14.5.Управління державшім боргом

Управління державним боргом - це діяльність держави щодо забезпечення раціонального і ефективного запозичення і оптимізації вартості обслуговування державного кредиту, здійснюється з метою уникнення макроекономічних труд­нощів і проблем платіжного балансу в майбутньому. При цьому проводиться моніторинг державного боргу, який являє собою діяльність уповноважених державних органів з відстеження і контролю за процесами формування, зміни та обслуговування боргу.

Управління державним боргом включає:

1. Щорічну оцінку його стану і визначення на майбутній десятирічний період Прогнозних показників державного та гарантованого державою запозичення і боргу з визначенням об’ємів погашення і обслуговування, лімітів урядового боргу, запозичення і боргу органів місцевого самоврядування, надання державних гарантій.

Підготовка цього документа здійснюється Міністерством фінансів України спільно з Національним банком і уповноваженим за розроблення Програми державних інвестицій державним органом і здійснюється на основі довгострокового прогнозу економічного розвитку країни, об’ємів і структури накопиченого дер­жавного і гарантованого державою боргу, прогнозів змін на ринках позикового капіталу.

2. Визначення Міністерством фінансів України об’ємів, форм і умов урядо­вих запозичень, лімітів і об’ємів погашення і обслуговування урядового боргу, лімітів запозичень і боргу органів місцевого самоврядування, що затверджуються в державному і місцевих бюджетах на відповідний рік. За позиками Націона­льного банку України ці процедури здійснюються самим НБУ.

3. Реєстрацію Міністерством фінансів України позик Національного банку України, позик уряду та органів місцевого самоврядування, контроль і моніто­ринг умов урядових позик і позик органів місцевого самоврядування а також їх змін.

4. Здійснювані Міністерством фінансів України контроль і моніторинг отри­мання, погашення і обслуговування позик уряду та органів місцевого самовря­дування.

5. Підготовку і реалізацію заходів щодо оптимізації структури боргу, зок­рема з державних цінних паперів, з реструктуризації державного боргу, управ­лінню ризиками державного запозичення.

Обслуговування державного боргу - це сукупні виплати винагород, комісійних та інших платежів, передбачених умовами запозичення.

Погашення боргу - це повернення позичальником одержаних сум позики у встановленому договорами (угодами) з кредиторами (позикодавцями) порядку, виконання в установленому порядку інших складових борг зобов’язань.

Управління державним боргом включає також такі методи: рефінансування, конверсія, консолідація, уніфікація, обмін облігацій за регресивним співвідно­шенням, пролонгація позики, анулювання державного боргу.

Рефінансування боргу - це погашення наявної державної заборгованості за рахунок випуску нової позики. При цьому облігації нової позики видаються вза­мін раніше випущених в однаковому вартісному співвідношенні без урахування курсової різниці.

Конверсією називається зміна прибутковості раніше випущеної позики як у меншу сторону, так і більшу. Зменшення доходності позик уряд застосовує за значних витрат, пов’язаних з обслуговуванням боргу. Збільшення дохідності позик уряд застосовує за наявності інфляції або з метою посилення зацікавленості населення у придбанні облігацій державної позики.

Консолідацією є зміна первинних умов позики в терміни - з їх продовжен­ням або скороченням.

Уніфікація означає об’єднання декількох позик в одну, що спрощує управ­ління державним боргом.

Обмін облігацій за регресивним співвідношенням здійснюється у разі дева­львації національної грошової одиниці, коли державі невигідно розраховуватися за позиками «дорожчим коштом», ніж вони були випущені.

Відстрочення погашення позик застосовується при значній державній забо­ргованості, а також пов’язаними з нею фінансовими труднощами, що змушує уряд оголошувати про перенесення термінів погашення позик і виплати доходів за ними на пізніші терміни.

Анулювання (відмова від сплати державного боргу) відбувається за умов зміни політичного режиму в країні і невизнанні новим урядом боргів з причин їх неправо мірності. Відмова в погашенні боргу може бути наслідком банкрутства держави.

Перераховані методи управління державним боргом можуть застосовуватися в різних поєднаннях одночасно, наприклад конверсія, консолідація і уніфікація або конверсія і уніфікація тощо.

До заходів щодо оздоровлення фінансів, зокрема зниження темпів зростання державного боргу, відносять реалізацію частини державної власності, та відмову від частини активів шляхом продажу їх приватному сектору. Такі заходи знижують навантаження, яке несе держава підтримуючи в належному становищі малоефективні об'єкти державної власності.

Розвиток національної економіки неможливий без іноземних кредитів, інвестицій в сировинні галузі, залучення передових технологій в експорті та імпортозамінні галузі, в аграрний сектор і виробництво товарів народного споживання. Але залучення іноземного капіталу і валютних ресурсів вимагає обгрунтованого підходу до ефективного їх використання, належної віддачі позикових коштів, адже виплата суми основного боргу і відсотків вимагає передачі частини реального національного продукту в розпорядження інших країн. Збільшення чинного зовнішнього боргу можуть викликати довготривалі негативні економічні наслідки, пов'язані зі зміною курсу національної валюти, зміною співвідношення експорту і імпорту, труднощами на шляху розвитку вітчизняної економіки.

14.6. Наслідки державного боргу для економіки України

Державний борг у великих розмірах не призводить до банкрутства держави за умови якщо уряд ефективно застосовуватиме:

1. Рефінансування. На практиці уряд не скорочує витрати і не підвищує податки, щоб отримати кошти для погашення облігацій, термін виплат по яких наступив (в умовах депресивної економіки така політика була б помилковою). Держава рефінансує свій борг, тобто продає нові облігації і використовує кошти отримані від їх продажу для фінансування виплат держателям облігацій, що погагашаються.

2. Виважена податкова політика. Під час фінансових криз фізичні та юридичні особи не можуть отримувати доход за рахунок адміністрування податків, а уряд може. Таким чином, фізичні та юридичні особи можуть збанкрутитись, а уряд - не може. •

3. Емісія грошей. Уряд має можливість друкувати гроші, якими може заплатит і суму боргу і відсотки. Слід зазначити, що такі дії уряду спричиняють ін­фляційні процеси.

Проте, перелічені дії уряду викликають наступні негативні наслідки:

а) Збільшення нерівності в доходах, оскільки за величиною їх доходів існують, різні групи населення. Чинна в Україні податкова система не вирівнює доходи населення, отримані в результаті перерозподілу відсотків від володіння облігаціями.

б) Відсоткові платежі вимагають зростання рівня оподаткування, що знижує стимули до інновацій, інвестицій, роботи, що підриває передумови економічного зростання. Відношення відсоткових платежів з боргу свідчить про той рівень оподаткування, який необхідний для виплати відсотків, пов'язаних з обслуговуванням боргу. .

в) Ефект витіснення. Якщо припустити, що економіка функціонує при повній зайнятості населення, а бюджет збалансований, то у випадку збільшення ми ґрат з обслуговування боргу, зросте попит па товари, вироблені на державних підприємствах і, одночасно, будуть менш доступними товари, вироблені приватними підприємцями та юридичними особами недержавних форм власності.

Товари, вироблені приватними підприємцями та юридичними особами недержавних форм власності можуть бути або товарами, призначеними для споживання, або товарами, призначеними для інвестування:

1. Якщо зменшиться пропозиція на товари народного споживання, то знизиться рівень життя населення, а рівень інвестицій збережеться, і майбутні покоління внаслідок цього отримуватимуть нижчі доходи;

2. Якщо зменшиться пропозиція на товари, призначені для інвестування, то рівень споживання нинішнього покоління не зміниться, але в майбутніх поколінь рівень доходів буде порівняно меншим.

Враховуючи викладене, можливі два варіанти вирішення іі|> пов'язаних з врегулюванням державного боргу:

• збільшення урядових втрат фінансується за рахунок зростанням оподаткування. Внаслідок цього споживчі витрати знизяться і тягар урядових витрат лягає повністю на сучасних платників податків;

• збільшення урядових витрат фінансується за рахунок збільшення державного боргу. Як результат, уряд виходить на грошовий ринок, конкурує з при ними позичальниками, збільшується відсоткова ставка за користування кредитом, відбувається скорочення інвестицій. Майбутні покоління успадкують менший економічний потенціал і матимуть нижчий рівень життя.

Проте напрямок дій уряду, пов'язаних з погашенням державного боргу має два обмеження:

1. Державні інвестиції. Якщо приріст урядових витрат відбувається за рахунок збільшення споживчих витрат, то збільшення боргу перекладає його тягар на майбутні покоління. А якщо при цьому збільшуються держанні інвестиції • це призведе до зміцнення майбутнього виробничого потенціалу економіки, зміниться структура капіталу на користь державного.

2. Безробіття. Якщо до цього суспільство знаходилося в умовах функціонуванні економіки за повної зайнятості населення, то безробіття, викличе зростання тягаря на майбутні покоління у вигляді скорочення розмірів економічного потенціалу.

Одним із варіантів вирішення проблем, пов'язаних з існуванням державного боргу є дефолт. Існує 5 основних причин, які зумовлюють виникнення дефолту та визначають його прийнятним практичним кроком для держави:

• втрата керівництвом країни політичної підтримки з боку суспільства;

• падіння доходів від експорту;

• збільшення боргового тягаря;

• відсутність доступу до міжнародних ринків капіталу;

• економічний спад, що продовжується;

• готовність міжнародних фінансових організацій реструктуризувати заборгованість.

Тобто, дефолт за зовнішнім боргом може бути результатом стратегічного рішення керівництва країни, якщо воно вважає, що вигоди від оголошення дефолту перевищують пов'язані з ним санкції. Важливим чинником є також пере­пни суми платежів з обслуговування зовнішнього боргу над золотовалют­ним! резервами країни. Наслідком дефолту є полегшення всієї витратної части бюджету, що може дати можливість його виконати. Відмова від виплат за зовнішнім боргом дає можливість уряду збільшити витрати по інших статтях бюджету наприклад по соціальній сфері, що дає змогу частково повернути довіру до уряду. Але при цьому буде понижений кредитний рейтинг і ускладниться за­кінчення на міжнародних ринках.

Варто зазначити, що при надмірних об'ємах внутрішніх запозичень держава ризикує попасти до «боргової пастки», тобто ситуації, коли вона буде вимушена постійно збільшувати об'єми нових запозичень лише для того, щоб виплачувати відсотки за попередніми.

Контрольні запитання

1. Які кредитні відносини виникають у держави?

2. Охарактеризуйте функції державного кредиту.

3. Викладіть систему класифікації державного кредиту.

4. Назвіть форми державного кредиту і дайте їм коротку характеристику.

5. Які чинники застосовуються в державних кредитних відносинах?

6.Які чинники викликають необхідність міжнародного державного кредиту?

7. Які форми міжнародного державного кредиту?

8. Сформулюйте поняття державного боргу.

9. У чому полягають проблеми внутрішнього державного боргу?;

10. Які основні форми внутрішнього державного боргу в Україні?

11. Що таке управління державним боргом і які основні його методи?

12. Викладіть основні проблеми, пов'язані з існуванням зовнішнього державного боргу;

Завдання для самостійного опрацювання

Питання, які студенти повинні опрацювати самостійно:

1. Державні кредити зарубіжних країн.

2. Державні борги зарубіжних країн.

3.

Завдання 1: Основні терміни та поняття

Кожному з положень, відзначених цифрами знайдіть відповідний те чи поняття:

1. Державний кредит;

2. )обслуговування боргу;

3. конверсія;

Г) консолідація;

Д)уніфікація.

1.Об'єднання кількох позик в одну.

2.Збільшення строків дії позики.

3.Позика коштів державою у населення, підприємницьких структур та інших держав.

4.Комплекс заходів з погашення позик, виплати процентів за ними, уточнення і змін умов погашення випущених позик.

5.Зміна доходності позик.

Завдання 2: Правильно/ неправильно.

Визначте, правильні(П) чи неправильні (І І) такі твердження:

1. Державний кредит буває тільки зовнішнім.

2. Існування державного кредиту призводить до появи державного боргу

3. Величина боргу характеризує стан економіки і фінансів держави ефективність функціонування її урядових структур.

4. Державний внутрішній борг гарантується лише майном, під гарант якого він взятий.

5. Державний внутрішній борг України складається з заборгованості минулих років та заборгованості, що виникає за борговими зобов'язаннями Уряду країни.

6. До складу боргових зобов'язань Уряду України включається також частина боргових зобов'язань Уряду колишнього Союзу РСР прийнята на себе Україною

7. Найпоширенішою формою державного кредиту є позики.

8. Позики, як форма державного кредиту, бувають виключно добровільними

9. Невміння держави жити на власні кошти є основною причиною виникнення , а невміння використовувати залучені фінансові ресурси - зростання державного боргу.

10. Погашення позик здійснюється за рахунок позабюджетних коштів.

11. Рефінансування державного боргу - це погашення заборгованості шляхом випуску нових позик.

12. Обслуговування державного внутрішнього боргу України здійснює Міністерство фінансів України через банківську систему України шляхом проведення операцій з розміщення облігацій внутрішніх державних позик, інших цінних паперів, їхнього погашення і виплати доходу за ними у вигляді процентів та іншій формі.

13. Відстрочення погашення позики, як правило, провадиться тоді, коли випуск нових позик використовують на обслуговування раніше випущених позик.

Тематика рефератів:

1. Зовнішній борг та проблеми його обслуговування.

2. Державний кредит.

3. Методи управління державним боргом.

4. Внутрішній державний борг України та джерела його погашення.