Виправлення -Перейти- адресу клітки - перехід у потрібну клітку

Смуги прокручування призначені для переміщення по робочому аркуші. Поточна клітка при цьому не змінюється. Позиція бігунка в смузі прокручування вказує частина робочого аркуша, виведеного в цей момент у вікні.

Для швидкого прокручування до іншої частини робочого аркуша потрібно простягнути бігунок.

Рядок  стану перебуває в нижній частині екрана (мал.1 ). На ній перебуває наступна інформація:

-         поточна операція (наприклад Enter);

-         калькулятор (наприклад Sum=0);

-         виділення /додавання (EXT);

-         режим Caps Lock (Caps);

-         режим Num Lock (Num);

-         (фіксований десятковий формат Fix).

 Виділення кліток за допомогою миші:

-         відзначити одну клітку - клацнути по ній мишкою;

-         відзначити стовпець - клацнути на букві стовпця;

-         відзначити рядок - клацнути по цифрі рядка;

-         відзначити безперервний прямокутник:

1.клацнути на лівій верхній клітці,

2.показати покажчиком миші на нижню праву,

3.Shift +щиглик;

-         відзначити переривчастий блок:

1.щиглик на першій клітці,

2.Ctrl +щиглик на кожній потрібній клітці

Цей же спосіб використається для додавання клітки до обраного блоку.

- відзначити всі рядки й стовпці - клацнути на «чистій» кнопці в лівому верхньому куті таблиці.

Виділення кліток можна здійснювати за допомогою клавіатури:

- виділення прямокутної області:

F8 - лівий верхній кут;

F9 -правий нижній кут;

- виділення декількох прямокутний областей:

Shift + F8 - перехід до виділення несуміжних областей, що виконується за допомогою тієї ж клавіші F8 описаним вище способом;

- виділення стовпчика:

курсор перебуває у виділеному стовпчику Ctrl +пробіл;

- виділення рядка:

курсор перебуває у виділюваному рядку Shift +пробіл;

- виділення всієї  таблиці:

Ctrl + Shift +пробіл.

 Типи даних.

Кожний осередок в Excel може містити дані одного із трьох типів:

- текст,

- число, формула (починаючи зі знака дорівнює).

Осередок текстового типу даних може містити слова, пропозиції, довільний набір символів.

Осередок числового типу може містити числа в діапазоні - 1.67*10...1, 67*10, при цьому кількість значимих цифр - на більше 15.

Excel надає можливість уводити числа в різному форматі. Можна вводити десяткові числа, грошові одиниці, відсотки й представляти числа в експонентному виді.

Щоб задати або змінити формат осередку або виділених груп осередків необхідно:

Вибрати в меню Формат ®Осередку ®Число або нажати Ctrl +1

У вікні, що з'явилося, форматування будуть виділені назви всіх використовуваних в Excel числових форматів.

Осередок типу формула містить вказівку Excel, які обчислення повинні бути виконані. При цьому, відображуване в осередку значення буде результатом обчислень.

Формули автоматично перераховують свої значення, як тільки один з їхніх аргументів змінений.

7.3. Електронні таблиці. Призначення й основні функції.

 

 Однієї із самих продуктивних ідей у комп'ютерних інформаційних технологіях стала ідея електронної таблиці. Багато фірм- розроблювачі програмного забезпечення для ПК створили свої версії табличних процесорів- прикладних програм, призначених для роботи з електронними таблицями. З них найбільшу популярність придбали lotus1-2-3 фірми lotus Development, Supercalc фірми computer associates, Multiplan й excel фірми Microsoft. Вітчизняні шкільні комп'ютери також оснащені спрощеними (навчальними) версіями табличних процесорів.

Табличні процесори (ТП)-  зручний інструмент для економістів, бухгалтерів, інженерів, науковців- всіх тих, кому доводиться працювати з більшими масивами числової інформації. Ці програми дозволяють створювати таблиці, які (на відміну від реляційних баз даних) є динамічними, тобто містять так називані «обчислюють поля, що,», значення яких автоматично перераховуються по заданих формулах при зміні значень вихідних даних, що втримуються в інших полях.

При роботі з табличними процесорами створюються документи- електронні таблиці (ЕТ). Електронна таблиця (документ) створюється в пам'яті комп'ютера. Надалі її можна переглядати, змінювати, записувати на магнітний диск для зберігання, печатки на принтері.

Середовище ТП

Робітником полем табличного процесора є екран дисплея, на якому електронна таблиця представляється у вигляді матриці. ЕТ, подібно шахівниці, розділена на клітки, які прийнято називати осередками таблиці. Рядки й стовпці мають позначення. Найчастіше рядка мають числову нумерацію, а стовпці- буквені (букви латинського алфавіту) позначення. Як і на шахівниці, кожна клітка має своє ім'я (адреса), що складається з імені стовпця й номера рядка, наприклад: А1, З13 і т.д.

Але якщо на шахівниці всього 8*8=64 клітки, то в електронній таблиці осередків значно більше. Наприклад, у табличного процесора Excel таблиця максимально містить 256 стовпців й 16384 рядка. Оскільки в латинському алфавіті всього 26 букв, те починаючи з 27-го стовпця використається двухбуквенне позначення, також за абеткою:

АА, АВ, ВZ, CA...

Останній, 256-й стовпець має ім'я IV (не плутайте з римською цифрою). Значить існують осередку з такими іменами наприклад; DL67, HZ10234 і т.п.

На екрані дисплея видна не вся електронна таблиця (документ), а тільки її частина. Документ у повному обсязі зберігається в оперативній пам'яті, а екран можна вважати вікном, через яке користувач має можливість переглядати його.

У ТП Excel реалізована можливість працювати одночасно з декількома таблицями, розташованих на різних аркушах. Користувач може «перегортати» ці аркуші, як у книзі.

При заповненні таблиці й при її перегляді більшу роль грає табличний курсор- прямокутник,  виділений кольорами. Табличний курсор завжди займає клітку таблиці, що називається поточною кліткою. Переміщаючи курсор по таблиці, ми тим самим переміщаємо «вікно» по документі, що зберігається в оперативній пам'яті, і робить видимим та або інша його частина.

Важливим елементом середовища табличного процесора є меню команд. З його допомогою управляють роботою електронної таблиці. Меню може бути словесним (в Supercalc) або піктографічним (в Excel).

Панель діалогу забезпечує взаємодія користувача з табличним процесором і може містити наступні рядки: рядок стану, рядок запиту, рядок уведення й рядок допомоги, розташовані в нижній частині екрана.

Рядок стану призначений для видачі інформації про поточну клітку. Рядок запиту містить можливі варіанти відповіді на запити табличного процесора. Якщо користувач не веде діалог з табличним процесором, то рядок запиту містить деяку додаткову інформацію: ширину поточного стовпця, обсяг вільної пам'яті, розмір таблиці з даними (активної таблиці).

Рядок уведення призначений для індикації даних, які користувач набирає перед уведенням у клітки таблиці.

Рядок допомоги може містити  розшифровку поточної команди, індикатор стану табличного процесора (не плутати з рядком стану). Можна виділити кілька основних таких станів:

  «очікування»- очікування набору даних або команд;

  «меню»- очікування вибору команди з меню команд;

  «уведення»- уведення даних;

  «редагування»- редагування даних у ладі уведення.

Дані в електронній таблиці.

Всі дані таблиці розміщаються в осередках. Умістом осередку може бути текст, числове значення або формула. Табличний процесор повинен «знати», якого типу дане зберігається в конкретному осередку таблиці, для того щоб правильно інтерпретувати її вміст. Текст і числа розглядаються як константи. Змінити їх можна тільки шляхом редагування відповідних осередків. Формули ж автоматично перераховують свої значення, як тільки хоча б один їх операнд був змінений. От приклади запису формул:

2.5*А1+В2*З3;

(В3-З1)/(В3+з1);

правила запису формул подібні до правил запису арифметичних виражень у мовах програмування. Тільки тут як ідентифікатори змінних виступають імена осередків таблиці. Крім арифметичних операцій формули можуть містити стандартні функції. У кожного ТП свій набір стандартних функцій.

Режим роботи й система команд ТП.

Можна виділити наступний режим роботи табличного процесора:

  формування електронної таблиці;

  керування обчисленнями;

  режим відображення формул;

  графічний режим;

  робота електронної таблиці як бази даних.

Система команд тісно пов'язана з режимами роботи електронної таблиці. Як правило, команди реалізуються через меню команд або через функціональні клавіші.

Розглянемо докладніше режим роботи електронних таблиць і команди, пов'язані з ними.

1.режим форматування електронних таблиць припускає запам'ятовування й редагування документа. Базові команди формування таблиць можна розбити на дві групи;

  команди, що змінюють уміст кліток (очистити, редагувати, копіювати);

  команди, що змінюють структуру таблиці (видалити, вставити, перемістити).

2.режим керування обчисленнями. Всі обчислення починаються із клітки, розташованої на перетинанні першого рядка й першого стовпця електронної таблиці. Обчислення проводяться в природному порядку, тобто якщо в черговій клітці перебуває формула, що включає адресу ще не обчисленої клітки, то обчислення по цій формулі відкладається доти, поки значення в клітці, від якої залежить формула, не буде визначено.

При кожнім уведенні нового даного в клітку документ перераховує заново- реалізується автоматичне перерахування. У деяких табличних процесорах існує можливість установки ручного перерахування, тобто таблиця перераховується заново тільки при подачі спеціальної команди.

3.режим відображення формулою задає індикацію вмісту кліток на екрані. Звичайно цей режим виключений і на екрані відображається значення, обчислені на підставі вмісту кліток.

4.Графічний режим дає можливість відображати числову інформацію в графічному виді, найчастіше у вигляді діаграм. Команди графічного режиму можна розбити на дві групи:

        Команда опису діаграм (задають дані, які будуть виведені в графічному виді, знають тип діаграм і т.д.);

 Команди висновку діаграм.

5.робота в режимі без даних реалізована в професійних ТП. Можливість шукати й вибирати дані з таблиці дозволяє використати електронну таблицю як нескладна база даних. При роботі з базами даних доводиться мати справа з таким поняттями, як файл, записи, поле даних. В електронних таблицях файлом є сама таблиця,  записами- рядка таблиці, полями- клітки таблиці.

Адресація.

Існує певна аналогія між структурою електронної таблиці й структурою оперативної пам'яті ЕОМ. В обох випадках використається принцип адресації для зберігання й пошуку інформації. Різниця полягає в тому , що в ОЗУ найменшою адресуема одиницею є байт, а в таблиці- клітка (осередок). Клітку таблиці можна розглядати як змінну (тобто А1, З5, G10- імена змінних).

Символічні імена змінних є в той же час їхніми адресами в таблиці. Існують різні способи визначення місце розташування клітки: абсолютна адресація й відносна адресація. Абсолютна адресація встановлює адресу клітки незалежно від того з якої клітки таблиці посилаються на дану клітку. Відносна адресація встановлює адресу клітки в таблиці залежно від місця розташування формули, у якій ця адреса використається в якості операнда. За замовчуванням в електронних таблицях діє відносна адресація.

Різниця в способах адресації стає видна при переносі формул шляхом копіювання або при інших перетвореннях таблиці, що приводять до зміни місця розташування формул. Відносні адреси у формулах модифікуються відповідно до їхнього нового місця розташування. Абсолютні ж адреси залишаються незмінними. Для багатьох табличних процесорів як ознака «заморожування» адреси, тобто перетворення його з відносного в абсолютний, використається значок «$». Наприклад, адреси осередку G7 є відносним, а адреса, записана у вигляді $G$7,є абсолютним («заморожений» як по рядку, так і по стовпці).