2. Методика зміни грошового потоку
На відміну від попередньої методики в цьому випадку намагаються оцінити ймовірність появи заданої величини грошового надходження для кожного року і кожного проекту. Після цього складаються нові проекти на основі відкоректованих за допомогою коефіцієнтів грошових потоків, що понижуюють і для них розраховуються NPV (коефіцієнт, що понижує являє собою ймовірність появи розглянутого грошового надходження). Перевага
218
віддається
проекту, відкоректовании грошовий потік
якого має найбільший NPV;
цей
проект вважається менш ризиковим.
3. Методика виправлення на ризик коефіцієнта дисконтування
Безризиковий коефіцієнт дисконтування в основному відповідає державним цінним паперам. Більш ризиковими є облігації, акції, опціони тощо. Чим більший ризик, що асоціюється з конкретним проектом, тим вищою повинна бути премія. Урахувати це можна додаванням премії до безризикового коефіцієнта дисконтування.
Таким чином, методика має такий вигляд:
- установлюється вихідна «ціна» капіталу, призначеного для інвестування СС;
визначається (наприклад, експертним шляхом) ризик, що ассоціюється з даним проектом: для проекту А - Ра, для проекту Б - Р6;
розраховується NPV з коефіцієнтом дисконтування г:
для проекту А: г = СС + Ра;
для проекту Б: г = СС + Р6.
Проект із більшим NPV уважається кращим.
2.13.6. Оптимізація розподілу інвестицій за кількома проектами
Таке завдання виникає в тому випадку, коли є кілька привабливих інвестиційних проектів, однак, підприємство не може брати участь в них одночасно, оскільки обмежене у фінансових ресурсах. Розглянемо найбільш типові ситуації, що вимагають оптимізації розподілу інвестицій. Більш складні варіанти оптимізації інвестиційних портфелів зважуються за допомогою методів лінійного програмування.
1. Просторова оптимізація
Коли мова йде про просторову оптимізацію, мають на увазі таке:
- загальна сума фінансових ресурсів на конкретний період (наприклад, ; рік) обмежена зверху;
існує кілька взаємонезалежних інвестиційних проектів із сумарним обсягом необхідних інвестицій, які перевищують ресурси, що існують у підприємства;
необхідно скласти інвестиційний портфель, максимізуючий сумарний можливий приріст капіталу.
Залежно від того, підлягають розукрупненню розглянуті проекти чи ні, можливі різні способи вирішення даного завдання. Розглянемо їх послідовно.
1.1. Розглянуті проекти підлягають розукрупненню.
Отже, можна реалізовувати не тільки цілком кожний із аналізованих проектів, але й будь-яку його частину; при цьому розглядається відповідна частка інвестицій і грошових надходжень. Послідовність дій у цьому випадку така:
- для кожного проекту розраховується індекс рентабельності: PI = PV грошових надходжень /PV грошових відтоків
проекти упорядковуються за зменшенням показника РІ;
в інвестиційний портфель включаються перші k проектів, що в повному обсязі можуть бути профінансовані підприємством;
черговий проект береться не в повному обсязі, а лише у тій частині, в якій він може бути профінансований (залишковий принцип).