3.2.Завдання та принципи фінансової політики

Сутністю фінансової політики держави є планомірна організація фінансів з урахуванням дії економічних законів та відповідно до завдань розвитку суспільства. Фінансова політика кожного етапу суспільного розвитку має свої характерні риси, вирішує різні завдання з урахуванням стану економіки, назрілих потреб матеріального і соціального життя суспільства та інших чинників.

Не зважаючи на різноманітність завдань, які вирішує в кожній конкретно взятій країні фінансова політика, для всіх країн властиві такі етапи розроблення та реалізації фінансової політики:

1. розроблення науково обґрунтованої концепції розвитку фінансів в країні на основі економічних законів, вивчення стану економіки, перспектив соціально-економічного розвитку суспільства;

2. формулювання стратегічних і тактичних заходів фінансової політики виходячи з стратегічних цілей та поточних завдань економічної політики;

3. практичне втілення намічених дій через фінансовий механізм, в тому числі і його коригування в разі потреби.

Завдання фінансової політики:

• забезпечення умов для формування максимально можливого об’єму фінансових ресурсів, враховуючи особливості конкретного етапу розвитку країни;

• раціональний розподіл та використання фінансових ресурсів між сферами суспільного виробництва, секторами національного господарства, фінансуванням певних завдань;

• формування відповідного фінансового механізму з метою виконання визначених напрямів економічного розвитку, його постійне вдосконалення.

Під час розроблення та виконання завдань фінансової політики важливе значення має дотримання наступних її принципів:

• дотримання інтересів всіх учасників суспільного виробництва, соціальних, національних і професійних груп в ході складання, затвердження та виконання бюджетів всіх рівнів, виходячи з реальної наявності фінансових ресурсів;

• забезпечення планомірної організації фінансових відносин;

• збалансованість доходів і витрат у всіх сферах і ланках фінансової системи;

• створення фінансових резервів в бюджетній системі та фінансових резервів в галузевих фінансових фондах;

• оптимальний розподіл фінансових ресурсів між державою та господарюючими суб’єктами.

3.3.Фінансовий механізм, його зміст та структура

Фінанси, як специфічна розподільна категорія приймають участь в розподілі та перерозподілі створеного національного продукту шляхом формування та використання фінансових ресурсів. Тому фінансовий механізм - складається із нидів, форм та методів здійснення фінансових відносин, пов’язаних з формуванням і використанням фінансових ресурсів.

Термін «механізм» має технічне походження і в економічному розумінні означає засіб, яким можна привести що-небудь в дію, спонукати певну діяльність. У цьому сенсі термін застосовується також в управлінні, де його суть пов’язана з дією суб’єкта управління на керований об’єкт, відповідно до завдань економічної та фінансової політики.

Фінанси органічно пов’язані зі всією економічною системою господарювання та її такими складовими, як планування, прогнозування економічне сти­мулювання, організація та управління. Крім того, фінанси взаємодіють також з аналогічними складовими соціального механізму, як більш загального поняття, що визначає динаміку системи суспільних відносин.

Фінансовий механізм, як і господарський в цілому, має внутрішню, властиву йому структуру, яка складається з підсистем, блоків та елементів.

Підсистема фінансового механізму - це найбільш істотна рушійна сила фінансового механізму (фінансове планування, фінансові важелі, фінансові стимули, організаційна структура і правовий режим фінансової системи, організація управління фінансовою системою).

Блок фінансового механізму - це сукупність однорідних взаємопов’язаних елементів, об’єднаних на основі загальної цільової спрямованості.

Елемент фінансового механізму - це проста господарська форма, через яку специфічним чином виявляються інтереси учасників суспільного виробництва.

На практиці, зазначені абстрактні категорії мають конкретне значення (бюджет, доходи, витрати, використання людьми економічних законів для виконання конкретних завдань). Тому складові фінансового механізму використовуються на практиці через методи управління процесами відтворення.

Метод - це засіб виконання функцій управління. Методами здійснення завдань фінансової політики через фінансовий механізм є ціна, прибуток, податки, доходи тощо.

Форми прояву фінансових відносин можуть конкретизуватися детальніше залежно від рівня управління економікою (національне господарство в цілому, сектор економіки, економічний регіон, галузь, підгалузь, господарюючий суб’єкт, адміністративно-територіальна одиниця). Тому застосовуються більш конкретні форми - важелі управління: зокрема, в доходах держави виділяється податок на додану вартість, акцизи, податок з доходів фізичних осіб, доходи від реалізації державного майна, рентні платежі тощо.

У витратах - витрати на економіку (з подальшою деталізацією), на соціально-культурні потреби (освіта, охорона здоров’я, соціальне страхування і забезпечення, наука, управління тощо.). Різноманітні конкретні форми та методи управління застосовуються на рівні первинної ланки - фірми, компанії, організації, установи з мстою регулювання різноманітних видів фінансових відносин.

Зокрема в господарському та фінансовому механізмах користуються фінансово-економічними нормативами і лімітами. Нормативи - це обґрунтовані розрахунками величини витрат або розподілу ресурсів. Ліміти - граничні розміри використання ресурсів, що засовуються в фінансовому плануванні. З їх допомогою забезпечується оптимальне поєднання в розподільних відносинах загальнодержавних, колективних і особистих інтересів, збалансованість потреб держави, регіонів, галузевих та відомчих органів управління, господарських одиниць в ресурсах для реалізації завдань перспективних і поточних планів економічного і соціального розвитку.

Крім того, фінансовий механізм держави в цілому поділяється на фінансові механізми:

• підприємств;

• організацій;

• установ;

• страховий механізм;

• бюджетний механізм тощо.

Також в кожному із фінансових механізмів можна відокремити такі ланки: І

• фінансове планування;

• фінансові норми;

• фінансові санкції;

• стимули;

• ліміти тощо.

Фінансовий механізм має дві складові:

• фінансове забезпечення;

• фінансове регулювання.

Фінансове забезпечення реалізується на основі відповідної системи фінансування, яке може здійснюватись у трьох формах: самофінансування, кредитування, зовнішнє фінансування. Різні форми фінансового забезпечення використовуються на практиці одночасно через установлення оптимального для даного етапу розвитку суспільства співвідношення між ними.

Самофінансування являє собою забезпечення потреб простого і розширеного відтворення виробництва за рахунок власних коштів юридичних і фізичних осіб. Це вихідна форма фінансового забезпечення. Без наявності певних власних коштів розпочати будь-яку діяльність неможливо. Але самофінансування зовсім не означає використання лише власних фінансових засобів, оскільки дуже тісно пов'язане з використанням кредитів.

Кредитування як форма фінансового забезпечення полягає у тимчасовому ми користанні позичених ресурсів. Якщо самофінансування є вихідною формою фінансового забезпечення, то кредитування, особливо в умовах ринкової економіки, є головною, провідною формою. Воно ґрунтується на принципах поворотності, терміновості, платності й матеріального забезпечення кредитів. Кредитування — надзвичайно дійова форма фінансового забезпечення, оскільки через механізм кредитування досягається значна економія суспільного капіталу за рахунок використання одних і тих самих ресурсів різними суб’єктами підприємницької діяльності, а установлені принципи кредитування дають можливість ефективно здійснювати господарську діяльність.

Однією із форм фінансового забезпечення є зовнішнє фінансування. Воно полягає у виділенні коштів певним суб’єктам на безповоротній і безоплатній основі. Це може бути державне фінансування з бюджету чи державних фондів цільового призначення, надходження коштів від громадських та доброчинних фондів і організацій даної країни та з-за кордону, гранти від міжнародних організа­цій тощо і виступає в загальному як бюджетне асигнування.

Фінансове регулювання полягає у регламентуванні розподільних відносин у суспільстві і на окремих підприємствах. Оскільки фінанси являють собою роз­подільні й перерозподільні відносини, то фінансові методи регулювання, по суті, є методами розподілу.

Економічна теорія методи розподілу доходів поділяє на сальдовий і нормативний.

Сальдовий метод передбачає виділення підсумкового (сальдового) елемента в розподілі доходу. Як правило, саме цей елемент несе в собі основне стимулююче навантаження. Так, прибуток підприємств є різницею між валовими доходами і валовими витратами. Це стимулює зростанню доходів і зниженню витрат. Проміжні елементи розподілу за сальдовим методом визначаються на основі окремих розрахунків. Ці розрахунки можуть мати нормативний характер, але нормативи встановлюються не до об’єкта розподілу (виручки, доходу, прибут­ку), а до інших показників.

Нормативний метод розподілу полягає в тому, що всі елементи розподілу визначаються за нормативами, які встановлюються стосовно об’єкта розподі­лу. Нормативним є розподіл прибутку при його оподаткуванні. Ставка подат­ку на прибуток поділяє його на дві частини: перша вноситься до бюджету держави, друга становить чистий прибуток, яким підприємство розпоряджа­ємося самостійно.

В складі фінансового механізму створюють набір фінансових інструментів, за допомогою яких впливають на різні сторони суспільного розвитку. Це подат­ки, внески, відрахування, субсидії та дотації.

Фінансовий механізм реалізується через його організаційні структури:

• правове регламентування (розроблення та прийняття законодавчих актів з фінансів);

• планування (розроблення фінансових планів, на основі яких проводиться оперативне у правління);

• організація (проводиться Мінфіном та Центробанком);

• контроль (перевірка законності фінансових операцій).

Характерною особливістю фінансового механізму є його динамічність, по­стійне вдосконалення, тісна взаємодія з ланками господарського механізму. При цьому складові фінансового механізму функціонують в тісному взаємозв’язку. В результаті цього, елемент будь-якого з механізмів - ціпового, фінансового, кре­дитного - що недостатньо спрацьовує може блокувати роботу інших елементів, ланок і господарського механізму загалом. Тому дію складових фінансового ме­ханізму слід розглядати у взаємозв’язку з іншими економічними механізмами з врахуванням їх взаємодії та поєднанням інтересів суспільства, господарських суб’єктів та окремих працівників.

Фінансова політика, що розробляється на основі об’єктивних закономі­рностей суспільного розвитку, передбачає засоби для її реалізації, тобто створення, вдосконалення або відміну окремих складових фінансового ме­ханізму, у тому числі і його важелів. Суспільство, враховуючи реальні су­перечності економіки, економічних інтересів, створює конкретні фінансові форми, що використовуються в ході управління фінансово-економічною си­стемою.

Ринкові умови господарювання в Україні в своєму арсеналі мають окремі категорії, що притаманні ринковій економіці, зокрема акціонування, цінні папе­ри, дивіденди, вільні ціни, ліцензії, валютні ресурси, окремі види податків (акци­зи, податок на додану вартість, земельний податок, податок на майно, митні збо­ри, платежі за використання надр, тощо).

Не дивлячись на те, що фінансовий механізм в нашій країні сформований, проте він потребує певного вдосконалення. Вдосконалення фінансового механізму на сучасному етапі розвитку економіки слід здійснювати шляхом підвищен­ня ролі ринкових важелів регулювання, підвищення економічної зацікавленості підприємств у результатах господарювання. Через раціональне використання грошових доходів, накопичень і фондів фінансовий механізм впливає на резуль­тати господарювання.

Контрольні запитання

1. Фінансова політика, її складові та види.

2. Сутність, завдання та принципи фінансової політики

3. Склад і структура фінансового механізму.

4. Напрямки вдосконалення фінансовою механізму.

Завдання для самостійного опрацювання

Питання, які студенти повинні опрацювати самостійно:

1. Історія формування фінансової системи в Україні.

2. Фінансовий, механізм та фінансова система країн Євросоюзу.

3. Фінансовий механізм та фінансова система за моделі адміністративної економіки.

Завдання 1: Порівняти фінансові механізми та фінансові системи за моделей ринкової та адміністративної економіки.

Завдання 2: Основні терміни та поняття

Кожному з положень, відзначених цифрами знайдіть відповідний термін, чи поняття:

1. бюджетна політика;

Б) фінансова політика;

2. фінансовий механізм;

Г) типи фінансової політики залежно від ступеня регламентування фінан­сових відносин.

Д) Типи фінансової політики залежно від завдань, на розв ’язання яких вона спрямована.

1. Діяльність щодо формування бюджету держави, його збалансування та розподілу бюджетних коштів.

2. Жорстка регламентація, помірна регламентація та політика мінімальних обмежень

3. Діяльність держави та підприємств щодо цілеспрямованого використан­ня фінансів.

4. Політика стабілізації, політика економічного зростання та політика стри­мування ділової активності.

5. Види, форми та методи здійснення фінансових відносин, пов’язаних з формуванням і використанням фондів фінансових ресурсів

Завдання 3: Правильно/ неправильно.

Визначте, правильні чи неправильні такі твердження:

1. Фінансовий механізм складається з сфер та ланок.

2. Фінансова політика включає в себе економічну політики.

3. Податкова політика - це монетарна та фіскальна політику.

4. Фінансову політику розробляють Мінфін і НБУ.

5. Ланки фінансового механізму - Мінфін, НБУ, ДПА. Контрольно- ревізійна служба.

6. Складові фінансового механізму - фінансові механізми підприємств, організацій, установ, страховий, бюджетний та інші механізми.

7. Фінансовий механізм нашої країни відповідає фінансовим механізмам країн Євросоюзу.

8. Монетарна і фіскальна політика - синоніми.

9. Боргова та зовнішньоекономічна політика - складові монетарної політи­ки.

Тематика рефератів:

1. Фінансова політика США (Країн Євросоюзу, Японії, та ін.).

2. Фінансова політика, як економічна категорія.

3. Фінансові механізми зарубіжних країн (США, Країн Євросоюзу, Япо­нії,.).

РОЗДІЛ 4

ФІНАНСОВЕ ПЛАНУВАННЯ ТА ПРОГНОЗУВАННЯ