- •Вінниця – 2002
- •Розділ 1. Політологія як система знань про політику предмет, методи і функції політології
- •Уявлення про функції політології:
- •Література
- •Політика як суспільне явище. Політична влада
- •Розуміння політики в історії політичної думки
- •Співвідношення політики з різними сферами суспільного життя
- •Визначення влади
- •Визначення функцій влади
- •Політичні погляди мислителів стародавнього сходу
- •Політичні погляди мислителів античності Стародавня Греція
- •Стародавній Рим
- •Політичні погляди мислителів середньовіччя
- •Політичні погляди періоду відродження та нового часу:
- •Франція
- •Німеччина
- •Політичні ідеї представників утопічного соціалізму XVI-поч. Хіх ст.:
- •Марксистська концепція політики
- •Загальні положення марксистської політичної теорії
- •Основні концепції сучасної західної політології
- •Література:
- •Розвиток політичної думки в україні: історія і сучасність
- •Політична думка часів київської русі
- •Політична думка в Україні у другій половині XVI-XVIII ст.:
- •Політичний устрій Запорізької Січі.
- •Політичні погляди провідних козацьких гетьманів
- •Політична думка в Україні у хіх ст.
- •Політична думка в Україні першої половини хх ст.
- •Погляди провідних українських мислителів першої половини хх ст..
- •Література
- •Розділ 2. Політична діяльність політична діяльність і політичні відносини. Конфліктии та кризи у суспільно-політичному житті
- •Перша стадія (прихована):
- •Література
- •Розділ 3. Людина і політика демократія та національні відносини у політичному житті суспільства.
- •Соціально-етнічні спільності
- •Література
- •Політичні еліти і політичне лідерство
- •Структура політичної еліти
- •Типологія політичних еліт
- •Література
- •Політична свідомість і політична культура
- •Література
- •Політична ідеологія. Основні ідейно-політичні течії сучасності.
- •Ідеологія лібералізму
- •Неоліберальні концепції
- •Консервативна ідеологія
- •Типи неоконсерватизму та їхні характерні особливості
- •Комуністична ідеологія
- •Соціал-демократична ідеологія
- •Основні положення демократичного соціалізму
- •Ідеологія націоналізму
- •Ідеологія фашизму
- •Ідеологія фемінізму
- •Ідеологія енвайронменталізму
- •Ідеологія анархізму
- •Ідеологія етатизму
- •Взаємовплив політичних ідеологій
- •Література
- •Розділ 4. Політична система суспільства теорія політичної системи
- •Література
- •Держава у політичній системі суспільства
- •Визначення функцій держави
- •Література
- •Правова держава і громадянське суспільство
- •Література
- •Політичні партії. Громадські організації і рухи
- •Структура громадських об’єднань
- •Види рухів
- •Види суспільно-політичних організацій
- •Відмінності громадських рухів від партій
- •Функції суспільно-політичних організацій і рухів
- •Партійне життя в україні
- •Література
- •Розділ 5. Світова політика і міжнародні відносини міжнародна політика і світовий політичний процес. Україна в системі міжнародних відносин
- •Принципи міжнародних відносин:
- •Історія появи “нового політичного мислення”
- •Організація країн – експортерів нафти (опек);
- •Україна в міжнародних відносинах
- •Література
- •Політичні аспекти глобальних проблем сучасності
- •Види глобальних проблем людства
- •Література
- •Розділ 6. Прикладна політологія політичні технології. Політичний маркетинг і політична реклама
- •Література
- •Засоби масової інформації і формування громадської думки
- •Література
- •Список рекомендованих підручників та посібників
- •Список рекомендованих періодичних видань
Типи неоконсерватизму та їхні характерні особливості
Ордолібералізм Головне – розв’язати протиріччя між ринком і бюрократією. Виступає проти:
|
Католицький неоконсерватизм Ґрунтується на християнській соціальній філософії та універсалістських теоріях, що випливають із концепції природного права |
Технократичний неолібералізм Повернутий до проблем науки, техніки та індустріального суспільства |
Націонал-консерватизм Використовуються ідеї “консервативної” революції та ніцшеанської критики культури |
Політико-екологічний консерватизм Центральне питання – керованість суспільства |
Просвітницький неоконсерватизм Стверджує, що демократії загрожує плюралізм, соціальні домагання та бюрократизм |
Комуністична ідеологія
Ідея суспільного ладу, за якого всі люди будуть рівноправними трудівниками і власниками суспільного багатства, є давньою мрією людства. Виникнення комунізму як ідейної течії належить до епохи зародження капіталізму, періоду первісного нагромадження капіталу. Комуністична ідеологія ґрунтується на утопічних ідеях Т.Кампанелли, Т.Мора, К.Маркса і Ф.Енгельса, В.Леніна) про такий суспільний лад, де не буде приватної власності, класової нерівності, держави, а люди будуть отримувати за свою працю за потребами.1
За вченням Маркса і Енгельса, комунізм – це безкласове суспільство, засноване на засадах колективізму (звідси походить і його назва: communis (лат.) – спільний), суспільній власності на засоби виробництва, планомірному розвиткові, розподілі за потребами. За соціалізму внаслідок недостатньо високого рівня розвитку продуктивних сил розподіл здійснюється за працею. Держава у формі диктатури пролетаріату зберігається лише на нижчій фазі комунізму, а на вищій – відмирає. В соціальному відношенні соціалізм і комунізм різко відрізнялися від тогочасного капіталізму.
Прихильники комуністичної ідеології наголошували, що у майбутньому мають бути повністю знищені не тільки розбіжності між класами, а й національні відмінності.
Провідним класом, який повинен боротися за торжество комунізму вважався робітничий клас, очолюваний партією нового типу із жорсткою регламентацією і ієрархізацією стосунків всередині партії. Сформульовані Марксом і Енгельсом теоретичні положення про комунізм лягли в основу уявлень В.Леніна про нове суспільство. Ґрунтуючись саме на цих положеннях, він керував партією більшовиків під час Жовтневого перевороту 1917 р. Однак при цьому ні В.Ленін, ні партія більшовиків в цілому не мали більш-менш чітких уявлень про конкретні шляхи, засоби і методи побудови соціалізму і комунізму. Твердження про те, що Ленін після перемоги перевороту в Росії розробив чіткий план побудови соціалізму, який передбачав проведення індустріалізації, колективізації і культурної революції, є виданням бажаного за дійсне, бо в жодній його праці про такий план не йдеться. Цим пояснюються експерименти в ході соціалістичного будівництва, дія методом спроб і помилок. Вже нова економічна політика означала деяке повернення до капіталізму. Однак діяльність Сталіна через репресії і голодомори призвела до побудови лише “казарменного соціалізму”. Водночас незаперечними є і його досягнення. В економічно відсталій, аграрній країні в обстановці ворожого оточення у стислі строки було здійснено індустріалізацію, ліквідовано безробіття і масову неписьменність, введено безкоштовну освіту, охорону здоров’я, державне забезпечення житлом. Це сприяло ще білшому поширенню ідей соціалізму і комунізму.
Комуністичний рух поступово став впливовою політичною силою. Особливо зріс його вплив під час другої світової війни, в якій комуністи проявили себе борцями з фашизмом. Однак головна комуністична ідея – ідея соціальної рівності – виявилася не тільки недосяжною, а й утопічною. Скоріше це є той ідеал, до якого можна рухатися, але якого не можна досягти. Ідейна криза комунізму зумовила його політичну кризу на рубежі 1990-х років.
Сучасний комунізм (неокомунізм) визнає конституційні засоби здобуття влади і національний ідеал держави (а в деяких випадках стає на позиції інтернаціоналізму), однак ідеї націоналізації, перерозподілу національного багатства для підтримки соціальної рівності залишаються провідними для цієї ідеології і на сучасному етапі. Сьогодні жодна з комуністичних партій світу не висуває ідей комуністичного будівництва, більшість із них відмовилися від формаційного бачення історії людства й уже перейшли або переходять на соціал-демократичні позиції.