1. Управління фінансами як економічна категорія

Управління фінансами - це вплив на фінансові та суміжні соціально- економічні системи з метою їх вдосконалення та розвитку. Під час управління фінансами використовуються прийоми та методи цілеспрямованого впливу на об’єкт управління з метою досягнення необхідного результату.

У фінансовій системі управління здійснюється через фінансовий механізм за допомогою його методів, важелів, стимулів і санкцій. Як свідома, цілеспрямо­вана діяльність людей управління фінансами засноване на об’єктивних законо­мірностях та економічних законах. Спираючись на знання законів та розробляю­чи форми і методи їх використання, суспільство через державні, господарські і суспільні органи свідомо керує формами виробничих та фінансових відносин.

В основі управління фінансами лежать наступні принципи: демократизм в управлінні; політичний підхід до фінансових питань; оптимальне поєднання еко­номічних і адміністративних методів в управлінні; науковість управління; узго­дженість централізованого, галузевого і територіального управління; відповіда­льність в управлінні; спадкоємність господарських рішень.

Слід розрізняти два аспекти управління фінансами: по-перше, держава ви­користовує фінанси, їх форми як. інструменти, важелі управління економікою і соціальною сферою, впливає через них на весь процес суспільного виробництва; по-друге, самі фінанси є об’єктом управління (форми фінансових відносин, фон­ди грошових коштів, фінансовий апарат тощо). В управлінні фінансами викори­стовують науковий підхід який передбачає, що при прийнятті управлінських рі­шень враховуються, крім вимог економічних законів, результати економічного аналізу, застосовується раціональне поєднання економічних і адміністративних методів управління. Наукове управління фінансами припускає своєчасне подо­лання негативних явищ шляхом запровадження нових фінансових методів і ва­желів або відміни старих. При цьому використовується достовірна та своєчасна

економічна інформація, науково обгрунтовані показники, висока якість перспективного і поточного фінансового планування.

Управління фінансами як наука проявляється через об’єкт і суб’єкт управління об’ектом управління є централізовані й децентралізовані фонди фінансових ресурсів, що створюються і використовуються в усіх ланках державних фінансів.

Суб’єкт управління -- це фінансовий апарат, що зосереджується у фінансових службах міністерств, відомств, об’єднань, підприємств і організацій, апараті Міністерства фінансів України, місцевих фінансових органах, Державній податковій адміністрації України, Державному казначействі України, Державній контрольно-ревізійній службі України, інших фінансових інститутах.

В управлінні фінансами розрізняють наступні взаємозв’язані елементи: ін­формацію, планування, організацію, регулювання, контроль.

Фінансова інформація має велике значення для ухвалення рішень з метою як науково обґрунтованого планування, так і оперативного керівництва всіма фінансовими процесами. Достовірність і своєчасність інформації сприяє аналізу ходу подій, встановлення тенденції щодо кінцевих результатів. Фінансова інфо­рмація, що використовується під час управління фінансами має форму бухгалтерської, статистичної та оперативної звітності, що подається від однієї до іншої ланок фінансової системи.

Планування займає центральне місце в управлінні фінансами, призване забезпечувати збалансованість матеріальних, трудових і фінансових ресурсів, взаємозв’язок виробничих і фінансових показників, ув’язку доходів і витрат, фінансових планів всіх рівнів національного господарства.

Організація - передбачає злагодженість, чіткість всіх ланок управління, вироку результативність фінансового апарату, відповідальність і дисциплінованість служби фінансового менеджменту.

Фінансове регулювання - це маневрування фінансовими ресурсами з метою виконання запланованих завдань і спрямоване на попередження і ліквідацію негативних відхилень від наміченого результату, забезпечення пропорцій та син­хронності в певній діяльності за рахунок резервних фондів, невикористаних аси­гнувань тощо. Контроль за виконанням фінансових планів здійснюється як на стадії планування, так і на стадії оперативного управління як в процесі форму­вання так і використання фінансових фондів.

2. Управління державними фінансами

Фінансова наука розділяє дві економічні категорії - управління фінансами господарюючих суб’єктів та управління державними фінансами.

Управління державними фінансами — це сукупність форм і методів цілеспрямованого впливу держави на формування і використання централізованих і децентралізованих фондів фінансових ресурсів, що знаходяться в розпорядженні державних органів управління.

Виділяють стратегічне та оперативне управління державними фінансами. Стратегічне управління фінансами покладене Конституцією України на найвищі органи державної влади і управління: Верховну Раду України, Адміністрацію Президента, Уряд, Міністерство фінансів, Державне Казначейство, Державну податкову адміністрацію.

До компетенції Верховної Ради України в процесі управління державними фінансами відносять прийняття Законів України та Постанов Верховної Ради України стосовно фінансових питань та проблем. Верховна Рада України розглядає та затверджує законодавчі акти стосовно:

• оподаткування;

• державного бюджету;

• освіти, охорони здоров’я та соціального забезпечення;

• забезпечення оборони і безпеки країни;

• організації діяльності державних органів влади та органів місцевого самоврядування;

• охорони навколишнього середовища;

• форм власності та майнових прав.

Робочими органами Верховної Ради України є постійно діючі комітети питань економіки, фінансів, бюджету, галузеві комітети, що працюють па по-

стійній основі, а також тимчасові комісії, створені з метою проведення депутатських розслідувань та вирішення певних проблем. У комітетах, комісіях та фракціях

опрацьовуються проекти законів до внесення їх на голосування на засідан­ні Верховної Ради України.

Компетенція Уряду України в управлінні фінансами визначається його статусом як органу виконавчої влади і включає:

• розроблення основних напрямів соціально-економічної політики, стратегічних і тактичних заходів з метою її здійснення;

• розроблення державних соціально-економічних і науково-технічних програм;

• розроблення і виконання державного бюджету;

• виконання заходів щодо зміцнення фінансової системи країни, забезпечення контролю за дотриманням вимог фінансово-економічного законодавства;

• управління державною власністю;

> вирішення питань розвитку регіонів;

• реалізації зовнішньоекономічної політики, співпраці з іншими державами і взаємодії з міжнародними фінансовими організаціями;

>інші повноваження, визначені Конституцією України.

Президент України видає укази і розпорядження щодо стратегічного розвитку країни, підписує законодавчі акти, вносить зміни і доповнення в раніше видані Укази Президента або відміняє їх.

Загалом, державними фінансами керують Міністерство фінансів, Державне Казначейство України, ДПА України та інші фінансові органи. Проте, в системі управління державними фінансами особливу роль виконують Міністерство фі­ни псів та Державне Казначейство.

Міністерство фінансів України є головним фінансовим органом виконавчої влади, яке здійснює управління державними фінансами, забезпечуючи розроб­лення та реалізацію основних напрямів державної фінансової, бюджетної та податкової політики, складання і виконання державного бюджету, вдосконалення

методів фінансового і бюджетного планування та фінансування бюджетних ви­трат, розроблення і вдосконалення фінансових взаємовідносин держави з під­приємствами, установами і організаціями усіх форм власності, системи контро­лю за використанням бюджетних коштів.

Мінфін узагальнює практику дотримання фінансового законодавства, роз­робляє пропозиції щодо його вдосконалення та виносить їх па розгляд Президе­нта України, Кабінету Міністрів України. Міністерство фінансів у своїй діяльно­сті керується Конституцією України, законами України, Указами Президента України, Постановами Кабінету Міністрів України, а також Положенням про Міністерство фінансів України.

Місцеві фінансові органи включають Міністерство фінансів Автономної Ре­спубліки Крим, обласні, міські фінансові управління, районні та міські фінансові відділи. У своїй діяльності вони керуються законами України, постановами Вер­ховної Ради України, рішеннями відповідних рад, наказами та інструкціями Мі­ністерства фінансів України. Місцеві фінансові органи забезпечують втілення в життя державної фінансової політики, аналізують показники розвитку економіки відповідного регіону, вживають заходів щодо оздоровлення фінансового стану галузей місцевого господарства і збільшення доходів бюджету.

Основним завданням Державного Казначейства України є організація вико­нання державного бюджету та проведення контролю за його виконанням, управ­ління коштами державного бюджету та державних цільових фондів, ведення об­ліку виконання держбюджету, складання звітності про стан його виконання,; управління державним внутрішнім боргом тощо.