12.11.Інші податки, збори та обов’язкові платежі

Державне мито - це плата за вчинення юридичних дій та за видачу докуме­нтів юридичного значення.

Ставки державного мита встановлюються у відсотках до суми договору чи позову, вартості майна, або в твердих розмірах за одну послугу.

Платниками податку на промисел є громадяни України, іноземні громадяни і особи без громадянства, які протягом року несистематично (не більше чотирьох разів на календарний рік) здійснюють продаж виготовлених, перероблених а також куплених товарів, речей чи продукції.

Податок на промисел сплачується шляхом придбання одноразового патенту на торгівлю, вартість якого визначається на основі задекларованої платником за­пільної вартості товарів та ставки податку'.

Дозвіл на продаж товарів видає районна (міська) державна податкова інспе­кція за місцем проживання громадянина в Україні, а для тих, хто не має постій­ного місця проживання в Україні - державна податкова інспекція за місцем продажу товарів.

Для одержання права на торгівлю та одноразового патенту громадянин повинен скласти декларацію, в якій вказати перелік товарів, призначених для продажу, і їх вартість, та подати цю декларацію до податкової інспекції.

Ставка податку на промисел встановлена в розмірі 10 відсотків від указаної в декларації вартості товарів, що підлягають продажу протягом трьох календар­них днів, але не менше одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

У разі збільшення строку продажу товарів до семи календарних днів ставка податку подвоюється. При цьому суму податку визначають на підставі наведе­них в декларації даних про загальну вартість товарів.

Платниками збору на розвиток виноградарства, садівництва та хмелярства є суб'єкти підприємницької діяльності, які реалізують в оптовій та роздрібній тор­гівлі а також через сферу громадського харчування алкогольні напої і пиво, включаючи імпортовані.

Об’єктом оподаткування збором є алкогольні напої та пиво, що реалізуються

Базою оподаткування є виручка від реалізації алкогольних напоїв та пива одержана на кожному етапі їх реалізації в оптовій і роздрібній торгівлі, у сфері громадського харчування. Ставка збору становить один відсоток від бази оподаткування. Суми збору, що підлягають сплаті, визначаються платниками самостійно виходячи з бази оподаткування та ставки збору.

Нараховані суми збору перераховуються платниками на спеціальний рахунок Державного казначейства щомісячно не пізніше 15 числа місяця, що настає за звітним місяцем, в якому була отримана виручка.

Платники збору щомісячно не пізніше 20 числа місяця, що настає за звітним, подають до органу державної податкової служби України за місцем реєстрації звіт про суми нарахованого збору.

Платниками збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок дер­жавного бюджету, є підприємства та організації незалежно від форми власності та видів діяльності, що. видобувають корисні копалини, а також фізичні особи, які займаються цією діяльністю як підприємці. При цьому суб’єкти підприємни­цької діяльності повинні мати спеціальні дозволи (ліцензії) на пошук (розвідку) та експлуатацію родовищ корисних копалин, за винятком підземних вод.

Об’єктом обчислення збору є обсяг видобутих корисних копалин (для наф­ти, конденсату', газу природного тощо) та обсяг погашених у надрах запасів ко­рисних копалин (для інших корисних копалин).

При здійсненні користувачами надр видобутку корисних копалин на родо­вищах, геологорозвідка яких виконувалася частково за рахунок власних коштів, суму збору обчислюють, виходячи з обсягів видобутих корисних копалин, нор­мативів збору з урахуванням індексу інфляції та із застосуванням до суми збору відповідних коефіцієнтів. Нормативи збору затверджуються Мінекономіки за участю Мінфіну.

Розрахунок збору платники подають щоквартально до 15 числа, наступного за звітним кварталом місяця. Сплата проводиться - помісячно авансові платежі (до 20 числа місяця) та решта збору за квартал - до 19 числа місяця, наступного за звітним.

Збір за забруднення навколишнього природного середовища сплачують під­приємства, установи, організації, а також громадяни за:

• викиди в атмосферу забруднюючих речовин стаціонарними та пересув­ними джерелами забруднення;

• скиди забруднюючих речовин у водні ресурси та підземні горизонти;

• розміщення відходів у навколишньому природному середовищі.

Об’єктами обчислення збору є:

• обсяги забруднюючих речовин, які викидаються в атмосферне повітря або скидаються безпосередньо у водний об’єкт, та обсяги відходів, що розмішу­ються у спеціально відведених для цього об’єктах - для стаціонарних джерел за­бруднення;

• обсяги фактично спожитих видів пального, завдяки використанню якого утворюються забруднюючі речовини - для пересувних джерел забруднення.

Ставки збору запроваджуються місцевими державними адміністраціями на підставі лімітів викидів та скидів забруднюючих речовин і розміщення відходів, а також базових нормативів плати за них, встановлених Кабінетом Міністрів України.

Нормативи збору - це фіксовані суми в гривнях за одиницю основних за­бруднюючих речовин та розміщення відходів.

Ліміти викидів і скидів забруднюючих речовин та розміщення відходів визначаються на підставі затверджених проектів нормативів гранично допустимих викидів (за класами токсичності речовин) і розраховуються в тоннах на рік.

Щорічні ліміти скидів у водні об’єкти загальнодержавного значення визна­чаються дозволами на спеціальне водокористування, які видають органи Мінекобезпеки. Ліміти скидів щодо об’єктів місцевого значення визначаються у дозволах на спеціальне водокористування, які видаються місцевими державними адміністраціями.

Суми збору за забруднення навколишнього природного середовища обчис­люються платниками самостійно щоквартально наростаючим підсумком з поча­тку року як добуток затверджених лімітів, фактичних обсягів викидів, нормати­вів збору, коригувальних коефіцієнтів, що враховують територіальні екологічні особливості. Загальна сума збору визначається як сума збору в межах ліміту та за понадлімітні викиди.

Платежі за забруднення навколишнього природного середовища сплачуються авансовими платежами рівними частинами від розрахункової річної суми платежу щоквартально до 15 числа першого місяця наступного кварталу.

Остаточний розрахунок з платежів за звітний рік здійснюється відповідно до фактичної кількості викинутих і скинутих забруднюючих речовин та розміщення відходів у 10-денний термін після подання платниками річного звіту про кількість викидів і скидів забруднюючих речовин та розміщення відходів до від ділу статистики.

До інших надходжень податкового характеру, відповідно до вимог Закону України «Про систему оподаткування в Україні», відносять:

• рентні платежі;

• податок на нерухомість;

• платежі за придбання патентів та ліцензій;

• єдиний збір, що справляється у пунктах пропуску через державний кор­дон України;

• платежі на обов’язкове державне соціальне та пенсійне страхування;

• збори до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб;

• збір за проведення гастрольних заходів.

• збір у вигляді цінової надбавки до діючих тарифів на теплову і електрич­ну енергію.

Рентні платежі встановлені за нафту та газ, що видобуваються в Україні. Основою стягнення є рентний дохід, який формується внаслідок того, що вар­тість їх видобування в Україні значно нижча від рівня цін на ці корисні копали­ни.

Податок на нерухомість в Україні буде запроваджено з введенням в дію Податкового Кодексу України.

Платежі на обов’язкове державне соціальне та пенсійне страхування буде розглянуто в наступному розділі цього видання

Контрольні запитання

1. Охарактеризуйте порядок нарахування і сплати податку на додану вартість.

2. Назвіть умови обов’язкової реєстрації платників ПДВ.

3. Назвіть ставки ПДВ. Яка із них коли застосовується?

4. Що таке податкова накладна?

5. Які платники ПДВ мають пільги щодо його нарахування та сплати?

6. За якою ставкою ПДВ оподатковуються експортні операції?

7. Чому виникає від’ємне значення об’єкта оподаткування з податку на до­дану вартість?

8. Як нараховується акцизний збір?

9. Назвіть об’єкти оподаткування акцизним збором.

10. Який порядок нарахування та сплати мита?

11. Що таке єдиний митний тариф?

12. Яка ставка податку на прибуток підприємств?

13. Що таке валові доходи та валові витрати?

14. Як розраховується об’єкт оподаткування з податку на прибуток підпри­ємств?

15. Назвіть ставки податку з доходів фізичних осіб.

16. Що є Об’єктом оподаткування податком з доходів фізичних осіб?

17. Що таке податковий кредит з податку на доходи фізичних осіб?

18. Що таке податкова соціальна пільга?

19. Які особливості оподаткування невчасно відзвітованих сум та невідзві- тованих сум авансів?

20. Назвіть ставки комунального податку.

21. Податок з реклами.

22. Плата за землю.

23. Ставки земельного податку та пільги по земельному податку.

24. Фіксований сільськогосподарський податок.

25. Єдиний податок.

26. Державне мито.

27. Податок на промисел.

28. Ресурсні платежі.

29. Збір за парковку автомобілів.

30. Ринковий збір.

31. Податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів.

32. Збір за спеціальне водокористування.

33. Збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства.

34. Відрахування на геологорозвідувальні роботи.

35. Платежі за забруднення навколишнього природного середовища.

36. Інші податки, збори та платежі.

Завдання для самостійного опрацювання

1. Зміни в податковому законодавстві, в зв ’язку з прийняттям Закону про держбюджет.

2. Податкове законодавство розвинутих країн (на прикладі Франції, США та Японії).

3. Оподаткування неприбуткових установ.

4. Спеціальні режими оподаткування в проекті податкового кодексу України. Завдання 1: Ставки податків

Кожній з ставок, відзначених цифрами знайдіть відповідний податок:

1. ПДВ;

Б) податок на прибуток підприємств;

2. податок з доходів фізичних осіб;

Г) єдиний податок суб ’єктів малого підприємництва;

Д) земельний податок.

Завдання 2: Строки сплати податків, зборів, платежів.

В які з відзначених цифрами строки сплати платять відповідні податки, збори, платежі:

1. ПДВ;

Б) податок на прибуток підприємств;

2. податок з доходів фізичних осіб);

Г) єдиний податок суб ’єктів малого підприємництва;

Д) податок на нерухомість;

К) податок на землю;

Є) податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів;

Ж) комунальний податок

3) фіксований сільськогосподарський податок;

И) збір до державного інноваційного фонду.

1. Помісячно протягом ЗО днів, наступних, наступного за звітним місяцем .

2. Щоквартально протягом 50 днів, наступних за звітним кварталом.

3. Щоквартально протягом 60 днів, наступних, за звітним роком.

4. Не сплачують.

5. Ваш варіант.

Завдання 3: Платники податків, зборів, платежів.

Які з відзначених цифрами особи, є платником відповідного податку, збору, платежу ПДВ;

А) податок на прибуток;

Б)податок з доходів фізичних осіб;

Г) єдиний податок;

Д) готельний збір;

Е) податок на землю;

Є) податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів;

Ж) податок на нерухомість.

3. фіксований сільськогосподарський податок;

И) збір у вигляді цінової надбавки до діючих тарифів на теплову і електри­чну енергію.

1. Фізичні особи.

2. Юридичні особи.

3. Фізичні та юридичні особи.

4. Сьогодні ніхто.

Завдання 4: Правильно/ неправильно.

Визначте, правил ьні (П) чи неправильні(Н) такі твердження:

1. ПДВ - цс подат ок на доходи від продажу валюти.

2. Сума ПДВ до сплати - це різниця між валовими доходами , валовими витратами та амортизацією.

3. Сума податку на прибуток підприємств до сплати визначається як різ­ниця між податковим кредитом та податковими зобов’язаннями.

4. Фіксований сільськогосподарський податок сплачують всі землекорис­тувачі.

5. Єдиний податок сплачується раз у рік.

6. Розрахунок плати за землю подається до ДПІ раз в місяць.

7. Розрахунок податку з власників транспортних засобів та інших самохі­дних машин і механізмів подається до ДПІ раз у рік.

8. Декларація з податку на прибуток подається до ДПІ щомісячно.

45. Декларація з ПДВ подається до ДПІ щомісячно.

46. Ринковий збір сплачують ті, хто придбаває товарина ринку.

47. Єдиний митний тариф - це місцевий податок.

48. Перехід на фіксований сільськогосподарський податок дозволено тому, в кого обсяг реалізації сільгосппродукції за попередні 12 місяців займає 75 % ва­лового доходу .

49. Платники фіксованого сільськогосподарського податку можуть бути платниками ПДВ.

50. Платники єдиного податку можуть бути платниками ПДВ.

51. Платниками єдиного податку можуть бути підприємства, що торгують підакцизними товарами.

52. Ринковий збір сплачується за кожен день торгівлі.

53. Збір з власників собак стягують до бюджету житлово-комунальні гос­подарства.

54. Курортний збір сплачується адміністраціями готелів.

55. Збір за участь в бігах на іподромі нині відмінено.

56. Платниками податку з реклами є юридичні особи.

57. Граничний розмір комунального податку - фонд заробітної плати.

58. Плату за землю сплачують орендарі та інвестори.

59. Державне мито -це плата за перетин митного кордону.

60. Податок на промисел сплачується у формі придбання торгового патенту.

61. Лісовий дохід -це плата за заготівлю лісової сировини.

62. Плата за воду сплачується щоквартально.

63. Податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів нараховується в залежності від об’єму циліндрів двигунів.

Завдання 5: Розгляньте оподаткування доходів громадян в Україні та Росії (США, Німеччині, Японії, та ін.). Порівняйте особливості нарахування та сплати податків з доходів фізичних осіб. Що між ними спільного, та в чому їх відмінності.

Тематика рефератів:

1. Особливості перевірки правильності ПДВ, заявленого платниками до від шкодування з бюджету.

2. Загальнодержавні податки і збори, їх види та призначення.

3. Місцеві податки та збори, їх призначення.

4. Особливості оподаткування підприємницької діяльності СПД - фізичних осіб.

5. Фіксований сільськогосподарський податок.

6. Особливості оподаткування неприбуткових організацій.

7. Податок на прибуток.

8. Податок на додану вартість як джерело доходів державного бюджету.

9. Бюджетне відшкодування ПДВ.

РОЗДІЛ 13 ДЕРЖАВНІ ЦІЛЬОВІ ФОНДИ

1. Пенсійний фонд України

Пенсійний фонд України - це позабюджетний фонд, створений з метою ви­конання завдань пенсійного страхування та пенсійного забезпечення громадян України.

Пенсійне страхування - це самостійна галузь страхування, що охоплює су­купність відносин з приводу формування і використання колективного загально­державного страхового фонду, призначеного для виплати пенсій громадянам пе­нсійного віку та іншим особам, що втратили працездатність внаслідок певних обставин.

Основними джерелами доходів Пенсійного фонду України є:

• страхові внески на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування за ставкою 33,2 % (для аграрних товаровиробників, платників фіксованого сіль­ськогосподарського податку в 2009р. - 26,56%) до фонду заробітної плати та ін­ших доходів;

• страхові платежі найманих працівників за ставкою 2% із заробітної пла­ти та інших доходів;

• інвестиційний дохід, який отримується від використання вільних кош­тів фонду;

• кошти державного бюджету та цільових фондів, що перераховуються до Пенсійного фонду на виплату пенсій колишнім військовослужбовцям, коли­шнім міліціонерам та інвалідам з дитинства;

• суми від фінансових санкцій, застосованих до юридичних та фізичних осіб за порушення встановленого порядку нарахування, обчислення і сплати страхових внесків та використання коштів Пенсійного фонду, а також суми адміністративиих стягнень, накладених відповідно до закону на посадових осіб та громадян за ці порушення;

• благодійні внески юридичних та фізичних осіб;

• добровільні внески;

Кошти Пенсійного фонду не включаються до складу Державного бюджету України і не підлягають оподаткуванню.

Кошти Пенсійного фонду України використовуються на:

• виплату пенсій;

• надання соціальних послуг пенсіонерам;

• фінансування адміністративних витрат, пов’язаних з виконанням функ­цій, покладених на органи Пенсійного фонду;

• оплату послуг з виплати та доставки пенсій;

• формування резерву коштів Пенсійного фонду.

При цьому забороняється використання коштів Пенсійного фонду па оплату договорів страхування довічних пенсій і одноразових виплат, а також на інші ці­лі, не передбачені законодавством.

Пенсійний фонд України мобілізує доходи та фінансує видатки на підставі свого бюджету. Бюджет Пенсійного фонду - це план утворення і використання цільового страхового фонду, що формується за рахунок страхових внесків та надходжень з інших джерел.

Бюджет Пенсійного фонду затверджується правлінням Пенсійного фонду не пізніше 10 грудня року, що передує рокові, на який складено бюджет.

Порядок складання, затвердження та виконання бюджету Пенсійного фонду встановлюється правлінням.

Звіт про виконання бюджету Пенсійного фонду в розрізі статей витрат про­тягом двох тижнів після його затвердження правлінням Пенсійного фонду підля­гає обов’язковій публікації в офіційних друкованих виданнях Верховної Ради України та Кабінету Міністрів України. Інформація про час і місце публічного представлення звіту оприлюднюється разом із звітом про виконання бюджету Пенсійного фонду.

Облік надходжень і витрат коштів Пенсійного фонду здійснюють виконавчі органи Пенсійного фонду. Кошти Пенсійного фонду зараховуються на єдиний рахунок Пенсійного фонду і зберігаються на окремих рахунках територіальних органів Пенсійного фонду в уповноваженому банку.

2. Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності

Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності створено з метою акумуляції страхових внесків та інших коштів, призначених для фінансування матеріального забезпечення (надання допомоги) застрахованих осіб у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності.

Формування доходів бюджету Фонду здійснюється за рахунок:

• страхових внесків роботодавців за ставкою 1,4% (добровільно застрахо­ваних громадян - за ставкою 1,9%) до фонду заробітної плати;

• страхових платежів найманих працівників за ставкою 0,5% до фонду за­робітної плати та інших доходів (в разі, якщо нарахована заробітна плата вища від прожиткового мінімуму - за ставкою 1%);

• пені, штрафів та інших фінансових санкцій, застосованих до страхуваль­ників та посадових осіб відповідно до законодавства;

• благодійних внесків підприємств, установ, організацій та фізичних осіб;

• асигнувань із Державного бюджету України;

• інших надходжень до фонду.

Кошти Фонду спрямовуються на:

• виплату застрахованим особам допомоги з тимчасової непрацездатності, вагітності та пологах, при народженні дитини, по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, на поховання;

• фінансування санаторно-курортного лікування та оздоровлення застра­хованих осіб і членів їх сімей;

• створення резерву страхових коштів Фонду;

• забезпечення поточної діяльності та утримання органів Фонду, розвиток його матеріально-технічної бази, вирішення соціально-побутових питань та пи­тань стимулювання праці працівників органів Фонду.

Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності є неко- мерційною самоврядною організацією, гарантом виконання зобов'язань якого є держава.

В своїй діяльності Фонд керується Конституцією України, Основами зако­нодавства України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування, Законом України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими наро­дженням та похованням», Кодексом законів про працю України, іншими законо­давчими та нормативно-правовими актами.

Фонд є юридичною особою, має самостійний баланс, рахунки в установах уповноваженого банку, печатку, штамп, бланки, а також власну символіку, що затверджується правлінням Фонду.

Управління Фондом здійснюється на паритетній основі державою, предста­вниками застрахованих осіб і роботодавців. Представниками застрахованих осіб є профспілки, їх об’єднання або інші уповноважені найманими працівниками органи (представники).