1.7.3. Показники оцінки фінансової стійкості підприємства

Фінансова стійкість підприємства є однією з найважливіших характеристик його фінансового стану. Вона пов'язана зі ступенем залежності від кредиторів та інвесторів і характеризується співвідношенням власних і залучених коштів. Цей показник дає загальну оцінку фінансової стійкості. У світовій і вітчизняній обліково-аналітичній практиці розроблена система коефіцієнтів, що характеризують фінансову стійкість підприємства. Визначення фінансових коефіцієнтів, що характеризують фінансову стійкість підприємства, є другим етапом аналізу фінансової стійкості підприємства.

Основними з них є:

1. Коефіцієнт концентрації власного капіталу.

Він визначається так:

власний капітал (підсумок І розділу пасиву) усього господарських коштів (валюта балансу)

Цей коефіцієнт характеризує частку власників підприємства в загальній сумі коштів, авансованих у його діяльність. За умови високого значення цього показника, підприємство буде більш фінансового стійким, стабільним і незалежним від зовнішніх кредиторів. Доповненням до цього показника є коефіцієнти концентрації залученого (позикового) капіталу - їх сума дорівнює 1 (або 100 %). Щодо ступеня залучення позичених коштів у зарубіжній практиці існують різні думки. Серед них найбільш поширена така: частка власного капіталу повинна бути достатньо великою, нижня межа - 0,6 (60 %). У підприємство з високою часткою власного капіталу надходження кредитних коштів буде більшим, оскільки воно з більшою ймовірністю може погасити борги за рахунок власних коштів. Разом з тим, багатьом японським компаніям притаманна висока частка залученого капіталу (до 80 %). А значення цього показника в середньому на 60 % вище ніж, наприклад, в американських корпораціях. Це пояснюється тим, що інвестиції там мають різну природу: у США основний потік інвестицій надходить від населення, в Японії від банків. Високе значення коефіцієнта концентрації залученого капіталу свідчить про ступінь довіри до корпорації з боку банків, а значить, і про фінансову надійність. Низьке значення цього

134

коефіцієнта свідчить про неспроможність отримати кредити у банку, що є певним застереженням інвесторам і кредиторам.

2. Коефіцієнт фінансової залежності.

Він визначається так:

усього господарських коштів (валюта балансу) ■ власний капітал (підсумок І розділу пасиву)

Цей коефіцієнт є зворотним до коефіцієнта концентрації власного капіталу. Зростання цього показника в динаміці означає збільшення частки позичених коштів у фінансуванні підприємства. Якщо його значення наближається до одиниці (або 100 %), то це означає, що власники повністю фінансують своє підприємство.

Наприклад, якщо значення цього коефіцієнта - 1,25, то це означає, що в кожній з 1,25 грн., вкладених в активи підприємства, 25 коп. - позикові.

3. Коефіцієнт маневреності власного капіталу.

Він визначається так:

власні оборотні кошти ■

власний капітал (1.33)

Цей коефіцієнт показує, яка частина власного капіталу використовується для фінансування поточної діяльності, тобто вкладена в оборотні кошти, а яка частина капіталізована. Значення цього показника може змінюватися залежно від структури капіталу і галузевої приналежності підприємства (норматив - 0,4 - 0,6).

4. Коефіцієнт структури довгострокових вкладень.

Він визначається так:

довгострокові зобов 'язання (довгострокові кредити банку +довгост. позики) основні кошти та інші позаобігові активи (підсумок І розділу активу балансу; (1.34) Цей коефіцієнт показує, яка частина основних коштів та інших позаобігових активів профінансована зовнішніми інвесторами, тобто в якомусь сенсі належить їм, а не власникам підприємства.