Розділ 6 фінансовий контроль

1. Сутність та призначення фінансового контролю

Фінансовий контроль являє собою сукупність видів, форм і методів переві­рки законності і доцільності здійснення фінансових операцій та реалізації на цій і «снові завдань фінансової політики.

Фінансовий контроль - це специфічна діяльність під час якої здійснюється перевірка обґрунтованості розподілу валового національного продукту між від­повідними фондами фінансових ресурсів та їх витрачанням на фінансування визначених цілей і завдань.

Об'єктом фінансового контролю є фінансова діяльність підконтрольних суб’єктів. Суб'єктами фінансового контролю є органи контролю та різноманітні контролюючі органи.

Термін «контроль» походить від латинського виразу «kontra rutulus», що означає порівняння фактичного і передбачуваного явища чи процесу.

Наявність фінансового контролю об'єктивно обумовлена тим, що фінансам як економічній категорії властива контрольна функція. Контрольна функція фінансів забезпечує можливість впливу з боку суспільства та держави на процеси виробництва, обміну, розподілу і використання фінансових ресурсів та матеріальних благ. Проте, ця можливість може втілитись на практиці лише за таких умов:

• створення специфічних органів контролю;

• укомплектування їх кваліфікованими фахівцями;

• правовому регламентуванні прав та обов’язків працівників цих органів.

Таким чином, контрольна функція фінансів створює об'єктивні передумови

використання фінансів, як інструменту контролю.

Специфіка фінансового контролю полягає в тому, що він здійснюється що- до явищ та процесів, які мають грошовий вимірник. Його безпосереднім об'єк­том є процеси формування доходів і накопичень, створення і використання гро­шових фондів. Проте дія фінансового контролю розповсюджується на ширший круг грошових відносин, оскільки фінанси тісно пов'язані з іншими вартісними категоріями: оплатою праці, собівартістю продукції, доходом, прибутком, осно­вними засобами і оборотними активами, капітальними вкладеннями, інвестиція­ми. Фінансовий контроль за правильністю використання бюджетних асигнувань установами і організаціями впливає на всі сторони їх діяльності.

Сфера дії фінансового контролю часто може співпадати з іншими видами контролю: адміністративним, правовим, соціальним, технічним, політичним Оскільки фінансова сторона діяльності органів влади та управління тісно пов'я­зана з господарською, часто неможливо відокремити фінансовий контроль від господарського, оскільки більшість фінансових операцій так чи інакше пов’язані з іншими господарськими процесами.

Основними принципами фінансового контролю є:

• регулярність, повсюдність та універсальність контролю;

• превентивність контролю, тобто попереджувальний його характер;

• дієвість, реальність, гласність, які можуть бути досягнуті виключно за умов правильної організації контрольної роботи, застосуванні обґрунтованої методики, ретельному вивченні даних обліку та фактичних даних, внесенні конк­ретних пропозицій за результатами контролю;

• незалежність як самого контролю, так і працівників контрольних орга­нів.

Основними завданнями фінансового контролю є перевірка:

• виконання фінансових зобов'язань перед державою, організаціями та населенням;

• законності та достовірності використання окремими суб'єктами фінан­сових ресурсів (бюджетних ресурсів, власних коштів, позичених ресурсів та бю­джетного фінансування);

• дотримання порядку проведення фінансових операцій та зберігання коштів.

Крім того з допомогою фінансового контролю досягається виявлення внутрішніх резервів - можливостей підвищення рентабельності виробництва, зростання продуктивності праці, прискорення оборотності коштів, і на цій основі усунення та попередження порушень фінансової дисципліни.

Концепція фінансового контролю за діяльністю суб'єктів фінансових відно­син передбачає застосування різноманітних його видів, форм та методів.

Види контролю визначають співвідношення контролюючого і підконтроль­ного суб'єктів. Форми фінансового контролю відображають стадію його здійс­нення відносно руху фінансових ресурсів. Методи контролю - це сукупність прийомів та способів його здійснення.

Залежно від взаємозв'язку об’єкта та суб'єкта контролю, фінансовий конт­роль поділяється на два основні види: внутрішній і зовнішній.

За внутрішнього контролю фінансова діяльність підконтрольного суб'єкта контролюється ним самим через спеціальні контрольно-ревізійні підрозділи. Та­кий контроль має форму внутрішнього аудиту, метою якого є перевірка доціль­ності та обґрунтованості окремих фінансових операцій, їх відповідності фінан­совій політиці суб’єкта контролю. Зовнішній контроль полягає у перевірці фі­нансової діяльності того чи іншого суб'єкта відповідними уповноваженими ор­ганами контролю. Метою цього контролю є перевірка відповідності фінансової діяльності чинному фінансовому законодавству. Цей контроль за ознакою су­б'єктів його проведення поділяється на державний, відомчий, корпоративний, незалежний і суспільний.

Державний фінансовий контроль - це контроль з боку держави як за фінансовою діяльністю підконтрольних суб’єктів, так і за використанням бюджетних ресурсів. Фу­нкцію проведення державного фінансового контролю покладено на спеціалізовані державні органи контролю (податкова, митна служба, контрольно-ревізійна служба тощо). За результатами державного фінансового контролю стосовно під­контрольних суб’єктів (за умови, що в них виявлено порушення вимог фінансо­вого законодавства) застосовуються фінансові санкції. Крім того, за результата­ми державного фінансового контролю винні в порушенні фінансового законо­давства посадові особи можуть притягуватись до адміністративної, а в окремих випадках і кримінальної відповідальності. Головною метою державного фінансового контролю є максимальне забезпечення фіскальних інтересів держави та мінімізація державних витрат.

Відомчий та корпоративний контроль полягає у перевірці фінансової діяльності суб'єктів, що підпорядковані певним відомствам або входять до складу ко­рпорацій. Цей вид контролю передбачає перевірку відповідності фінансової дія­льності підконтрольного суб’єкга вимогам чинного фінансового законодавства, її узгодженість із фінансовою політикою відомств чи корпорацій, а також пере­вірку відомчих та корпоративних розподільчих та перерозподільчих відносин. Завданнями цього контролю є виявлення та усунення порушень і недоліків у фі­нансовій діяльності підвідомчих підприємств та організацій. За результатами контролю можуть бути прийняті адміністративні рішення, підставою для яких можуть бути вимоги чинного законодавства та статутні документи відомства чи корпорації.

Незалежний фінансовий контроль проводиться незалежними контролюючи­ми органами - аудиторськими фірмами. Завданням цього контролю є перевірка законності фінансової діяльності та доцільності фінансових операцій. Проте він відрізняється від всіх інших видів контролю тим, що висновки за його результа­тами мають рекомендаційний характер і можуть бути як враховані так і не вра­ховані в подальшій фінансовій діяльності підконтрольного суб’єкта.

Суспільний фінансовий контроль - це контроль громадян та суспільства за­галом за фінансовою діяльністю держави. Він не має організованих форм і реалі­зується за рахунок того, що кожен громадянин цивілізованої країни має право на ознайомлення з фінансовою діяльністю держави. Насамперед, суспільний конт­роль проявляється в тому, що обираючи певні партії чи окремих депутатів, ви­борці обирають чи відкидають і певну фінансову політику існує попередня, по­точна і наступна форми фінансового контролю.

Попередня форма контролю здійснюється до проведення господарської опе­рації. її мета - перевірка доцільності і надійності даної фінансової операції, ви­явлення рівня ризику, що пов'язаний з нею, та передбачення конкретних спосо- бів його хеджування (страхування ризиків), з'ясування відповідності даної опе­рації вимогам чинного фінансового законодавства, інтересам суб’єкта контролю. Важливим напрямом цієї форми контролю є перевірка контрагента - отримувача коштів: його фінансового стану, ділових рис тощо.

Поточна форма контролю здійснюється під час проведення господарської операції. Її мета - забезпечення реальності здійснення операції, отримання кош­тів та дотримання встановлених термінів проведення операції.

Наступна форма контролю проводиться після здійснення господарських операцій та за підсумками фінансово-господарської діяльності за певний період.

Її мета - перевірка фінансової діяльності того чи іншого суб'єкта та суспільства загалом. Наступний контроль дає всеосяжну і детальну інформацію про фінансову діяльність як конкретного суб'єкта, так і суспільства.

Залежно від обов’язковості проведення фінансового контролю відомо обов’язкову та добровільну форми контролю.

Обов'язковий контроль за фінансовою діяльністю фізичних і юридичних осіб здійснюєтьея на основі закону (податкові перевірки, контроль за цільовим вико­ристанням бюджетних ресурсів, обов'язковий аудит, тощо);

Добровільний контроль не передбачений законодавчо, але є невід'ємною частиною управління підприємством з метою виконання його завдань.

Основними методами контролю є обстеження, нагляд, аналіз фінансового стану, спостереження, ревізії та перевірки.

Обстеження - це всебічне дослідження фінансово-економічних показників обстежуваного суб'єкта з метою визначення його фінансового стану та виявлен­ня перспектив його розвитку.

Нагляд проводиться контролюючими органами за суб'єктами, що отримали ліцензію на той або інший вид фінансової діяльності. Наприклад, здійснюється на­гляд Національним банком України за діяльністю комерційних банків, або Держа­вною комісією з цінних паперів та фондового ринку - за емітентами цінних паперів та посередниками на фондовому. При цьому, недотримання норм чинного законо­давства, що виявляється під час нагляду веде за собою відкликання ліцензії.

Аналіз фінансового стану передбачає детальне вивчення періодичної або річ­ної фінансово-бухгалтерської звітності з метою загальної оцінки результатів фі­нансової діяльності, ліквідності активів підконтрольного суб’єкта, забезпеченос­ті його власним капіталом та ефективності використання ним фінансових ресур­сів.

Спостереження, або моніторинг-це постійний контроль з боку кредитних ор­ганізацій за використанням виданої позики та фінансовим станом підприємства клієнта, адже неефективне використання отриманої позики і зниження ліквідно­сті може призвести до неповернення позики.

Ревізія або перевірка - це найбільш глибокий і всеосяжний метод фінансового контролю, сутність якого полягає в повному обстеженні фінансово- господарської діяльності підконтрольного суб'єкта з метою перевірки її законно­сті, правильності, доцільності та ефективності.

Ревізії можуть бути:

• залежно від органів, які їх здійснюють: відомчі та позавідомчі;

• за часом проведення : попередні, поточні та наступні;

• за джерелами контрольних даних: фактичні та документальні;

• по відношенню до плану проведення: планові та позапланові;

• за об’ємом охоплених питань: повні та часткові (тематичні);

• за охопленням об’єктів контролю: суцільні та вибіркові;

• за складом спеціалістів: комплексні та некомплексні;

• за характером проведення: наскрізні та комбіновані.

Ревізії проводяться органами управління стосовно підвідомчих підприємств і установ, а також різними державними та недержавними органами контролю (Державною контрольно-ревізійною службою, аудиторськими службами тощо). Результати ревізії оформляються актом, на підставі якого приймаються рішення стосовно усунення порушень, відшкодування матеріальних збитків та притяг­нення винних до відповідальності.

Тематичні перевірки полягають у контролі за окремими сторонами фінан­сової діяльності. Зокрема, це камеральні (у податковій інспекції) і документальні (у платника) перевірки податкових декларацій та звітів. За результатами обстежень органами контролю складаються довідки про їх результати.

2. Система державного фінансового контролю

Система державного фінансового контролю складається з таких елементів: суб'єкт контролю (хто контролює); об'єкт контролю (кого контролюють); предмет контролю (що контролюють), принципи контролю; методи контролю; про­цес контролю; прийняття рішень за результатами контролю.

Суб’єктами державного фінансового контролю є органи державної влади ( законодавчі, виконавчі та судові). Пріоритетне місце серед суб’єктів державного контролю - органів виконавчої влади належить Державній контрольно- ревізійній службі України. Це єдина служба, яка проводить документальні ревізії і перевірки за дорученням органів державної та місцевої влади.

Крім того, серед суб’єктів фінансового контролю особливе місце належить контролюючим органам.

Контролюючі органи - це державні органи, які в межах своєї компетенції, визначеної законодавством, здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування податків і зборів (обов'язкових платежів) та пога­шенням податкових зобов'язань чи податкового боргу.

Контролюючими органами в Україні є:

• митні органи - стосовно акцизного збору та податку на додану вартість (з урахуванням випадків, коли законом обов'язок з їх стягнення або контролю покладається на податкові органи), ввізного та вивізного мит а, інших податків і зборів (обов'язкових платежів), які відповідно до законів справляються при ввезенні (пересиланні) товарів і предметів на митну територію України або вивезені (пересиланні) товарів і предметів з митної території України;

• органи Пенсійного фонду України - стосовно бору па обов'язкове дер­жавне пенсійне страхування (рис. 6.1.);

Рис. 6.1. Контролюючі органи в Україні

• органи фондів загальнообов'язкового державного соціального страхуван­ня - стосовно внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, у межах компетенції цих органів, встановленої законом;

• податкові органи - стосовно податків і зборів (обов'язкових платежів), які справляються до бюджетів та державних цільових фондів.

Контрольні запитання:

1. Необхідність і суть фінансового контролю.

2. Що таке фінансовий контроль?

3. В чому основне призначення фінансового контролю?

4. Що є об’єктом та суб’єктами фінансового контролю?

5. Назвіт ь та охарактеризуйте види, форми та методи контролю.

6. Що таке контролюючі органи?

7. Назвіть органи фінансового контролю.

8. Назвіть види ревізій.

Завдання для самостійного опрацювання:

Питання, які студенти повинні опрацювати самостійно:

Система фінансового контролю в Україні та зарубіжних країнах.

Види економічного контролю.

Порядок написання актів ревізій та перевірок.

Завдання 1: Основні терміни та поняття

Кожному з положень, відзначених цифрами знайдіть відповідний термін, чи поняття:

А)фінансовий контроль;

В) суб'єкт контролю;

В)контролюючі органи;

Г)об'єкт контролю;

Д) предмет контролю.

1. Державні органи, які у межах своєї компетенції, визначеної законодавством здійснює контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування податків і зборів (обов'язкових платежів) та погашенням податкових зобов'язань чи податкового боргу.

2. Хто контролює.

3. Кого контролюють.

4. Що контролюють.

5. Сукупність видів, форм і методів перевірки законності і доцільності здійснення фінансових операцій та реалізації на цій основі завдань фінансової полі­тики.

Завданий 2: Правильно/ неправильно.

Визначте, правильні(П) чи неправильні(Н) такі твердження:

1. Основні функції контролю за реалізацією фінансової політики покладе­ні на вищі органи законодавчої та виконавчої влади.

2. Форми фінансового контролю відображають стадію його здійснення підносно руху грошових потоків.

3. Методи контролю - це сукупність прийомів та способів його здійснен­ня.

4. Залежно від взаємозв'язку об'єкта контролю - фінансової діяльності, і суб'єкта - органу контролю, фінансовий контроль поділяється на два основні види: внутрішній і зовнішній.

5. Залежно від стадії здійснення контролю він поділяється на попередній, поточний і наступний.

6. Поточний контроль здійснюється до початку руху грошових потоків.

7. Попередній контроль здійснюється у процесі руху грошових потоків.

8. Наступний контроль проводиться після здійснення фінансових о перацій та за підсумками фінансової діяльності за певний період.

9. Незалежний фінансовий контроль — це контроль з боку суспільства за фінансовою діяльністю держави.

10. Суспільний фінансовий контроль здійснюється незалежними контро­люючими органами - аудиторськими фірмами.

11. Тематичні перевірки є методом комплексного контролю усієї фінансо­вої і господарської діяльності підприємств та організацій стосовно її відповідно­сті чинному законодавству.

12. Ревізії полягають у контролі за окремими сторонами фінансової діяль­ності.

13. Фінанси - це інструмент контролю за діяльністю суб'єктів обмінної розподільних відносин.

14. За часом проведення види фінансового контролю бувають: відомчі і по­завідомчі;

15. За органами, які їх здійснюють види фінансового контролю бувають : попередні, поточні і наступні;

16. По відношенню до плану проведення види фінансового контролю бувають: фактичні та документальні;

17. За джерелами контрольних даних види фінансового контролю бувають: планові та позапланові;

18. За складом спеціалістів види фінансового контролю бувають: повні й часткові (тематичні);

19. За об’ємом охоплених питань види фінансового контролю бувають: су­цільні та вибіркові;

20. За охопленням об’єктів контролю види фінансового контролю бувають: комплексні та некомплексні;

21. За характером проведення види фінансового контролю бувають: на­скрізні та комбіновані.

Тематика рефератів:

1. Система державного фінансового контролю в Україні.

2. Контролюючі органи, їх види та призначення.

3. Види ревізій.

4. Порядок написання актів ревізій.

5. Позапланові виїзні перевірки, особливості їх проведення, їх призначення.

6. Зустрічні перевірки, їх завдання та призначення.

7. Порядок оскарження рішень контролюючих органів (на прикладі конкретного контролюючого органу).

8. Порядок написання актів документальних перевірок органів державної податкової служби України.

РОЗДІЛ 7

БЮДЖЕТНА СИСТЕМА ТА БЮДЖЕТНИЙ УСТРІЙ