Розумовський Кирило Григорович

Г раф Кирило Григорович Розумовський (рос. Кирилл Григорьевич Разумовский; 18 березня 1728 — 9 січня 1803, Батурин, Чернігівська губернія) — український політичний і державний діяч Російської імперії, останній гетьман Війська Запорозького (1750—1764).Граф, російський генерал-фельдмаршал, президент Петербурзької академії наук (1746 —1767).

• Народився 18 березня 1728 року в Гетьманщині, в селі Лемеші Козелецької сотні Київського полку.

• Був викликаний з рідного села Лемеші до Санкт-Петербургу, звідки посланий був на навчання за кордон (Німеччина, Франція, Італія), де перебував у 1743—1745 рр.

• Повернувшися до Петербургу, 1745 р. був призначений президентом Російської Академії Наук (1746).

• Кирила Розумовського обрали гетьманом на раді в Глухові (лютий 1750 р.).

• Лише в 1751 р., за суворим наказом імператриці Єлизавети, гетьман поїхав у Глухів.

• 1764 – ліквідація гетьманства.

• Розумовський зберіг становище високого достойника Російської Імперії, був забезпечений великою пенсією отримав Батурин.

• Понад 11 років (1755—1767) проводив то за кордоном, то в обох російських столицях.

• Наостанок таки повернувся до Батурина — прожив там останні 9 років. Тут він будує для себе розкішний палац, де збирає одну з найбагатших у Європі бібліотек.

• Заповів поховати себе в склепі-мавзолеї збудованої ним на території Воскресенської церкви. Її звели на місці зруйнованого мазепинського Троїцького собору.

Калнишевський Петро Іванович

П етро Іванович Калнишевський (*1690, Пустовійтівка — †31 жовтня 1803) — Святий, останній кошовий отаман Запорозької Січі у 1762, 1765—1775 рр., був учасником російсько-турецької війни 1768—1774 рр. (за хоробрість був нагороджений золотою медаллю з діамантами).

• Народився близько 1690 року в селі Пустовійтівка Лубенського полку біля міста Ромни. Походив з української шляхти.

• Був військовим осавулом, потім суддею Війська Запорозького низового, 1762 року обраний кошовим, але того ж року усунутий з посади.

• У січні 1765 року всупереч царській волі старшина знову обрала його кошовим.

• За доблесть у російсько-турецькій війні 1768 — 1774 pp. Військо Запорозьке дістало подяку від цариці, кошовий отаман був нагороджений кавалером найвищого ордену Російської імперії — ордену Андрія Первозванного, йому було присвоєно військовий чин генерал-лейтенанта.

• Відстоював права Запоріжжя, задля чого неодноразово їздив з депутаціями до Петербурга.

• Намагався посилити свою владу і обмежував права старшини та козацької ради. Дбав про поширення хліборобства і торгівлі у запорозьких степах і тим самим перешкоджав планам Росії в колонізації причорноморських степів та посиленні російської присутності в Україні. Відомо, що Петро Калнишевський знаходився також у товариських відносинах із Князем Григорієм Олександровичем Потьомкіним.

• 1775 - Калнишевського було заарештовано і довічно заслано до Соловецького монастиря, куди прибув у кінці липня 1776 р.

• Монастирському керівництву було наказано утримувати Кальнишевського «без відпусток із монастиря, заборонити не лише листування, але ще й спілкування з іншими персонами та тримати під вартою солдат монастиря».

• Петра Калнишевського було розташовано в казематі № 15 біля Сушила.

• У 1792 р. Петро Калнишевський був переведений в одиночну в'язницю біля Поварні.

• Указом нового Імператора Росії Олександра Павловича від 2 квітня 1801 р. був помилуваний за загальною амністією й отримав право на вільний вибір місця проживання.

• За своїми літами (йому йшов 111 рік) і станом здоров'я залишився ченцем у монастирі, де й помер на 113 році життя 1803 року.