- •Вінниця – 2002
- •Розділ 1. Політологія як система знань про політику предмет, методи і функції політології
- •Уявлення про функції політології:
- •Література
- •Політика як суспільне явище. Політична влада
- •Розуміння політики в історії політичної думки
- •Співвідношення політики з різними сферами суспільного життя
- •Визначення влади
- •Визначення функцій влади
- •Політичні погляди мислителів стародавнього сходу
- •Політичні погляди мислителів античності Стародавня Греція
- •Стародавній Рим
- •Політичні погляди мислителів середньовіччя
- •Політичні погляди періоду відродження та нового часу:
- •Франція
- •Німеччина
- •Політичні ідеї представників утопічного соціалізму XVI-поч. Хіх ст.:
- •Марксистська концепція політики
- •Загальні положення марксистської політичної теорії
- •Основні концепції сучасної західної політології
- •Література:
- •Розвиток політичної думки в україні: історія і сучасність
- •Політична думка часів київської русі
- •Політична думка в Україні у другій половині XVI-XVIII ст.:
- •Політичний устрій Запорізької Січі.
- •Політичні погляди провідних козацьких гетьманів
- •Політична думка в Україні у хіх ст.
- •Політична думка в Україні першої половини хх ст.
- •Погляди провідних українських мислителів першої половини хх ст..
- •Література
- •Розділ 2. Політична діяльність політична діяльність і політичні відносини. Конфліктии та кризи у суспільно-політичному житті
- •Перша стадія (прихована):
- •Література
- •Розділ 3. Людина і політика демократія та національні відносини у політичному житті суспільства.
- •Соціально-етнічні спільності
- •Література
- •Політичні еліти і політичне лідерство
- •Структура політичної еліти
- •Типологія політичних еліт
- •Література
- •Політична свідомість і політична культура
- •Література
- •Політична ідеологія. Основні ідейно-політичні течії сучасності.
- •Ідеологія лібералізму
- •Неоліберальні концепції
- •Консервативна ідеологія
- •Типи неоконсерватизму та їхні характерні особливості
- •Комуністична ідеологія
- •Соціал-демократична ідеологія
- •Основні положення демократичного соціалізму
- •Ідеологія націоналізму
- •Ідеологія фашизму
- •Ідеологія фемінізму
- •Ідеологія енвайронменталізму
- •Ідеологія анархізму
- •Ідеологія етатизму
- •Взаємовплив політичних ідеологій
- •Література
- •Розділ 4. Політична система суспільства теорія політичної системи
- •Література
- •Держава у політичній системі суспільства
- •Визначення функцій держави
- •Література
- •Правова держава і громадянське суспільство
- •Література
- •Політичні партії. Громадські організації і рухи
- •Структура громадських об’єднань
- •Види рухів
- •Види суспільно-політичних організацій
- •Відмінності громадських рухів від партій
- •Функції суспільно-політичних організацій і рухів
- •Партійне життя в україні
- •Література
- •Розділ 5. Світова політика і міжнародні відносини міжнародна політика і світовий політичний процес. Україна в системі міжнародних відносин
- •Принципи міжнародних відносин:
- •Історія появи “нового політичного мислення”
- •Організація країн – експортерів нафти (опек);
- •Україна в міжнародних відносинах
- •Література
- •Політичні аспекти глобальних проблем сучасності
- •Види глобальних проблем людства
- •Література
- •Розділ 6. Прикладна політологія політичні технології. Політичний маркетинг і політична реклама
- •Література
- •Засоби масової інформації і формування громадської думки
- •Література
- •Список рекомендованих підручників та посібників
- •Список рекомендованих періодичних видань
Франція
Жан Боден (1529/30-1596; “Шість книг про республіку”, “Метод легкого вивчення історії”) першим сформулював і обґрунтував поняття державного суверенітету (як незалежної влади на певній території і у міжнародних стосунках). Прихильник насильницької теорії походження держави. Поставив виникнення різних форм держави у залежність від географічного становища, природних умов країни. Найкращою формою правління вважав монархію, обмежену законами.
Жан Жак Руссо (1712-1778; “Про суспільний договір, або Принципи політичного права”, “Розмірковування про походження та основи нерівності між людьми”, “Судження про вічний мир”) розглядав природний стан як найщасливіший період людства (трактував суспільну угоду як обман бідних багатими, котрі створили для захисту своїх інтересів публічну владу, і тому пропонував таку угоду, за якою окремі індивіди, передаючи свої права спільноті, створеній ними, забезпечують собі громадянські права і свободи; Руссо вважають засновником концепції народного суверенітету, суть якої полягає в тому, що народ є джерелом і носієм державної влади. Суверенність народу є невідчужуваною і неподільною. Руссо критикував прихильників поділу влади. Суверенітет народу здійснюється через участь усіх громадян у законодавчому процесі. Закони, встановлені народом, будуть корисними як для народу в цілому, так і для кожного громадянина зокрема. Руссо заперечував парламентаризм на тій підставі, що парламент відображає інтереси окремих партій і клік, депутати не виражають прямо колективної волі, а є лише уповноваженими для обговорення законів. Заперечував доцільність поділу влади на законодавчу та виконавчу. Вважав шкідливим існування у державі різноманітних асоціативних утворень (церква, політичні партії).
Шарль Монтеск’є (1712-1778; “Перські листи”, “Розвідки про причини величі та падіння римлян”, “Про дух законів”) виділив три види влади: законодавчу, виконавчу і судову. Принцип поділу влади передбачав, що вона належить різним органам влади, і закон встановлює прерогативи для кожної з гілок влади, кожна гілка влади взаємно обмежує і стримує одна одну (тобто існує механізм стримувань і противаг). Зосередженість влади в руках однієї особи неминуче призводить до загибелі свободи, до зловживань чиновників; головне завдання держави – забезпечити людині як політичні, так і громадянські свободи; був переконаний, що на прийняття законів впливають географічні умови (суворі закони потрібні у південних широтах, де люди розніжені кліматом, у північних – вони войовничі і несхильні до рабства, а тому суворі закони тут недоречні), густота населення, економічний рівень країни, віросповідання. Виокремлював справедливі форми держави (демократію, аристократію і монархію) та неправильну (деспотію); для всіх типів держав потрібні відповідні правові системи (для демократії – закріплення рівності дітей при успадкуванні, заборона накопичення багатств у одних руках; для аристократії – обмеження пишності, щоб не викликати заздрості у бідних; для монархії – збереження великої власності, підтримання дворянства як сили і величі держави; деспотія тримається на страху, свавіллі, і тут закони зайві, бо деспот лише руйнує суспільство); зовнішня політика демократії – мир, монархії – війна; мала республіка гине від рук завойовників, велика монархія дає їм відсіч, але може зогнити зсередини до деспотизму, тому невеликим державам варто об’єднуватися у федерацію.