- •Вінниця – 2002
- •Розділ 1. Політологія як система знань про політику предмет, методи і функції політології
- •Уявлення про функції політології:
- •Література
- •Політика як суспільне явище. Політична влада
- •Розуміння політики в історії політичної думки
- •Співвідношення політики з різними сферами суспільного життя
- •Визначення влади
- •Визначення функцій влади
- •Політичні погляди мислителів стародавнього сходу
- •Політичні погляди мислителів античності Стародавня Греція
- •Стародавній Рим
- •Політичні погляди мислителів середньовіччя
- •Політичні погляди періоду відродження та нового часу:
- •Франція
- •Німеччина
- •Політичні ідеї представників утопічного соціалізму XVI-поч. Хіх ст.:
- •Марксистська концепція політики
- •Загальні положення марксистської політичної теорії
- •Основні концепції сучасної західної політології
- •Література:
- •Розвиток політичної думки в україні: історія і сучасність
- •Політична думка часів київської русі
- •Політична думка в Україні у другій половині XVI-XVIII ст.:
- •Політичний устрій Запорізької Січі.
- •Політичні погляди провідних козацьких гетьманів
- •Політична думка в Україні у хіх ст.
- •Політична думка в Україні першої половини хх ст.
- •Погляди провідних українських мислителів першої половини хх ст..
- •Література
- •Розділ 2. Політична діяльність політична діяльність і політичні відносини. Конфліктии та кризи у суспільно-політичному житті
- •Перша стадія (прихована):
- •Література
- •Розділ 3. Людина і політика демократія та національні відносини у політичному житті суспільства.
- •Соціально-етнічні спільності
- •Література
- •Політичні еліти і політичне лідерство
- •Структура політичної еліти
- •Типологія політичних еліт
- •Література
- •Політична свідомість і політична культура
- •Література
- •Політична ідеологія. Основні ідейно-політичні течії сучасності.
- •Ідеологія лібералізму
- •Неоліберальні концепції
- •Консервативна ідеологія
- •Типи неоконсерватизму та їхні характерні особливості
- •Комуністична ідеологія
- •Соціал-демократична ідеологія
- •Основні положення демократичного соціалізму
- •Ідеологія націоналізму
- •Ідеологія фашизму
- •Ідеологія фемінізму
- •Ідеологія енвайронменталізму
- •Ідеологія анархізму
- •Ідеологія етатизму
- •Взаємовплив політичних ідеологій
- •Література
- •Розділ 4. Політична система суспільства теорія політичної системи
- •Література
- •Держава у політичній системі суспільства
- •Визначення функцій держави
- •Література
- •Правова держава і громадянське суспільство
- •Література
- •Політичні партії. Громадські організації і рухи
- •Структура громадських об’єднань
- •Види рухів
- •Види суспільно-політичних організацій
- •Відмінності громадських рухів від партій
- •Функції суспільно-політичних організацій і рухів
- •Партійне життя в україні
- •Література
- •Розділ 5. Світова політика і міжнародні відносини міжнародна політика і світовий політичний процес. Україна в системі міжнародних відносин
- •Принципи міжнародних відносин:
- •Історія появи “нового політичного мислення”
- •Організація країн – експортерів нафти (опек);
- •Україна в міжнародних відносинах
- •Література
- •Політичні аспекти глобальних проблем сучасності
- •Види глобальних проблем людства
- •Література
- •Розділ 6. Прикладна політологія політичні технології. Політичний маркетинг і політична реклама
- •Література
- •Засоби масової інформації і формування громадської думки
- •Література
- •Список рекомендованих підручників та посібників
- •Список рекомендованих періодичних видань
Соціально-етнічні спільності
Глибокі соціально-економічні та політичні зміни в різних регіонах планети сприяють стрімкому зростанню національної самосвідомості народів, поглиблюють почуття національної гордості, але водночас подекуди призводять до сплесків войовничого націоналізму. Неврегульованість відносин між націями як в окремих державах, особливо багатонаціональних, так і між різними країнами, загострює національні проблеми, котрі породжують довготривалі міжнаціональні конфлікти, війни, потоки біженців, несуть горе й страждання окремим людям і цілим народам. Тому в сучасних умовах національна проблема набуває глобального, планетарного характеру.
Основні види етнічних об’єднань:
рід;
плем’я;
народність;
нація.
Народ – історична змінність соціальних груп, яка включає в себе на різних етапах історії класи і прошарки, що беруть участь у вирішенні проблем суспільного розвитку. Народ – це біологічна єдність, група, поєднана кровними, біологічними зв’язками: з сім’ї виросла родина, з родини – рід, рід перетворився на плем’я, плем’я – на народ.
Нація – історична спільність людей, що складається у процесі формування спільності території, економічних зв’язків, літературної мови, етнічних особливостей культури та характеру. Нація – це етнополітична спільнота, якій притаманний високий рівень консолідації та самоусвідомлення, включеність у політичне життя, творення або прагнення до творення власної держави.
На відміну від народу нація не дана природою, а народжується історично. Процес переростання народу в націю являє собою повільну кристалізацію національної свідомості, збереження свого етносу перед нищівними силами ззовні. Нація формується з етносу.
Етнос – це стійка сукупність людей, яка належить до певного народу, проживає на території чи в складі іншого народу і зберігає свою культуру, побут, мовні та психологіні особливості. Етнос формується здебільшого на основі єдності території та економічного життя, але в процесі історичного розвитку багато етносів втрачають спільність території (українці живуть зараз у багатьох країнах). Нація складається на основі певного етносу, до якого потім приєднуються представники інших етносів, що живуть на відповідній території та пов’язані між собою певним типом соціально-економічних відносин.
Тлумачення поняття “нація”:
нація – нація-держава, яка з етносом не має нічого спільного. До нації належать усі, хто є громадянами держави;
нація як народ, етнос, що переріс у націю. До нації належать тільки споріднені з певним етносом.
Етнічні нації – це ті народи, які вбачають у своїй етнокультурній відокремленості головне джерело національної самоідентифікації і підставу для утворення власної держави. Вони виникли в умовах бездержавності, там, де рух за духовне відродження і політичну консолідацію передував утворенню національної держави і здійснювався під керівництвом духовно-інтелектуальних еліт, оскільки політична провідна верства в умовах чужоземного панування не могла розвинутися.
Політичні нації – це ті державні народи, представники яких вирішують питання своєї національності на підставі громадянства, належності до певної держави, схвалення її найголовніших політичних цінностей. Вони сформувалися там, де сильна держава виникла раніше, ніж відбулася культурна консолідація народу, а, отже, владні інститути мали змогу сприяти національній консолідації, прискорювати її, інколи використовуючи для цього навіть методи примусу.
Чинники формування нації:
географічні;
геополітичні;
техніка;
економіка;
держава;
адміністрація;
етнокультура;
релігія;
професійна культура;
ідеологія.
Націоналізм як світогляд:
патріотизм (усвідомлення єдності з нацією, рух народу на захист і утвердження своєї самобутності);
шовінізм (надмірна любов до своєї нації-етносу, поєднана з негативними почуттями до інших національностей. Націоналізм державної нації поєднаний із боротьбою в даній державі проти національних меншин є явищем негативним. Коли цей націоналізм переростає в державну ідеологію та політику, то це – нацизм, фашизм).
Аспекти націоналізму:
позитивні:
національна самосвідомість;
національна гордість;
національний сором;
прагнення до національного саморозвитку, рівноправності.
негативні:
визнання національної виключеності;
протиставлення іншим націям;
прагнення забезпечити переваги своїй нації за рахунок інтересів інших народів;
національний нігілізм;
пошук винних у життєвих труднощах.
Національне питання – сукупність політичних, економічних, правових, культурних, освітніх та інших проблем, що проявляються у процесі внутрі- та міждержавного спілкування націй, народностей.
Національна ідея – це синтез духовного буття і духовної творчості народу, сконцентрована національна свідомість, вираз уявлень нації про спосіб і головний напрям власного самоутвердження. Національна ідея формується під впливом традицій, культури, усього середовища національного буття народу. Національну ідею вважають простою, доступною, емоційно привабливою формою єднання людей.
Національний суверенітет – це повновладдя нації, оволодіння нею усіма можливостями розпоряджатися власною долею:
внутрішній (право даного народу обирати тип державності, форму правління, створювати уряд, встановлювати кордони, розпоряджатися ресурсами, здійснювати економічні, соціальні, культурні перетворення;
зовнішній (незалежність нації, свобода волевиявлення, обрання нею таких форм взаємозв’язків з іншими народами, які вона сама вважає бажаними і прийнятними).
Етнонаціональні відносини – відносини між суб’єктами національно-етнічного розвитку – націями, народностями, національними групами та їхніми державними утвореннями.
Типи етнонаціональних відносин:
рівноправні;
відносини панування й підлеглості;
прагнення до знищення інших суб’єктів.
Національна політика – це науково обгрунтована система заходів, спрямована на реалізацію національних інтересів, розв’язання суперечностей у сфері етнонаціональних відносин.
Принцип самовизначення означає самостійне вирішення нацією своєї долі через відокремлення від інших народів і утворення власної незалежної держави, або, навпаки, через об’єднання з іншими державами чи входження, на підставі вільного волевиявлення, до складу будь-якої іншої держави. Він включає в себе право самостійно, без будь-якого втручання ззовні визначати форму своєї державності, впроваджувати самоврядування.
Відокремлення – форма реалізації права на самовизначення, яка передбачає вихід нації зі складу багатонаціонального утворення під впливом волевиявлення народу.
Возз’єднання – форма реалізації права на самовизначення, яка передбачає, що один народ (нація) може об’єднатися із іншим народом (нацією).
Національна держава – це таке політично організоване в межах певних кордонів суспільство, яке утворилося внаслідок політичного самовизначення окремого етносу (або в деяких випадках поліетнічного народу), що консолідується в політичну націю, здобуває незалежність і створює суверенну владу на своїй етнічній території.
Нечисельні народи мають повною мірою користуватися своїми національними правами, зберігати національну мову, традиції та історію. Одним із ефективних кроків у цьому напрямку є автономізація, тобто існування в загальнодержавній структурі автономних районів і провінцій. Політична автономія є могутнім стимулом для розвитку економіки, культури, національної самосвідомості малих народів.
Чинники, які слід враховувати при використанні права на самовизначення:
економічний та культурно-освітній потенціал нації, її здатність нести “тягар самостійності”;
менталітет народу, рівень його національної свідомості та наявність державницьких устремлінь;
сукупність внутрішніх і зовнішніх умов державотворення, які уможливлюють або, навпаки, заблоковують цей процес. Розкол всередині нації або вороже оточення, або економічна блокада можуть призвести до кривавих конфліктів і поставити під загрозу саме існування національної держави;
необхідність дотримання нацією панівних у світі принципів політичних відносин (гарантії прав людини, захист нацменшин, непорушність кордонів).