- •Вінниця – 2002
- •Розділ 1. Політологія як система знань про політику предмет, методи і функції політології
- •Уявлення про функції політології:
- •Література
- •Політика як суспільне явище. Політична влада
- •Розуміння політики в історії політичної думки
- •Співвідношення політики з різними сферами суспільного життя
- •Визначення влади
- •Визначення функцій влади
- •Політичні погляди мислителів стародавнього сходу
- •Політичні погляди мислителів античності Стародавня Греція
- •Стародавній Рим
- •Політичні погляди мислителів середньовіччя
- •Політичні погляди періоду відродження та нового часу:
- •Франція
- •Німеччина
- •Політичні ідеї представників утопічного соціалізму XVI-поч. Хіх ст.:
- •Марксистська концепція політики
- •Загальні положення марксистської політичної теорії
- •Основні концепції сучасної західної політології
- •Література:
- •Розвиток політичної думки в україні: історія і сучасність
- •Політична думка часів київської русі
- •Політична думка в Україні у другій половині XVI-XVIII ст.:
- •Політичний устрій Запорізької Січі.
- •Політичні погляди провідних козацьких гетьманів
- •Політична думка в Україні у хіх ст.
- •Політична думка в Україні першої половини хх ст.
- •Погляди провідних українських мислителів першої половини хх ст..
- •Література
- •Розділ 2. Політична діяльність політична діяльність і політичні відносини. Конфліктии та кризи у суспільно-політичному житті
- •Перша стадія (прихована):
- •Література
- •Розділ 3. Людина і політика демократія та національні відносини у політичному житті суспільства.
- •Соціально-етнічні спільності
- •Література
- •Політичні еліти і політичне лідерство
- •Структура політичної еліти
- •Типологія політичних еліт
- •Література
- •Політична свідомість і політична культура
- •Література
- •Політична ідеологія. Основні ідейно-політичні течії сучасності.
- •Ідеологія лібералізму
- •Неоліберальні концепції
- •Консервативна ідеологія
- •Типи неоконсерватизму та їхні характерні особливості
- •Комуністична ідеологія
- •Соціал-демократична ідеологія
- •Основні положення демократичного соціалізму
- •Ідеологія націоналізму
- •Ідеологія фашизму
- •Ідеологія фемінізму
- •Ідеологія енвайронменталізму
- •Ідеологія анархізму
- •Ідеологія етатизму
- •Взаємовплив політичних ідеологій
- •Література
- •Розділ 4. Політична система суспільства теорія політичної системи
- •Література
- •Держава у політичній системі суспільства
- •Визначення функцій держави
- •Література
- •Правова держава і громадянське суспільство
- •Література
- •Політичні партії. Громадські організації і рухи
- •Структура громадських об’єднань
- •Види рухів
- •Види суспільно-політичних організацій
- •Відмінності громадських рухів від партій
- •Функції суспільно-політичних організацій і рухів
- •Партійне життя в україні
- •Література
- •Розділ 5. Світова політика і міжнародні відносини міжнародна політика і світовий політичний процес. Україна в системі міжнародних відносин
- •Принципи міжнародних відносин:
- •Історія появи “нового політичного мислення”
- •Організація країн – експортерів нафти (опек);
- •Україна в міжнародних відносинах
- •Література
- •Політичні аспекти глобальних проблем сучасності
- •Види глобальних проблем людства
- •Література
- •Розділ 6. Прикладна політологія політичні технології. Політичний маркетинг і політична реклама
- •Література
- •Засоби масової інформації і формування громадської думки
- •Література
- •Список рекомендованих підручників та посібників
- •Список рекомендованих періодичних видань
Політичні погляди мислителів стародавнього сходу
Заратустра (VІІІ ст.. до н.е. засновник зороастризму – міфологічних уявлень стародавніх персів):
у центрі його вчення – боротьба добра і зла;
держава має бути земним втіленням небесного царства;
монарх має насаджувати добро, боротися проти зла в державі;
при владі мають бути найдоброчесніші люди;
закликав до взаємної любові, прощення, миру.
Будда (563-483 рр. до н.е.; збірник “Дігха Нікайя”):
його вчення зосереджено на особі, яку необхідно позбавити від постійних страждань;
заперечував теорію божественного походження каст і царської влади;
пропонував людям відмовитися від бажань і пристрастей, зробити своє життя непідвладним впливу середовища.
Конфуцій (551-479 рр. до н.е.; “Бесіди та висловлювання”; розвинув патріархальну теорію походження держави):
розглядав державу як велику сім’ю, де влада імператора уподібнювалася владі батька, а відносини між володарем і підданим розглядалися як відносини між старшими і молодшими членами сім’ї, а благо народу було основною метою державної адміністрації;
правитель повинен мати шляхетне походження і піклуватися про достаток народу, захищати його зброєю і виховувати;
народ повинен був би проявляти шанобливість до правителя, беззастережно виконувати його накази;
визнавав нерівність людей, наголошуючи, що “темні люди” мають підпорядковуватися “благородним”;
виступав за аристократичну форму правління, при якій народ усувався від влади;
був прихильником ненасильницьких методів правління, відкидав бунти, війни, завойовницькі походи;
скептично ставився до спроб управління за допомогою законів, які базуються на покараннях, бо цим можна викликати в людей страх, але не досягнути морального оновлення.
Лао Цзи (VІ ст.. до н.е.; “Книга про шлях і добродіяння” (“Даодецзин”); засновник даосизму):
вважав, що людина – частина природи і знаходить своє щастя лише в єдності з природою;
цивілізація є джерелом нещасть, бо людина втрачає спокій;
засуджував існування держави; держави мають бути маленькі із нечисленним населенням;
вважав, що правителі використовують владу виключно у своїх корисних цілях;
рекомендував правителям менше втручатися у природний хід життя: принципом мудрого керівництва є бездіяльність;
закликав людей заглиблюватись в себе і не цікавитися справами держави, суспільства.
Мо-Цзи (479-400 рр.; трактат “Моцзи”; засновник моїзму):
виступив з ідеями виборності правителя, соціальної рівності;
засудив аристократизм, висловлювався за реформи на користь народу; вважав, що здійснення реформ передбачає не тільки використання звичаїв, але й запровадження законів.
закликав правителів відмовитися від розкоші, дорогих церемоніалів;
виступав за покарання, правління розглядав як поєднання заохочення і примусу.
Шан Ян (“Книга правителя області Шан”; засновник легізму, який сприяв загалом утвердженню деспотії):
завдання держави – ліквідувати розпущенність народу, встановити певні еталони в думках і діях громадян;
виступав за укріплення чиновницького та карального апарату, введення жорстких норм, виконання яких забезпечується під загрозою покарання;
противник нагромадження громадянами приватної власності;
будь-яке прагнення особи до самостійності, творчості розглядається як злочин;
відмовився від від етичного і релігійного розуміння політики своїх попередників. Державне правління мало грунтуватися виключно на законах, виконання яких повинен забезпечити централізований державний аппарат чиновників. Неухильно дотримуватися закону, згідно з поглядами легістів, повинен народ, а не правителі, які є законотворцями.
Особливості політичних концепцій античності:
поступове звільнення політичних поглядів від міфологічної форми, відокремленість їх як відносно самостійної частини філософії;
на місце східної колективної моралі висунувся принцип індивідуальної свободи людини, її громадянського обов’язку;
аналіз устрою держави, класифікація форм державної влади, визначення найкращої (ідеальної) форми управління. В політичних теоріях розроблялися питання ідеї приватної власності та права.