Розділ 16 соціально-економічні основи страхування

16.1. Економічна природа страхування

У системі суспільно-економічних відносин виділяються характерні їх скла­дові, викликані наступними обставинами:

• природними особливостями і станом людей, що вступають в ці відносн­ій (хвороби, настання старості і смерті, народження дітей);

• участь людей в трудовій діяльності, ризиковий характер цієї участі, що варіюється залежно від різних видів діяльності (травми, інвалідність, професійні захворювання);

• несприятливі природно-кліматичні умови виробництва (засухи, раптові похолодання тощо);

• стихійні лиха (землетруси, повені, урагани тощо);

• аварії і випадкові лиха (вибухи, катастрофи, пожежі);

• диспропорції в розвитку національного господарства, непередбачені збігами обставин, а також ті, що виникли внаслідок прорахунків і помилок.

Таким чином, ці відносини пов'язані з наявністю об'єктивних суперечності і людини і природи, з ризиковим характером суспільного виробництва, носять випадковий, в більшості випадків непередбачуваний характер. Об'єктивні вимоги безперервності суспільного виробництва викликають з одного боку необхід­ність захисту від наслідків небажаних подібних обставин, з іншого боку необ­хідність відшкодування втрат, отриманих внаслідок цих явищ.

Тому суспільство, громадяни, окремі товаровиробники та їх групи (у галузевому або територіальному аспектах) повинні мати в своєму розпорядженні не­обхідні ресурси, що включають як натурально-речовинні запаси чи резерви, так грошові кошти для їх придбання з метою функціонування виробництва, підтри­мки життєдіяльності та добробуту окремих категорій громадян. Такі грошові кошти формуються у вигляді резервних і страхових фондів.

Економічні відносини, пов'язані з впливом на господарську діяльність не­сприятливих природних, стихійних сил, випадкових обставин, виробничих чинників та відшкодування понесених внаслідок цього збитків за рахунок грошових внесків виділяються в самостійну галузь фінансів, що називається страхуванням.

Метою страхування є суспільний або колективний захист громадян, майна та виробництва для забезпечення безперервності суспільного відтворення.

Основними рисами страхування є:

> імовірнісний характер відносин;

> надзвичайний (непередбачуваний) характер відносин (у будь-якому масштабі - державному, регіональному, на рівні підприємства або його підрозділи чи окремої людини).

Частина страхових відносин має загальну спрямованість і здійснюється через використання відповідних фондів грошових коштів та систему соціального захисту з використанням резервних фондів широкого призначення. Ці відносиш і фонди пов'язані і спрямовані на попередження і ліквідацію надзвичайних подій, і носять загальнонаціональний характер. У таких випадках, крім пості існуючих фондів (загальнодержавних матеріальних резервів, резервних фондів уряду), можуть мобілізуватися додаткові ресурси за рахунок підприємств, організацій, добровільних пожертвувань населення. Ці фонди використовуються для відшкодування збитків населенню, відтворення об'єктів виробництва та соціальної інфраструктури, здійснення заходів щодо відновлення екологічної безпеки територій.

Окрема частина страхових відносин спрямована на соціальний захист громадян та використанням фондів порівняно вужчого призначення, що називають фондами соціального страхування і соціального забезпечення. Дія цих відносин пов'язана з необхідністю соціального захисту населення.

Частина страхових відносин становить відносини щодо страхового захисту здоров'я і добробуту людей, їх майна, а також майна господарських суб'єктів з діяльністю замкненого кола учасників і досягненням еквівалентності цих від сип в межах даної їх сукупності. Це - майнове і особисте страхування громадян та майнове страхування для суб'єктів господарювання. Крім того, відносно самостійною частиною загальної системи страхових відносин є медичне страхування.

Страхування в своїй основі може задіяти два основні методи формування стразових резервів і фондів: бюджетний і страховий. Для фінансування заходів щодо усунення наслідків великих катастроф і стихійних лих можуть застосовувати допоміжні методи збору добровільних пожертвувань. Можливий також метод формування грошових коштів або матеріальних запасів на основі само­страхування, тобто в межах одного господарюючого суб'єкта або громадянина.

Такий метод застосовується в сільському господарстві (об'єктом страхування виступають запаси зерна, насіння, кормів, палива тощо), на підприємствах сфери і мильного виробництва (об'єктом страхування виступають запаси сировини, інших фабрикатів, інших матеріалів). Крім того, особисті заощадження громадян можна розглядати як їх страхові запаси (фонди).

Бюджетний метод формування страхових фондів передбачає використання коштів бюджетів, тобто ресурсів, що належать всьому суспільству.

Страховий метод передбачає створення фондів за рахунок внесків підприємств , організацій і населення. При цьому розмір і порядок сплати внесків ви­значаються залежно від виду страхування в законі, або спеціальній страховій угоді між учасниками страхових відносин.

При функціонуванні страхових відносин, використовується бюджетний метод формування страхових фондів. А при функціонуванні страхових відносин, що становить соціальне страхування, застосовують обидва методи формування . страхових фондів. При майновому і особистому страхуванні, застосовується ви­ключно страховий метод формування страхових фондів.

В основі економічної категорії страхування це страхові фонди, які є елемен­тами суспільного відтворення, резервами фінансових ресурсів, що формуються за рахунок внесків учасників страхових відносин, коштів державного бюджету, добровільних відрахувань, пожертвувань і інших специфічних платежів з боку учасників страхових відносин.

В умовах ринкової економіки значна частина страхових відносин є комерційною. В першу чергу це відноситься до категорії майнового і особистого страхування , послуги яких трансформуються в своєрідні страхові послуги і пропонуються на вільному ринку цих послуг. Вартість таких послуг має форму страхових тарифів і внесків. Попит на страхові послуги визначається їх якістю і вартістю. Для залучення клієнтів страхові організації підвищують рівень обслуговування клієнтів, розширюють асортимент послуг, підвищують рівень гарантій відшкодування втрат і збитків.

Страхові фонди, що утворюються за рахунок внесків страхувальників, певний час можуть не використовуватися за прямим призначенням - для виплати страхових відшкодувань (до моменту настання страхового випадку або не виникнення його через імовірнісний характер). У таких випадках кошти страхових фондів можуть використовуватись в комерційному обороті для отримання додаткових доходів. У свою чергу, частину цих доходів доцільно спрямувати на зниження ціни страхових послуг з метою залучення клієнтів, що прагнуть на вигідніших умовах уникнути втрат і збитків за несприятливих збігах обставин. Подібні операції страхових організацій сприяють виникненню конкуренції на страховому ринку.

Діяльність страхових організацій зі страхування та інвестування ресурсів в інші галузі економіки та інші види діяльності з метою отримання доходу (прибутку) носить назву страхова справа.