4. Бюджетна класифікація

Бюджетна класифікація — це групування доходів і видатків бюджету за від­повідними ознаками для створення єдиної інформаційної системи обліку доходів і видатків бюджетів, контролю за повним і своєчасним надходженням платежів та видами доходів і платниками, забезпечення загальнодержавної і міжнародної порівнянності бюджетних даних.

Структура бюджетної класифікації затверджена Постановою Верховної Ра­ди України «Про структуру бюджетної класифікації в Україні» від 12 липня 1996 року № 327/96-ВР. Вона містить наступні розділи: доходи бюджету; видат­ки бюджету; фінансування бюджету; державний борг (рис. 7.7.).

Рис. 7.7. Розділи бюджетної класифікації

Розділ «Доходи бюджету» включає наступні групи:

• податкові надходження, до яких належать різні податки, збори та плате­жі, що є складовими доходної частини бюджету';

• неподаткові надходження, до яких належать доходи від власності та під­приємницької діяльності; адміністративні збори та платежі; доходи від некомерційного та побічного продажу, надходження штрафів та фінансових санкцій;

• доходи від операцій із капіталом, які складають надходження від прода­жу основних засобів, капіталу; державних запасів товарів; землі та нематеріаль­них активів;

• офіційні трансферти, до яких відносять дотації, одержані з вищестоящого бюджету; надходження коштів із бюджетів нижчих рівнів до бюджетів вищого рівня; субвенції, одержані з бюджету вищого рівня бюджетами нижчих рівнів; кошти, одержані за взаємними розрахунками з іншими бюджетами;

• державні цільові фонди, які включаються до складу державного бюджету (всі державні цільові фонди крім пенсійного фонду України та фонду гаранту­вання вкладів фізичних осіб).

Видатки бюджету класифікуються за:

• функціями, з виконанням яких пов’язані видатки (функціональна класи­фікація видатків);

• економічною характеристикою операцій, при проведенні яких здійсню­ються ці видатки (економічна класифікація видатків);

• ознакою головного розпорядника бюджетних коштів (відомча класифі­кація видатків);

• за бюджетними програмами (програмна класифікація видатків).

Функціональна класифікація видатків має такі рівні деталізації:

• розділи, в яких визначаються видатки бюджетів на здійснення відповідно загальних функцій держави, Автономної Республіки Крим чи місцевого само­врядування;

• підрозділи та групи, в яких конкретизуються напрями спрямування бю­джетних коштів на здійснення відповідно функцій держави, Автономної Респуб­ліки Крим чи місцевого самоврядування.

Класифікація видатків за функціональними ознаками здійснюється відпові­дно до основних функцій держави і включає такі головні розділи: державне управління;

• міжнародна діяльність;

• фундаментальні дослідження і сприяння науково-технічному прогресу;

• національна оборона;

• правоохоронна діяльність та забезпечення безпеки держави;

• освіта;

• охорона здоров’я;

• соціальний захист та соціальне забезпечення;

• житлово-комунальне господарство;

• культура і мистецтво;

• засоби масової інформації;

• фізична культура і спорт;

• промисловість та енергетика;

• будівництво;

• сільське господарство, лісове господарство, рибальство і мисливство;

• транспорт, шляхове господарство, зв’язок, телекомунікації та інформа­цію);

• інші послуги, пов’язані з економічною діяльністю;

• заходи, пов’язані з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи та спеціальним захистом населення;

• охорона навколишнього природного середовища та ядерна безпека;

• попередження та ліквідація надзвичайних ситуацій та наслідків стихій­ного лиха;

• поповнення державних запасів і резервів;

• обслуговування державного боргу;

• державні цільові фонди;

• видатки, не віднесені до основних груп.

Бюджетна класифікація чітко розмежовує видатки за економічними ознаками з детальним розподілом коштів за їх предметними ознаками. Такий розподіл дає можливість виділити захищені статті бюджету й забезпечити єдиний підхід до всіх отримувачів коштів із точки зору виконання бюджету.

Видатки за економічною класифікацією поділяються на поточні й капіталь­ні. Вони бувають відплатними, тобто здійсненими в обмін на товари чи послуги, або невідплатними (односторонніми). При цьому видатки не включають плате­жів у рахунок погашення державного боргу, які класифікуються як фінансуван­ня.

До поточних видатків належать наступні видатки:

• видатки на товари і послуги;

• виплата відсотків;

• субсидії та поточні трансфертні виплати.

Видатки на товари і послуги включають оплату праці всіх працівників бю­джетних установ і організацій за встановленими посадовими окладами, ставками або розцінками без урахування податків і внесків, а також нарахування на заро­бітну плату працівників цих установ, придбання всіх предметів і матеріалів, крім капітальних активів (закупівля матеріалів, канцелярського приладдя, предметів для поточних господарських потреб і потреб, безпосередньо пов’язаних із про­філем діяльності установи, продуктів харчування, медикаментів, пе­рев'язувальних засобів, придбання книг, періодичних видань для бібліотечних фондів тощо.

До цієї групи видатків включають також витрати на відрядження (оплата проїзду, добових, квартирних під час службових відряджень, на курси і в навча­льні заклади, на сесії, семінари, наради, конференції); видатки на оплату послуг з утримання бюджетних установ (орендна плата, транспортні послуги, послуги зв’язку, поточним ремонт будівель, споруд, обладнання та інвентарю), видатки на оплату комунальних послуг та енергоносіїв (оплата теплопостачання, водопо­стачання і водовідведення, оплата електроенергії, оплата природного газу, опла­та інших комунальних послуг); витрати на наукові дослідження та розробки, ви­трати понесені з метою виконання довгострокових та короткострокових держав­них програм.

До групи видатків на виплату відсотків відносяться платежі за користуван­ня грошовими позиками. Ці платежі відрізняються від виплати основної суми боргу, яка класифікується як фінансування, а також від комісійних зборів, що виплачуються за посередництво в розміщенні бортових зобов’язань.

Субсидії та поточні трансфертні виплати включають усі невідплатні держа­вні платежі, які не підлягають поверненню і передбачаються на поточні цілі.

Капітальні видатки включають витрати на придбання основного капіталу (придбання обладнання та предметів, термін служби яких перевищує один рік); капітальне будівництво (будівництво житла, виробничих об’єктів, об’єктів соці­ально-культурного та побутового призначення); на створення державних запасів і резервів; придбання землі та нематеріальних активів; капітальні трансферти для придбання капітальних активів, компенсації втрат, пов’язаних із пошко­дженням основного капіталу; нерозподілені видатки (видатки з резервного фон­ду держбюджету, фонду непередбачених видатків бюджету Автономної Респуб­ліки Крим, обласних, районних бюджетів, бюджетів районів у містах та бюдже- тів місцевого самоврядування), а також на кредитування з вирахуванням пога­шення (тобто надання кредитів за мінусом сум повернення кредитів).

Відомча класифікація видатків бюджету визначає перелік головних розпорядників бюджетних коштів. На її основі державне казначейство України та місцеві фінансові органи ведуть реєстр усіх розпорядників бюджетних коштів.

Програмна класифікація видатків бюджету застосовується при формуванні бюджету за програмно-цільовим методом.

Класифікація фінансування бюджету поділяється па дві частини:

• фінансування за типом кредитора;

• фінансування за типом боргового зобов'язання.

В кожній з них виділяється фінансування за рахунок як внутрішніх, так і зовнішніх джерел. До внутрішнього фінансування за типом кредитора належать позики за рахунок коштів бюджетів інших рівнів і державних цільових фондів; позики НБУ: позики комерційних банків та інше внутрішнє фінансування.

До зовнішнього фінансування бюджету відносять наступні позики надані:

• міжнародними організаціями економічного розвитку;

• одержані від урядів іноземних держав;

• надані іноземними комерційними банками, та інше фінансування.

Фінансування бюджету за типом боргового зобов’язання містить інформа­цію про випуск і погашення короткострокових і довгострокових облігацій, век­селів, як внутрішніх, так і зовнішніх.

Класифікація державного боргу відображає структуру внутрішнього і зов­нішнього державного боргу, який розрізняється за типом кредитора та за типом боргового зобов’язання.