14.2.Міжнародний державний кредит

Міжнародний кредит - це позики, що надаються державами, банками, а та­кож іншими юридичними і фізичними особами одних країн, державам, банкам і іншим юридичним і фізичним особам інших країн. У зв’язку з розвитком зовні­шніх економічних зв’язків значне місце у сфері міжнародного кредиту займають міжнародні фінансово-кредитні організації: Міжнародний Валютний Фонд (МВФ), Міжнародний Банк Реконструкції і Розвитку (Всесвітній банк МБРР) і його організації - Міжнародна Асоціація Розвитку (МАР), Міжнародна фінансова корпорація, Міжнародне Агентство гарантування інвестицій (МАГІ), Європейський Банк Реконструкції і Розвитку (ЄБРР), Азіатський Банк Розвитку (АБР) та інші. МВФ сприяє міжнародній торгівлі і валютній співпраці шляхом встановлення норм регулювання валютних курсів і контролю за їх дотриманням, усунення валютних обмежень серед країн-учасниць, надання їм засобів для регулювання платіжних балансів.

Всесвітній банк і його організації підтримують економічний розвиток країн шляхом надання їм технічної допомоги і фінансування проектів, здатних реалізувати економічний потенціал країн.

Міжнародний державний кредит це рух матеріальних ресурсів країн у сфері міждержавних економічних відносин. Міжнародний державний кредит може мати товарну і грошову форми і передбачає отримання ресурсів в тим­часове користування на умовах повернення та за певну плату - відсоток. Суб’єктами кредиту виступають країни в особі державних уповноважених органів.

За своєю суттю міжнародний кредит є одним із засобів забезпечення роз­ширеного відтворення, у ряді випадків - засобом надання економічної допомоги країнам, що розвиваються. Необхідність міжнародного кредиту визначається всією сукупністю економічних законів.

Передумовами швидкого розвитку міжнародного кредиту є:

• поглибленням міжнародного розподілу праці і економічної інтеграції;

• спеціалізацією, кооперацією виробництва;

• нерівною забезпеченістю окремо взятих країн природними ресурсами та робочою силою;

• необхідністю подолання нерівномірності економічного розвитку окремих країн;

• необхідністю надання економічної допомоги країнам, що розвиваються;

• торговельно-економічною співпрацею країн, що розвиваються, з розви­неними країнами.

Кредитні ресурси держави для надання міжнародного кредиту складаються з:

• ресурсів державних бюджетів, що відносяться до фондів накопичення;

• колективних позикових фондів (власні і залучені засоби національних і міжнародних банків);

• засобів державних підприємств і організацій (при наданні комерційних кредитів).

Міжнародний кредит в грошовій формі надається в національних валютах і вільно конвертованих валютах.

Основною функцією міжнародного кредиту є перерозподіл товарних і гро­шових ресурсів держав в процесі їх зовнішньоекономічної діяльності на умовах, платності та повернення.

Використання міжнародного кредиту сприяє прискоренню розвитку еконо­міки, процесу вирівнювання рівнів економічного розвитку, зростанню зовнішньої торгівлі, прискоренню економічної інтеграції.

Домовленість між сторонами в міжнародному державному кредиті оформляєтся, зазвичай, кредитною лінією - зобов’язанням кредитора (донора) надавати позичальнику (реципієнту) протягом обумовленого періоду кредити в межах узгодженого ліміту. В рамках відкритих кредитних ліній укладають окремі кредитні угоди, на основі яких надаються позики серіями - траншами. Використан­ня методу кредитних ліній дає змогу досягти стійкості і надійності в кредитних відносинах як для позичальника, так і для кредитора при зміні кон’юнктури на світовому ринку позикових капіталів.

Основною формою міжнародного кредиту є зовнішні позики, які перед­бачають передачу позикодавцем позичальнику обумовленої суми грошових коштів (або товарів чи послуг на цю суму) на термін, після закінчення якого позичальник зобов’язується повернути кредитору з відсотками (іноді без них) узяту суму. Позичкові засоби використовуються для здійснення зовнішньото­рговельних операцій або для сприяння експорту і імпорту, кредитування зовнішньої торгівлі. При кредитуванні зовнішньої торгівлі надання, використання і погашення кредитів передбачається відповідними програмами і бюджета-

ми країн, що дає змогу їм повністю і безперешкодно виконувати свої зобов’язання.

Серед форм міжнародного кредиту виділяється офіційна допомога розвитку, що надається з метою підтримки економічного розвитку зарубіжними урядовими або міждержавними організаціями (МБРР, ЄБРР, АБР). Міждержавна допомога надається не з комерційною метою, на відміну від позик, що надаються на ринкових умовах, тобто Міжнародні фінансово-кредитні організації не прагнуть максимізувати свої прибутки, а фінансують ті сфери, які можуть забезпечити структурні перетворення та економічне зростання окремо взятої країни.

У практиці міжнародних економічних відносин застосовується також форми експортних або «зв’язаних кредитів». Надання таких кредитів пов’язане з постачаннями до країни, що отримує кредит, під закупівлю конкретних товарів. Звичайно, експортні кредити надаються на пільгових умовах, що зумовлено необхідністю просування товарів з недостатнім попитом у власній країні на ринки інших країн.

Використання іноземних кредитів впливає на торговий баланс країни. За рахунок додаткового фінансування збільшується імпорт, що може викликати або збільшити дефіцит торгового балансу. Крім того, експортні кредити негативно впливають на економічне зростання всередині країни-реципієнта, оскільки, поперше, відповідні ресурси могли б бути вкладені у виробничу сферу і в майбутньому приносити дохід замість одноразового задоволення поточних потреб; подруге, товари, що імпортуються, як якісніші і дешевші, утискують вітчизняних товаровиробників або зменшують потребу у їх виробництві на території країни.

За сучасних умов при закупівлі устаткування, матеріалів, продовольства в розвинених країнах зовнішньоторговельні організації і зовнішньоекономічні ба­нки залучають банківські і комерційні кредити, від банків і фірм цих країн на основі контрактів і угод, зокрема компенсаційних угод. Компенсаційні угоди - це вид зовнішньоторговельних угод, при яких покупець товару оплачує його ва­ртість постачаннями інших товарів. Компенсаційні угоди передбачають, як пра­вило, отримання від іноземних банків довгострокових кредитів, за рахунок яких іноземним фірмам оплачуються придбані у них товари для споруди певного об'єкту. Відшкодування вартості постачань здійснюється за рахунок експорту продукції, спорудження об’єктів в обсязі, що повністю покриває суму отриманого кредиту, включаючи відсотки.

Україна в останні роки випускає євробонди - суверенні облігації, номіновані в доларах США і Євро, для розміщення на міжнародних фінансових ринках.

Метою державних зовнішніх позик є фінансування дефіциту державного бюджету і підтримка платіжного балансу. Засоби, отримані за зовнішніми пози­ками урядом, зараховуються до державного бюджету і використовуються у по­рядку виконання бюджету, а отримані Національним банком, використовуються з метою реалізації грошово-кредитної політики. Ці ресурси, залежно від цільового призначення, можуть бути спрямовані безпосередньо для безоплатного вико­ристання або надаватись на поворотній основі внутрішнім (кінцевим) позичаль­ником. Безоплатне використання здійснюється шляхом бюджетного витрачання (асигнування) або використання засобів Національним банком. Засоби для внут­рішніх (кінцевих) позичальників надаються за кредитними договорами позикодавцем, по яких виступає уряд або Національний банк. Контроль за цільовим використанням позикових коштів здійснюється позикодавцем відповідно до ви­мог законодавства і кредитного договору, а при недотриманні обумовлених умов застосовуються відповідні санкції.

Для оцінки кредитоспроможності міжнародними рейтинговими агентствами розробляється кредитний рейтинг країни, при цьому беруться до уваги наступні аспекти:

• прогрес в створенні демократичної політичної системи. Під цим розумі­ють ефективність демократичних політичних інститутів, прозорість процесу ух­валення рішень, політичну прихильність до проведення економічних реформ і здібність до їх практичного здійснення.

• успіхи в досягненні фінансової стабільності і економічного зростання. Вони включають ефективність фіскальної і монетарної політики, підтримку ни­зького рівня інфляції при стабільності і конвертованій національній валюті.

• прогрес на шляху до ринкової економіки. Зокрема, інтерес представляють наступні чинники: роль приватного сектора в економіці (ступінь приватизації держсектора, успіхи приватних підприємців, державна підтримка (в тому числі і фінансова) малого і середнього бізнесу.