13.6.Інші державні цільові фонди

Склад тимчасових державних цільових фондів досить часто змінюється. В різні роки в Україні до них включали фонд конверсії, державний інноваційний фонд, фонд охорони навколишнього природного середовища, фонд ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції та соціального захис­ту постраждалого від аварії населення, фонд захисту інвалідів, фонд гарантуван­ня вкладів фізичних осіб тощо.

Нині в Україні функціонують:

• Фонд соціального захисту інвалідів;

• Фонд охорони навколишнього природного середовища;

• Фонд гарантування вкладів фізичних осіб.

Фонд соціального захисту інвалідів є урядовим органом державного управ­ління, який діє у складі Мінпраці та підпорядковується йому.

Фонд у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, ак­тами Президента України і Кабінету Міністрів України, наказами Мінпраці та Положенням про Фонд.

Основними завданнями Фонду є реалізація державної політики у сфері со­ціального захисту інвалідів; контроль за виконанням підприємствами, установа­ми, організаціями, зокрема підприємствами і організаціями громадських органі­зацій інвалідів, фізичними особами, які використовують найману працю, норма­тиву робочих місць для працевлаштування інвалідів, установленого Законом України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»; фінансування заходів щодо соціального захисту інвалідів.

Державний фонд охорони навколишнього природного середовища є складовою частиною Державного бюджету України. Фонд створено з метою фінансування природоохоронних заходів та заходів, пов’язаних з

раціональним використанням і збереженням природних ресурсів.

Фонд гарантування вкладів фізичних осіб є державною спеціалізованою установою, яка виконує функції державного управління у сфері гарантування вкладів фізичних осіб, фонд є юридичною особою, має відокремлене майно, яке є об’єктом права державної власності і перебуває у його повному господарсько­му віданні.

Фонд є економічно самостійною установою, яка не має на меті одержання прибутку, має самостійний баланс, поточний та інші рахунки в Національному Папку України.

Контрольні запитання

1. Пенсійний фонд України.

2. Ставки збору на обов’язкове державне пенсійне страхування.

3. Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.

4. Фонд соціального страхування від нещасних випадків.

5. Фонд загальнообов’язкового державного соціального страхування на ви­падок безробіття.

6. Інші фонди цільового призначення.

Завдання для самостійного опрацювання

1. Фінансування ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи.

2. Фонди фінансових ресурсів цільового призначення у розвинутих країнах.

Завдання 1: Ставки нарахувань (що сплачують роботодавці).

Кожній з ставок, відзначених цифрами знайдіть відповідний цільовий фонд:

1. Пенсійний фонд України;

Б) Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності;

2. Фонд соціального страхування від нещасних випадків;

Г) Фонд соціального страхування на випадок безробіття;

Д) Фонд ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи.

1. Відмінено.

2. 33,2%.

3. 1,6%.

4. 0,56-13,5%).

5. 1,4.

Завдання 2: Ставки відрахувань (що сплачують наймані працівники). Кожній з ставок, відзначених цифрами знайдіть відповідний цільовий фонд:

1. Пенсійний фонд України;

Б) Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності;

2. Фонд соціального страхування від нещасних випадків;

Г) Фонд соціального страхування на випадок безробіття;

Д) Фонд ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи.

1. 2% .

2. Відмінено.

3. 0,5-1%.

4. 0,6%).

5. Не відраховуються.

Завдання 3: Правильно/ неправильно.

Визначте, правильні(П) чи неправильні(Н) такі твердження:

1. Є постійні тимчасові цільові фонди.

2. Пенсійний фонд - комерційна організація, що займається бізнесом і інве­стиціями.

3. Касове виконання ПФУ забезпечує банк „Україна”.

4. Фонд охорони навколишнього природного середовища - це постійний фонд.

5. Звітність до відділень державних цільових фондів подається щокварта­льно.

Завдання 4: Порівняйте постійні фонди фінансових ресурсів цільового призначення, в чому їх спільні риси і відмінності.

Тематика рефератів:

1. Пенсійне страхування в Україні.

2. Огляд пенсійного страхування в зарубіжних країнах.

3. Пенсійний фонд, його роль та функції.

4. Система соціального страхування в Україні.

5. Огляд систем соціального страхування зарубіжних країн.

6. Фонди фінансових ресурсів цільового призначення США.

7. Фонди фінансових ресурсів цільового призначення Великобританії.

8. Фонди фінансових ресурсів цільового призначення Японії.

9. Фонди фінансових ресурсів цільового призначення Франції.

10. Фонди фінансових ресурсів цільового призначення Китаю.

11. Недержавне пенсійне страхування в Україні.

12. Недержавне соціальне страхування в Україні.

13. Фонд захисту інвалідів - джерела доходів та напрями видатків.

РОЗДІЛ 14

ДЕРЖАВНИЙ КРЕДИТ І ДЕРЖАВНИЙ БОРГ

1. Форми державного кредиту

Основною формою державного кредиту є державні позики, в яких держава виступає, головним чином, як боржник.

Позики класифікують за термінами погашення, місцем, способами розмі­щення, валютою позики, емітентами, залежно від способів виплати доходів.

За термінами погашення розрізняють наступні види позик:

• короткострокові (до одного року);

• середньострокові (від 1 року до 5 років);

• довгострокові (понад 5 років).

За місцем розміщення позики поділяють на внутрішні і зовнішні. Облігації внутрішніх позик можуть купувати лише фізичні та юридичні особи відповідної країни. Зовнішні позики розміщують серед іноземних громадян і юридичних осіб.

За способами розміщення розрізняються позики:

• що вільно обертаються;

• що розміщуються за підпискою;

• що розміщуються примусово.

Державні позики надаються, як правило, в грошовій формі, але при необхідності можуть мати і натуральну форму. Наприклад, в 1922-1923 рр. в колиш­ньому СРСР були видані натуральні позики (дві хлібних і одна цукрова). Вико­ристання їх було зумовлене швидким знеціненням грошей в той період. З такою ж метою надавалися і золоті позики, тобто позики в золотому вимірнику. При цьому вартість золотих позик, як і доходи що виплачували за ними, визначалася згідно з курсом золотого рубля (державна виграшна позика 1922 р., друга дер­жавна виграшна позика 1924 р., 8% внутрішня золота позика, селянська виграш­нії позика 1924р.). Погашення натуральної позики проводилося натурою, або в грошовому вимірнику за ринковою вартістю цукру чи хліба на момент погашен­ня позики (хлібна позика 1922 р. - на 10 млн. пудів жита, 1923 р. - на 30 млн. пудів жита, цукрова позика 1923 р. - на 1 млн.пудів цукру). Погашення цих позик проводилося протягом року.

Залежно від емітента позики поділяються на позики центрального уряду і позики місцевих органів влади (муніципальні позики).

Залежно від способів виплати доходів позики можуть бути:

• відсотковими (коли позикодавці отримують щорічно тверду суму доходу за затвердженою відсотковою ставкою від їх номінальної вартості);

• виграшними або лотерейними (дохід виплачується при виході облігацій в тираж погашення або тираж виграшів, крім того дохід за такими позиками ви­плачується не за всіма облігаціями, а лише за тими, на які випав виграш);

• безпрограшні позики випускаються з умовою, що протягом терміну дії позики виграшними будуть всі облігації;

• безвідсоткові позики не передбачають виплати доходу, але гарантують право на купівлю дефіцитного товару.

Для покриття короткострокових потреб держави у грошових ресурсах для фінансування з бюджету, передбачених бюджетом заходів використовується особлива форма кредиту, яка має назву державні казначейські зобов’язання. їх випускають терміном на три, шість, дев’ять, дванадцять місяців і розповсюджу­ються серед юридичних осіб. Розміщення державних казначейських зобов’язані, проводиться серед інвесторів на аукціонних торгах, де встановлюється дискон­тована ціна чергового випуску зобов’язань. Міністерство фінансів викупляє їх після закінчення терміну обігу за номінальною вартістю, різниця між номіналом цього цінного паперу і дисконтною ціною складає дохід інвестора. Держава га­рантує їх стійкість, надаючи їм статус засобу розрахунку і платежів за господар­ськими операціями за ринковими цінами, що складаються, з урахуванням кон’юнктури.

Державні казначейські зобов’язання є дієвим засобом покриття циклічних дефіцитів бюджету, але одночасно держава має певні втрати при їх викупі, оскі­льки їх розмір відповідає розміру дисконту. Розмір їх прибутковості повинен пе­ревищувати діючий розмір банківського відсотка з метою зацікавлення інвесто­рів у їх придбанні. В зв’язку з цим державні казначейські зобов’язання є своєрі­дною «фінансовою пірамідою», яка зберігає стійкість лише завдяки постійній фінансовій підтримці за рахунок державних (бюджетних) коштів.

Іншою формою державного кредиту є передача ощадними установами час­тини або всієї суми коштів населення, які розмішені в ощадному банку чи в ін­ших ощадних установах держави, для покриття своїх витрат. Така передача мо­же здійснюватися шляхом випуску білетів державної скарбниці, сертифікатів або оформлення безоблігаційних позик.

Сьогодні найпоширенішою формою державного кредиту є використання державою коштів позичкового фонду. Держава мобілізує через кредитні устано­ви частину кредитних ресурсів на покриття своїх витрат. Ця форма державного кредиту економічно не виправдана і зумовлює інфляційні процеси.

Повністю протилежними операціями держави та місцевих органів влади є надання урядом чи місцевими органами влади кредитів юридичним та фізичним особам. Ця форма кредиту називається державними (казначейськими) позиками і призначена для підтримки підприємств, організацій у разі їх невідкладної потре­би в грошових ресурсах при фінансових труднощах або дефіциту ресурсів, необ­хідних для їх для розвитку. Як правило, серед отримувачів казначейських позик підприємства пріоритетного господарського, соціального, наукового значення. Таким позичальникам позики надаються на пільгових умовах, а саме — з трива­лішими термінами повернення і під відсоток, нижчий того, що діє па ринку по­зикових коштів. Така форма фінансової підтримки надається домашнім госпо­дарствам при проведенні житлового будівництва, для розвитку фермерства, для отримання освіти тощо.

Існують такі форми державних позик:

1. За відношенням до позичальника:

• позики Національного банку;

• позики місцевих виконавчих органів.

2. За ринками позикового капіталу:

• зовнішні державні позики;

• внутрішні державні позики.

3. За формою запозичення:

• емісія державних цінних паперів;

• укладення договорів (угод) про позику.

4. За терміном дії позик:

• короткострокові - з терміном звернення до 1 року;

• середньострокові - від 1 до 10 років;

• довгострокові — понад 10 років.

Існують різноманітні методи управління державним кредитом. До цих підно­сять конверсію, консолідацію, уніфікацію та рефінансування державного боргу.