- •Вінниця – 2002
- •Розділ 1. Політологія як система знань про політику предмет, методи і функції політології
- •Уявлення про функції політології:
- •Література
- •Політика як суспільне явище. Політична влада
- •Розуміння політики в історії політичної думки
- •Співвідношення політики з різними сферами суспільного життя
- •Визначення влади
- •Визначення функцій влади
- •Політичні погляди мислителів стародавнього сходу
- •Політичні погляди мислителів античності Стародавня Греція
- •Стародавній Рим
- •Політичні погляди мислителів середньовіччя
- •Політичні погляди періоду відродження та нового часу:
- •Франція
- •Німеччина
- •Політичні ідеї представників утопічного соціалізму XVI-поч. Хіх ст.:
- •Марксистська концепція політики
- •Загальні положення марксистської політичної теорії
- •Основні концепції сучасної західної політології
- •Література:
- •Розвиток політичної думки в україні: історія і сучасність
- •Політична думка часів київської русі
- •Політична думка в Україні у другій половині XVI-XVIII ст.:
- •Політичний устрій Запорізької Січі.
- •Політичні погляди провідних козацьких гетьманів
- •Політична думка в Україні у хіх ст.
- •Політична думка в Україні першої половини хх ст.
- •Погляди провідних українських мислителів першої половини хх ст..
- •Література
- •Розділ 2. Політична діяльність політична діяльність і політичні відносини. Конфліктии та кризи у суспільно-політичному житті
- •Перша стадія (прихована):
- •Література
- •Розділ 3. Людина і політика демократія та національні відносини у політичному житті суспільства.
- •Соціально-етнічні спільності
- •Література
- •Політичні еліти і політичне лідерство
- •Структура політичної еліти
- •Типологія політичних еліт
- •Література
- •Політична свідомість і політична культура
- •Література
- •Політична ідеологія. Основні ідейно-політичні течії сучасності.
- •Ідеологія лібералізму
- •Неоліберальні концепції
- •Консервативна ідеологія
- •Типи неоконсерватизму та їхні характерні особливості
- •Комуністична ідеологія
- •Соціал-демократична ідеологія
- •Основні положення демократичного соціалізму
- •Ідеологія націоналізму
- •Ідеологія фашизму
- •Ідеологія фемінізму
- •Ідеологія енвайронменталізму
- •Ідеологія анархізму
- •Ідеологія етатизму
- •Взаємовплив політичних ідеологій
- •Література
- •Розділ 4. Політична система суспільства теорія політичної системи
- •Література
- •Держава у політичній системі суспільства
- •Визначення функцій держави
- •Література
- •Правова держава і громадянське суспільство
- •Література
- •Політичні партії. Громадські організації і рухи
- •Структура громадських об’єднань
- •Види рухів
- •Види суспільно-політичних організацій
- •Відмінності громадських рухів від партій
- •Функції суспільно-політичних організацій і рухів
- •Партійне життя в україні
- •Література
- •Розділ 5. Світова політика і міжнародні відносини міжнародна політика і світовий політичний процес. Україна в системі міжнародних відносин
- •Принципи міжнародних відносин:
- •Історія появи “нового політичного мислення”
- •Організація країн – експортерів нафти (опек);
- •Україна в міжнародних відносинах
- •Література
- •Політичні аспекти глобальних проблем сучасності
- •Види глобальних проблем людства
- •Література
- •Розділ 6. Прикладна політологія політичні технології. Політичний маркетинг і політична реклама
- •Література
- •Засоби масової інформації і формування громадської думки
- •Література
- •Список рекомендованих підручників та посібників
- •Список рекомендованих періодичних видань
Політична думка в Україні у хіх ст.
Особливості української політичної думки ХІХ ст.:
початок національного відродження, який позначився у програмних документах Кирило-Мефодіївського товариства;
розробка широкої політичної та соціально-політичної програми боротьби за визволення українського народу;
відмова від культурно-територіальної, культурно-національної автономії, слов’янської федерації і федерації з Росією, проголошення гасла: ”Україна для українців”.
Досягнення української політичної думки ХІХ ст..:
Кирило-Мефодіївське товариство (1845-1847 рр.; складалося із революційного (Г.Андрузький, М.Гулак, О.Навроцький, І.Посяда) та ліберально-демократичного крил (О.Маркович, Д.Пильчиков, М.Костомаров, В.Білозірський, П.Куліш):
відстоювали ідеї справедливості, свободи, рівності, братерства слов’янського союзу у вигляді федерації росіян, українців, болгар, поляків, словаків, сербів, чехів при провідній ролі України (представники ліберального крила сповідували поміркований реформізм у досягненні цих цілей);
пропагували скасування кріпацтва, станового поділу суспільства;
були прибічниками ліквідації національної нерівності;
виступали за християнську смиренність, мирну пропаганду ідей товариства, деякі з них намагалися довести нездатність українства до створення власної держави.
Микола Костомаров (1817-1885; “Закон Божий (Книга буття українського народу)”) сформулював програмні документи Кирило-Мефодіївського товариства. Його ідеалом була федеративна демократична слов’янська республіка. Виступав за скасування кріпацтва, станових відмінностей. Правителі на засадах християнської моралі повинні неухильно дбати про освіту і добробут народу, його культуру. Ідеалізував братерське співжиття слов’янських народів. Вказав на психологічне розходження між українським та російським народами. Виступав за федеративну державу, що мала керуватися обраним на чотири роки президентом і конгресом, утримувати невелике спільне військо, впровадити однакову грошову систему, здійснювати загальне керівництво зовнішніми відносинами; визнавав народ рушійною силою історичного процесу. Розумів український народ як окрему етнокультурну одиницю. Надавав перевагу колективним формам власності. У 60-70-ті рр. ХІХ ст. під впливом репресій відмовився від радикалізму і утвердився як ідеолог безполітичного, культурницького українства.
Михайло Драгоманов (1841-1895; “Чудацькі думки про українську національну справу”, “Листи на Наддніпрянську Україну”) критично ставився до унітарних держав, крайностей націоналізму, які спонукали до примусу особистості, насильства над людиною, обмеження її прав і свобод. Гарантією прав людини може бути вільна самоврядна громада, а не держава, яка нав’язується людській громаді зверху як штучне, неприродне утворення. Прагнув перетворити Росію на децентралізовану федерацію, де з українців створюється громада “Вільна спілка”, завданням якої є забезпечення політичних свобод, скасування будь-яких надзвичайних судів, впровадження суду присяжних, недоторканості приватних листів, телеграм, свобода вибору місця мешкання і занять, недоторканність національної мови, свобода совісті і відокремлення церкви від держави, свобода слова, друку, навчання, зібрань, мітингів, звернень до владних структур. В адміністративному плані поділяв Російську імперію на 23 області. Відстоював права місцевого самоуправління; ідею пріоритету політичних і громадянських прав особи над державою і нацією; ідею конституціоналізму і правової держави; ідею державної автономії України в складі Російської федерації; ідею національного розвитку на ґрунті загальнолюдських цінностей. Був противником адміністративно-командних методів управління. Головною метою держави вважав охорону особистої гідності громадянина. Виступав за полегшення долі пригнічених і бідних, забезпечення їх засобами для життя і розвитку, зменшення тягаря військової повинності, скасування несправедливих податків і зборів (подушних, акцизних, паспортних), встановлення доступної кожному нижчої, середньої і вищої освіти з наданням державної матеріальної допомоги. Висловлювався за заснування третейських судів для вирішення суперечок між підприємцями і робітниками.
Микола Міхновський (1873-1924; “Самостійна україна”) один із авторів проекту Основного Закону “Самостійна Україна”, де було вперше закладено принцип української самостійності, принцип федеративної держави (передбачалося утворення 9 земель) у формі президентської республіки з двопалатним парламентом (радою представників і сенатом). Проект також передбачав широкі політичні і громадянські права, самоврядування, а також право набуття громадянства для інородців. Проголошував етнічний принцип формування української нації (“Україна для українців”).