Уявлення про функції політології:

Функції політології:

1. описова (констатація фактів політичної реальності, на підставі чого можна отримати відповідь, якою є ця реальність);

2. пояснювальна (дає змогу зрозуміти суть політичних явищ, причини їх виникнення, закономірності функціонування. Пояснювальна функція дає відповідь на запитання: чому саме ці, а не інші факти мають місце в політичній реальності);

3. прогностична (зводиться до передбачення, якою буде політична дійсність у майбутньому; наприклад, прогнози щодо успіху на виборах);

4. інструментальна (полягає в розробці певних проектів прийняття рішень для досягнення конкретного політичного результату);

5. ідеологічна (орієнтує на вибір певної системи ідеологічних цінностей. Вона дає змогу зрозуміти, яким чином уникнути фальшивих, безглуздих ціннісних орієнтацій).

Функції політології:

• теоретико-пізнавальна (передбачає вивчення, систематизацію, тлумачення, аналіз, узагальнення й оцінку політичних явищ);

• методологічна (охоплює способи, методи й принципи теоретичного дослідження політики і практичної реалізації надбаних знань);

• світоглядна (зумовлює утвердження цінностей, ідеалів, норм цивілізованої політичної поведінки, політичної культури соціальних суб’єктів, що сприяє досягненню певного консенсусу в суспільстві, оптимальному функціонуванню політичних інститутів).

• Прогностична (полягає у передбаченні шляхів розвитку політичних процесів, різних варіантів політичної поведінки);

• Інтегруюча (виявляється у сфері політичної свідомості й політичної поведінки. За допомогою певної ідеології прагне згуртувати якомога більшу кількість людей);

• Прикладна (вироблення практичних рекомендацій щодо шляхів, механізмів реалізації політичних знань, раціональної організації політичних процесів. Забезпечує вивчення ефективності політичних рішень, стану суспільної думки, ставлення громадськості до політичних структур, інститутів і норм. Орієнтована на безпосереднє вирішення проблем, пов’язаних із формуванням знань про принципи й методи практичного регулювання політичних процесів і виконання конкретних завдань).

Метод - це спосіб, підхід, інструмент, яким користується певна наука для дослідження закономірностей і категорій, що становлять її предмет.

Політологія як наукова теорія ґрунтується на певній методології. Методологічна основа політичної науки включає такі елементи:

1. загальнотеоретичні дослідження політики на рівні філософського обґрунтування її природи, основних принципів генезису і функціонування політичних інститутів, ролі особи в політичному процесі;

2. теорії середнього рівня, спрямовані на дослідження і формування окремих концепцій політичного маркетингу;

3. конкретні емпіричні дослідження різних елементів політичної ситуації.

Вирізняють три групи найважливіших методів, якими найчастіше користується політична наука:

• загальні методи дослідження політичних об’єктів:

а) соціологічний (з’ясування залежності політики від суспільства);

б) культурологічний підхід (виявлення залежності політичних процесів від рівня політичної культури);

в) нормативно-ціннісний (орієнтує на розроблення ідеалу політичного устрою, на необхідність використання у практичній політиці етичних цінностей і норм);

г) функціональний метод (аналіз реального життя з усіма його протиріччями);

д) біхевіористичний (базується на дослідженні поведінки окремих особистостей і груп);

е) системний підхід (політика розглядається як цілісне явище, як механізм саморегуляції);

ж) інституціональний (орієнтує на вивчення політичних інститутів);

з) антропологічний (аналізує зв’язки між політикою і природою самої людини);

і) психологічний

к) порівняльний;

л) історичний.

• загальнологічні методи:

а) аналізу і синтезу;

б) поєднання історичного і логічного аналізу;

в) моделювання;

г) прогностичний;

д) математичний.

• методи емпіричних досліджень:

а) одержання первісної інформації про політичні факти);

б) використання статистичних даних;

в) аналіз документів;

г) анкетне опитування;

д) лабораторні експерименти;

е) контроль за поведінкою групи людей в умовах експерименту.