7.6.Бюджетне планування та бюджетне прогнозування

Бюджетне планування - це науково обгрунтований процес визначення дже­рел створення і напрямів використання бюджетних ресурсів в економіці держави з метою забезпечення стабільного економічного та соціального розвитку.

Бюджетне планування є суб’єктивною діяльністю людей, тому воно дає по­зитивні результати лише в тому випадку, якщо базується на пізнанні об’єктивних законів розвитку суспільства, тенденцій руху бюджетних ресурсів вивченні наявного фінансового стану, результатів заходів, що вживалися раніше завдань, що стоять перед державою та суспільством на даному етапі розвитку фінансово-економічних відносин в країні.

Основними функціями бюджетного планування є:

• відображення основних напрямів бюджетної політики, яких дотриму­ються органи законодавчої та виконавчої влади;

• вибір раціональних напрямів використання бюджетних ресурсів з метою забезпечення прогнозованого рівня економічного та соціального розвитку;

• здійснення необхідного для країни перерозподілу бюджетних коштів а метою забезпечення оптимальних темпів та пропорцій розвитку економіки, під­вищення рівня життя населення;

• встановлення раціональних форм мобілізації бюджетних ресурсів і на цій основі визначення оптимального співвідношення різних видів доходів та видат­ків бюджетів.

Об’єктом бюджетного планування є бюджетна діяльність держави, держав­них установ і організацій. Предметом бюджетного планування є бюджетні ре­сурси, їх розподіл та перерозподіл між бюджетами всіх рівнів, розпорядниками та одержувачами бюджетних коштів. Суб’єктами бюджетного планування є Мі­ністерство фінансів України, міністерства, відомства, бюджетні установи та ор­ганізації.

Бюджетне планування є ефективним лише за умови, якщо базується на та­ких принципах:

• комплексного підходу до завдань економічного та соціального розвитку, а також бюджетних можливостей держави;

• оптимального використання бюджетних коштів;

• раціонального використання бюджетних ресурсів;

• застосування єдиної методології прогнозування шляхів розвитку;

• наукового обгрунтування бюджетних планів та прогнозів.

До основних методів бюджетного планування відносять наступні:

• метод коефіцієнтів, який базується на виведенні досягнутого в минулому

та в сучасному періодах і застосуванні відповідних коефіцієнтів;

• нормативний метод передбачає застосування під час бюджетного планування різноманітних науково-обґрунтованих норм і нормативів;

• балансовий метод полягає в збалансуванні доходної та видаткової частин бюджету;

• предметно - цільовий метод бюджетного планування застосовується при формуванні бюджету на основі бюджетних програм.

Бюджетне прогнозування - це оцінка варіантів формування та напрямів ви­користання бюджетних ресурсів. Воно грунтується на макропоказниках еконо­мічного і соціального розвитку країни. Виконання бюджетних прогнозів розраховано на більший період часу, ніж бюджетних планів. Бюджетне прогнозування цс бюджетне планування на персгіективу.

Контрольні запитання

1. Що таке державний бюджет?

2. В чому полягає призначення і роль бюджету в державі?

3. Що таке бюджетна система?

4. Який бюджетний устрій в Україні?

5. Назвіть та охарактеризуйте принципи бюджетної системи України.

6. Що таке бюджетна класифікація?

7. Назвіть доходи бюджету за бюджетною класифікацією та за її видами.

8. Назвіть видатки бюджету за бюджетною класифікацією та за її видами.

9. В чому полягає головне завдання бюджетного планування?

10. Назвіть принципи бюджетного планування.

11. Що таке бюджетне прогнозування?

Завдання для самостійного опрацювання

Питання, які студенти повинні опрацювати самостійно:

1. Бюджетний устрій інших країн світу.

2. Характеристика „сильної” та „ слабкої” бюджетної політики.

Завдання 1: Основні терміни та поняття

Кожному з положень, відзначених цифрами знайдіть відповідний термін, чи поняття:

1. державний бюджет;

Б) бюджетна система;

2. бюджетний устрій;

Г) бюджетна класифікація;

Д) зведений бюджет

Групування доходів і видатків бюджету.

1. Сукупність держбюджету, зведеного бюджету АР Крим, бюджетів обла­стей, м. Київ та м. Севастополь.

2. Це загальний, спеціальний фонд а також резервний фонд бюджету.

3. Сукупність державного та місцевих бюджетів.

4. Основний загальнодержавний фонд централізованих коштів.

Завдання 2: Правильно/ неправильно.

Визначте, правильні(П) чи неправильні(Н) такі твердження:

1. Державний бюджет в Україні вперше сформовано в 1918 році.

2. За допомогою бюджету держава здійснює розподіл і перерозподіл ВВП.

3. Принцип єдності бюджетної системи визначається єдиною правовою ба­зою, єдиною грошовою системою, єдиною бюджетною класифікацією, єдиним порядком виконання бюджетів, ведення обліку і звітності.

4. Принцип збалансованості полягає в тому що видатки бюджету повинні відповідати його доходам.

5. Принцип самостійності полягає в тому, що бюджети незалежні та само­стійні, передача коштів з бюджету в бюджет не дозволяється законами.

6. Основна частина доходів бюджету - неподаткові надходження.

7. Основна частина видатків бюджету - на розвиток науки.

8. Видатки бюджету повинні перевищувати доходи бюджету.

9. В державному бюджеті України на 2009 рік не передбачені видатки на оборону.

Тематика рефератів:

1. Сучасні проблеми бюджетного процесу.

2. Фактори впливу на рівень державних видатків.

3. Субсидії в ринковій економіці.

4. Державна фінансова підтримка малого та середнього бізнесу.

5. Кредитування підприємств під державні гарантії в Україні.

6. Законодавче регулювання бюджетного процесу.

7. Напрями реформування бюджетного процесу.

8. Бюджетна політика, її основні завдання та принципи.

РОЗДІЛ 8 ДЕРЖАВНИЙ БЮДЖЕТ УКРАЇНИ

1. Місце і роль державного бюджету

У різноманітті фінансових відносин умовно виділяють їх відособлені сфери, що різняться окремими загальними рисами. Зокрема, особливу сферу розподілу валового суспільного продукту утворюють фінансові відносини, що складаються у держави з підприємницькими суб’єктами та населенням. Ці відносини вини­кають під час розподільчого процесу, що відбувається за безпосередньої участі держави. Крім того, зазначені відносини пов’язані з формуванням та викорис­танням централізованого фонду грошових коштів, призначеного для задоволен­ня суспільних потреб. Зазначена сукупність фінансових відносин складає зміст економічної категорії «державний бюджет».

Державний бюджет, як сукупність економічних відносин має об’єктивний характер. Його існування як самостійної сфери розподілу об'єктивно зумовлене самим суспільним виробництвом, розвиток якого потребує наявності в кожній країні загальнодержавного фонду централізованих ресурсів. Централізація гро­шових коштів необхідна для організації безперебійного кругообігу в масштабах всього національного господарства, для забезпечення функціонування економіки в цілому. Існування бюджетної сфери розподілу ВВП та ВНП зумовлене також природою та функціями держави. Держава потребує централізованих ресурсів для фінансування потреб пріоритетних галузей економіки, для фінансування соціально-культурних заходів і закладів, для фінансування потреб державного управління, оборони країни, тощо.

Крім того, наявність державного бюджету дає змогу в межах кожної окремо взятої країни здійснювати реформування відносин власності чи інші соціальні перетворення. Бюджет може бути потужною і, навіть, небезпечною зброєю в ру­ках державної влади, адже через бюджетні видатки держава має можливість під­вищувати чи знижувати рівень життя населення, стимулювати або блокувати розвиток окремих галузей економіки.Таким чином, державний бюджет служить задоволенню загальнодержавних потреб. Державному бюджету як певній сукупності фінансових відносин властиві перш за все, ті ж риси, які відрізняють категорію фінансів в цілому: бюджетні відносини мають розподільний характер, здійснюються завжди в грошовій фор­мі. супроводжуються формуванням і використанням цільових грошових фондів. Разом з тим, бюджетним відносинам властива певна специфіка, яка, проте, не виходить за рамки загальних з фінансами рис. Державний бюджет, як специфіч­на сфера вартісного розподілу характеризується наступними рисами:

• представляє особливу економічну форму розподільних відносин, пов’язану з відособленням частини вартості валового суспільного продукту у держави і ЇЇ використанням на задоволення суспільних потреб;

• призначений для перерозподілу вартості між галузями національного господарства, територіями, секторами економіки, сферами суспільної діяльності;

• виражає такий етап вартісного розподілу, який безпосередньо не пов’язаний з рухом суспільного продукту в його товарній формі.

Державний бюджет, як і будь-яка інша економічна категорія, виражає виро­бничі відносини і має відповідне їм матеріально-речове втілення: бюджетні від­носини уречевлюються в цьому централізованому фонді грошових коштів дер­жави. В результаті цього реальні розподільні процеси, що відбуваються в суспільстві, отримують свій вираз в потоках мобілізованих і використовуваних державою грошових коштів. Формування і використання бюджетного фонду виражається в процесі руху вартості в зв’язку з її розподілом і перерозподілом.

Державний бюджет як економічна категорія виконує функції, що відповідають функціям категорії «фінанси» - розподільну і контрольну.

Бюджет впливає на економіку через бюджетний механізм. У цьому виявляється роль бюджету як інструменту впливу на економіку в цілому. Бюджет­ний механізм - це сукупність форм і методів формування та використання централізованого фонду грошових коштів держави. Регулювання економіки здійснюється шляхом визначення кількісних розмірів централізованого фонду грошових коштів, регламентації форм і методів його формування і викорис­тання, перерозподілу фінансових ресурсів в процесі виконання бюджету.

Різноманітність форм власності припускає прогнозно-планове господарювання, що зумовлює таку ж форму функціонування бюджетних відносин. Стабільний характер бюджетних зв'язків, планова форма руху централізованого фонду грошових коштів держави приводять до того, що бюджетні зв’язки відбиваються у відповідному фінансовому документі - основному фінансовому плані країни У нім передбачені ті розподільні процеси, які складають економічний зміст бюджету; специфічні статті доходів і витрат основного фінансового плану показують джерела формування і напряму використання централізованого фонду грошових коштів держави. Основний фінансовий план є продуктом планової діяльності держави; у нім виражені інтереси всіх членів суспільства. Показники основного фінансового плану країни підлягають безумовному виконанню відповідно до Закону України «Про державний бюджет України», що щороку приймається Верховною Радою України.

Таким чином, різноманіття економічної категорії «державний бюджет» зводиться до його трактування в таких значеннях як:

• відносно самостійна економічна категорія;

• централізований фонд грошових коштів держави;

• інструмент впливу на економіку (через бюджетний механізм);

• основний фінансовий план держави;

• законодавчий акт, положення якого обов’язкові для виконання всіма уча­сниками відносин і членами суспільства.

2. Стан бюджету та його види

В ході виконання будь-якого бюджету першочерговим завданням є збалан­сування прибуткової та витратної його частини. Бюджет, у якому доходи відпо­відають видаткам, а видатки - доходам називають збалансованим. Стан бюдже­ту, за якого доходи перевищують витрати - це бюджетний профіцит. Вільні ре­сурси, що з’являються внаслідок профіциту, використовується на погашення державного боргу або складають вільні залишки бюджетних коштів (у держвному та місцевих бюджетах). Вільні залишки бюджетних коштів, що утворилися на кінець бюджетного періоду по завершенню бюджетного року, зараховуються на спеціальні рахунки уряду та місцевих органів виконавчої влади та використовуются на приріст оборотної касової готівки, а також на покриття державного боргу. За відсутності такої необхідності рішення про використання зазначених ресурсів приймаються відповідними органами влади. Стан бюджету, за якого витрати перевищують доходи - це дефіцит державного бюджету. Наявність зна­чного і постійного дефіциту зумовлена кризовим станом економіки та фінансів. Допустимим рівнем дефіциту вважають 3% від величини валового внутрішнього продукту країни. У таких випадках дефіцит може бути порівняно легко покритий за допомогою випуску державних позик або емісії паперових грошей. Крім того, незначний бюджетний дефіцит (не більше 3% ВВП) стимулює розвиток малого та середнього бізнесу. Тому окремі вчені незначний бюджетний дефіцит вважають позитивним явищем. Напроти, при значному та хронічному дефіциті бюджету позики не покривають потреб держави, які забезпечуються додатковою (тобто понад потреби товарообігу) емісією грошей, що веде до розвитку інфля­ції, порушення процесів грошового обігу, знецінення грошей, зниження реаль­них доходів громадян та падіння життєвого рівня населення.

Бюджетний дефіцит прийнято класифікувати за його стійкістю, за об’ємами дефіциту бюджету та залежно від впливу держави на стан бюджету. Прийнято виділяти :

За стійкістю бюджетний дефіцит поділяють на стійкий (довготривалий) і тимчасовий. За об’ємами дефіциту бюджету виділяють фактичний (в загальному по бюджету), структурний (дефіцит за окремими фондами та статтями бюджету) та циклічний дефіцит (недонадходження бюджетних доходів внаслідок цикліч­них коливань в економіці. Залежно від впливу держави на стан бюджету виділя­ють акт ивний (внаслідок свідомого перевищення видатків над доходами) та па­сивний дефіцити (зумовлений економічною кон’юнктурою і тотожний цикліч­ному).

Причинами бюджетного дефіциту можуть бути:

• загальний спад виробництва в країні;

• надмірне зростання витрат виробництва;

• надмірна емісія грошей, що не покривається товарними запасами;

• значне зростання в структурі витрат бюджету частки соціальних виплат які не відповідають рівню розвитку економіки;

• значний розмір фінансування витрат па утримання військово- промислового комплексу, або на державне управління;

• значний оборот «тіньової» економіки;

• непродуктивні витрати та втратами в національному господарстві.

Існують наступні методи покриття бюджетного дефіциту:

• державні позики;

• збільшення рівня оподаткування;

• емісія грошей.

В свою чергу емісія грошей може виражатися як в прямому випуску грошо­вих знаків в обіг, так і побічно - шляхом випуску державних цінних паперів і ре­алізації їх комерційним банкам, які збільшують свої резерви, а через банківський мультиплікатор грошову масу в обігу.

Фіскальна політика відносно бюджетного дефіциту грунтується на трьох концепціях.

Щорічно збалансований бюджет, який донедавна вважали єдиною метою фіскальної політики держави. Проте, такий стан бюджету пом’якшує стабілізу­ючу, антициклічну спрямованість фіскальної політики. Збалансування бюджету може навіть посилити коливання економічних циклів. За наявності безробіття та падіння рівня доходів населення податкові надходження автоматично скорочу­ються. В такому разі, для того, щоб збалансувати бюджет державі слід або під­вищити податкові ставки, або скоротити державні видатки, або ж здійснити і те й інше. Наслідком вказаних дій є скорочення сукупного попиту та подальше па­діння рівня виробництва.

Збалансування бюджету може також посилити інфляційні процеси. За умов інфляції зростання доходів фізичних та юридичних осіб автоматично збільшує подакові надходження. Для ліквідації бюджетного профіциту в такому разі держава має зменшити ставки податків, збільшити державні витрати, та поєднання тих двох методів. Проте, світова практика засвідчує, що навіть при їх застосування інфляційні процеси не припиняються.

Бюджет, збалансований на циклічній основі. Згідно з цією концепцією бюджет збалансовують на певному етапі економічного циклу, а не щорічно. З метою запобігання спаду виробництва держава знижує податкове навантаження та шинує витрати, навмисно створюючи дефіцит. В ході подальшого підйому економіки держава збільшує податки та скорочує витрати, а створені внаслідок цього бюджетні надлишки спрямовують на погашення дефіцитів в роки економічного спаду. Таким чином, проводиться антициклічна фіскальна політика і балансування бюджету протягом економічного циклу. Слабкою ланкою цієї концепції є те, що спади і підйоми можуть бути неоднакові за об’ємами і тривалісне. що може порушити циклічну збалансованість бюджету.

Концепція функціональних фінансів полягає в тому, що їх метою є збалансування економіки в цілому з метою досягнення макроекономічної стабільності, забезпечення неінфляційної повної зайнятості. Балансування бюджету за цієї конце­пції є другорядним завданням, допускається як. наявність дефіцитів бюджету та державного боргу, так і бюджетних профіцитів. Передбачається, що податкова система забезпечить надходження до бюджету автоматично у міру економічного зростання, а макроекономічна стабільність стимулюватиме це зростання, внаслідок чо­го дефіцит буде самофінансуватись. Крім цього, держава практично необмежено може маніпулювати податками і покривати дефіцити бюджету. У даній концепції передбачається також, що наявність дефіцитів і значного державного боргу для но­рмальної економіки не небезпечні.

Фіскальна політика, орієнтована на концепції бюджету, збалансованого на циклічній основі і функціональних фінансів, припускає розроблення обгрунтованої програми фінансових заходів, що враховує стан грошового обігу, забезпе­чує контроль за формуванням бюджетних дефіцитів, фінансування ефективних заходів щодо напрямів державних втрат.

3. Бюджетні трансферти

В бюджетній політиці будь-якої країни, в збалансуванні як державного бюджету. так і місцевих бюджетів у процесі виконання бюджетів значною є ролі бюджетних трансфертів.

Бюджетні трансферти - це цільове, безповоротне та безоплатне (нееквівалентне) виділення коштів з бюджету конкретним суб’єктам у вигляді державних субсидій, субвенцій і дотацій. Субсидії можуть виділятись юридичним і фізичним особам і мають форму фінансової допомоги чи відшкодування втрат доходів. Наприклад, в Україні надаються житлові субсидії малозабезпеченим громадянам на оплату житлово-комунальних послуг. У країнах з рот виненою ринковою економікою поширеними субсидії виробникам сільського сподарської продукції на відшкодування втрат доходів у зв’язку з підтриманям доступного рівня цін на продукти харчування. Субвенції і дотації надаються юридичним особам. Субвенції є різновидом цільових субсидій, які передбачають спільну участь отримувача бюджетних коштів і бюджету у фінансуванні певних витрат. Державні дотації видаються на покриття збитків підприємств, але у тому разі, коли вони викликані незалежними від підириємств причинами.

Контрольні запитання

1. В чому призначення та роль державного бюджету?

2. Що таке бюджетний механізм?

3. Як називається стан бюджету, в якому доходи відповідають видаткам?

4. Що таке бюджетний дефіцит і які методи його оптимізації?

5. Які Вам відомі концепції фіскальної політики щодо бюджетного дефіциту?

6. Що таке бюджетні трансферти, та які їх види?

Завдання для самостійного опрацювання

Питання, які студенти повинні опрацювати самостійно:

1. Шляхи покриття бюджетного дефіциту.

2. Бюджетні дефіцити розвинутих країн, їх вплив на економіку країни (на прикладі США).

Завдання 1: Основні терміни та поняття

Кожному з положень, відзначених цифрами знайдіть відповідний термін, чи поняття :

1. податкові надходження;

Б) бюджетний профіцит;

2. бюджетний дефіцит;

1) збалансований бюджет;

Д) бюджетні трансферти.