий чинник, як темп зростання кількості населення, який віднімається від показника загального економічного зростання.

В основі моделі Солоу лежить ряд передумов.

1. Цільовою функцією моделі є не зростання загального обсягу продукту, а його виробництво на одного працюючого, тобто продук­тивність праці. Тому в побудові моделі абревіатура спирається на малі букви, які відображають певні показники в розрахунку на одного працюючого: продуктивність праці — y = Y/L; капіталоозброєність праці — k = Y/L; інвестиції — i = I/L. Крім того, враховуємо, що s — норма заощаджень, а d — норма амортизації.

2. Продуктивність праці залежить від її капіталоозброєності. Це положення реалізується на основі перетворення виробничої функції: Y = F(K, L). Якщо обидві частини цього рівняння поділити на L, то отримаємо функцію продуктивності праці:

.

3. Капіталоозброєність ставиться в залежність від трьох факторів: запас капіталу, приріст населення, технічний прогрес.

4. Інвестиції дорівнюють заощадженням: .

Виходячи з наведених передумов, визначається вплив окремих факторів на капіталоозброєність і, як наслідок, на економічне зростання.

Перший фактор — запас капіталу. Згідно з моделлю запас капіталу збільшується внаслідок інвестицій і зменшується через зношення (амортизацію) капіталу.

Ключовим фактором збільшення капіталоозброєності є норма заощаджень. Але її збільшення викликає два суперечливих наслідки: з одного боку, збільшуються інвестиції; з іншого — зменшується норма споживання

Другий фактор — приріст населення. Згідно з моделлю приріст населення (а отже, і працюючих) з темпом n впливає на капіталоозброєність так само, як і зношення капіталу, тобто зменшує її.

Третій фактор — технічний прогрес, який зумовлює приріст ефективності праці з коефіцієнтом Е і темпом q. Згідно з моделлю вплив зростання ефективності праці з темпом q на обсяг продукту прирівнюється до його збільшення за рахунок приросту населення. Тому в моделі кількість праці з незмінною ефективністю (L  E) зростає з темпом .