Принципи міжнародних відносин:

• принцип сили (незалежно від зміни співвідношення у його структурі тих чи інших елементів залишається найважливішим чинником геополітики (геополітика – вчення про державу, що прагне до розширення свого географічного і територіального простору. В сучасному розумінні трактується як наука і політика щодо вивчення міжнародних структур і механізмів їх взаємодії, закономірностей і тенденцій світового розвитку, а також використання її досягнень у практичній політиці національних держав, міжнародних союзів і блоків для забезпечення реалізації своїх геостратегічних і національних інтересів, збереження миру і забезпечення стабільності). До вимірів сили на міжнародній арені відносять:

1. геополітичне становище, яке включає рельєф і клімат, територіальний простір, його сконсолідованість, що виражається у наявності сучасних комунікацій; розташування у певному культурному і політичному ареалі (тобто у сфері впливів країн з точки зору їх геополітичної ваги і культурного розвитку);

2. населення, його кількість, вікова структура, природний приріст, освітній рівень, фахова підготовка;

3. природні ресурси – грунти, води, флора, фауна, корисні копалини, а також високотехнічні й екологічно безпечні засоби природовикористання і природозбереження;

4. економічний розвиток, що передбачає наявність сучасних постіндустріальних галузей, експорт технологій, кількість розміщення своїх підприємств за кордоном, високоосвічені менеджерські кадри;

5. соціально-культурний рівень – передбачає ефективну систему охорони здоров’я та екологічної безпеки, освіти й науки, а також вирівнювання соціальної стратифікації;

6. військова могутність, що виявляється в оснащенні високотехнологічними озброєннями і тактичній грамотності збройних сил, високорозвинутому ВПК. При цьому слід сказати, що цей елемент не є вирішальним у силовому вимірі сучасного світу. Німеччина і Японія не є достатньо сильними у військовому відношенні, зате вони – члени Великої сімки;

7. політичний режим, який забезпечує сприятливі або несприятливі умови для цивілізованого розвитку суспільства;

8. дипломатія, сутність якої полягає в знаходженні ефективного інструментарію для проведення зовнішньої політики держави, створення сприятливих інформаційних та ідеологічних умов для піднесення престижу держави;

9. національний характер, який виражається у таких ознаках, як ставлення до праці, підприємницька активність, правова і моральна нормативність. Національний характер як сукупність рис колективної психіки має вирішальне значення в кризових для суспільства ситуаціях;

10. міжнародний імідж держави, що виражається у сприйнятті держави на міжнародній арені, її миролюбному чи агресивному характері, внутрішній стабільності, здатності відігравати певну роль у балансі геополітичних інтересів розвинутих держав, спроможності швидко трансформуватися відповідно до модерністських тенденцій світового розвитку.

• принцип права (передбачає, що національна держава у міжнародних відносинах має спиратися не тільки на свою силу, але й дотримуватися норм міжнародного порядку. Сучасний міжнародний порядок грунтується на принципах і нормах міжнародного права, зафіксованих в статуті ООН, документах Гельсінського Заключного акту, Паризької хартії для нової Європи, а також документів засідань Наради з безпеки та співробітництва в Європі (НБСЄ). Сутність цього порядку виражається в таких принципах:

• повага до державного суверенітету і суверенної рівності;

• незастосування сили чи погрози силою;

• непорушності кордонів і територіальної цілісності держави;

• мирного врегулювання спорів;

• право націй на самовизначення;

• сумлінне виконання міжнародних зобов’язань;

• невтручання у внутрішні справи.

Стабільний міжнародний порядок передбачає оптимальне поєднання принципу права і принципу сили або балансу сил. Баланс сил забезпечується здатністю держави або союзу держав протистояти своїм противникам, їх агресивним намірам.