11.5.Класифікація податкових платежів

Податки та податкові платежі класифікують за такими ознаками:

• за формою оподаткування;

• за економічним змістом об’єкта оподаткування;

• залежно від рівня державних структур, які їх встановлюють;

• за способом справляння.

За формою оподаткування всі податки поділяють на дві групи: прямі й не­прямі.

Прямі податки встановлюються безпосередньо щодо платників і сплачу­ються за рахунок їхніх доходів, а сума податку безпосередньо залежить від роз­мірів об’єкта оподаткування. Прямі податки сприяють такому розподілу подат­кового тягаря, за якого більше платять ті члени суспільства, котрі мають вищі доходи.

Такий принцип оподаткування більшістю економістів світу визнається найсправедливішим. Разом з тим, форма прямого оподаткування потребує і склад­ного механізму справляння податків, оскільки виникають проблеми обліку об’єкта оподаткування й ухилення його від сплати. Тому, незважаючи на «спра­ведливість» прямих податків, податкова система не може обмежуватися тільки ними, оскільки це однобокий підхід, який згубний для будь-якої системи.

Непрямі податки встановлюються в цінах товарів та послуг і сплачуються за рахунок цінової надбавки, а їх розмір для окремого платника прямо не зале­жить від його доходів. Непрямі податки включаються до ціни товару, тому їх в абсолютному розмірі сплачують більше ті платники, які більше споживають і мають вищі доходи.

Історичний розвиток системи оподаткування призвів до поступового роз­мивання чітких відмінностей між прямими та непрямими податками. Універсальні форми непрямих податків - акцизів, при перенесенні їх стягнення зі сфери реалізації у сферу виробництва мають багато ознак прямого оподаткування, на­самперед, чітко визначений об'єкт оподаткування - обсяг продажу чи додану вартість. При цьому об’єкти оподаткування часто збігаються: пряма податкова форма - податок на прибуток підприємств і непрямий податок - ПДВ мають спільну податкову базу.

За економічним змістом об’єкта оподаткування податки поділяються на три групи: податки на доходи, споживання і майно.

Податки на доходи справляються з доходів фізичних та юридичних осіб, безпосередніми об’єктами оподаткування є заробітна плата та інші доходи гро­мадян, прибуток або валовий дохід підприємств.

Податки на споживання сплачуються не при отриманні доходів, а при їх ви­користанні. Вони справляються у формі непрямих податків.

Податки на майно встановлюються за користуванням рухомим чи нерухо­мим майном. Па відміну від податків на споживання, які сплачуються тільки один раз - при купівлі товару, податки па майно справляються постійно, поки майно перебуває у власності.

Залежно від рівня державних структур, які встановлюють податки, вони по­діляються на загальнодержавні та місцеві.

До загальнодержавних належать такі податки, збори та обов’язкові платежі:

• - податок на додану вартість;

• - акцизний збір;

• - податок на прибуток підприємств, у тому числі дивіденди, що сплачу­ються до бюджету державними некорпоратизованими, казенними або комуналь­ними підприємствами;

• податок з доходів фізичних осіб;

• мито;

• державне мито;

• податок на нерухоме майно (нерухомість);

• плата за землю;

• рентні платежі;

• податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів;

• податок на промисел;

• збір за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету;

• плата за воду;

• збір за забруднення навколишнього природного середовища;

• збір на обов’язкове державне пенсійне страхування;

• збір на загальнообов’язкове державне соціальне страхування;

• - плата за торговий патент на деякі види підприємницької діяльності;

• фіксований сільськогосподарський податок;

• збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства;

• єдиний збір, що справляється у пунктах пропуску через державний кор­дон України;

• збори до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (початковий, регулярний, спеціальний);

• збір у вигляді цінової надбавки до діючого тарифу на електричну та теп­лову енергію;

• збір за проведення гастрольних заходів.

Загальнодержавні податки і збори (обов’язкові платежі) встановлюються Верховною Радого України та справляються на всій території України.

Відповідно до розподілу загальнодержавних податків між ланками бюджет­ної системи вони поділяються на три групи: доходи державного бюджету, дохо­ди місцевих бюджетів і доходи, що розподіляються в певних пропорціях між державним та місцевими бюджетами. Розподіл податків між ланками бюджетної системи може мати сталий нормативний характер, встановлений законодавчими актами, або у формі бюджетного регулювання, коли відрахування до місцевих бюджетів здійснюються за щорічними диференційованими нормативами залеж­но від потреб того чи іншого місцевого бюджету.

До місцевих податків належать:

• податок з реклами;

• комунальний податок.

До місцевих зборів та обов’язкових платежів належать:

• збір за парковку автотранспорту;

• ринковий збір;

• збір за видачу ордера на квартиру;

• курортний збір;

• збір за участь у бігах на іподромі;

• збір за виграш на бігах на іподромі;

• збір з осіб, які беруть участь у грі на тоталізаторі на іподромі;

• збір за право використання місцевої символіки;

• збір за право проведення кіно- і телезйомок;

• збір за проведення місцевого аукціону, конкурсного розпродажу і лотерей;

• збір за видачу дозволу на розміщення об’єктів торгівлі та сфери послуг;

• збір з власників собак;

Місцеві податки і збори (обов’язкові платежі), механізм справляння та по­рядок їх сплати встановлюються сільськими, селищними, міськими радами від­повідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, установлених закона­ми України.

Можливі різні варіанти встановлення місцевих податків. По-перше, у ви­гляді надбавок до загальнодержавних податків. Рівень надбавки визначають міс­цеві органи відповідно до встановлених обмежень. По-друге, введення місцевих податків за переліком, що встановлюється вищими органами влади (саме цей метод застосовують в Україні). Вибір податків здійснюється місцевими органа­ми По-третє, можливе впровадження місцевих податків на розсуд місцевих ор­ганів без будь-яких обмежень з боку центральної влади.

За способом справляння розрізняють два види податків розкладні та оклад­ні. Розкладні податки спочатку встановлюються в загальній сумі відповідно до потреб держави в доходах, потім цю суму розкладають на окремі частини за те­риторіальними одиницями, а на низовому рівні - між платниками. Це історично перша форма справляння податків.

Окладні податки передбачають установлення в першу чергу ставок, а потім і розміру податку для кожного платника окремо. Загальна величина податку фо­рмується як сума платежів окремих платників. Всі нині чинні в Україні податки, збори та платежі є окладними.