Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Политология учебник.doc
Скачиваний:
7
Добавлен:
14.08.2019
Размер:
1.28 Mб
Скачать

Політичні погляди періоду відродження та нового часу:

Італія

  • Ніколо Макіавеллі (1469-1527; “Володар”, “Міркування про першу декаду Тіта Лівія”, “Історія Флоренції”) намагався звільнити політику від релігійних і моральних основ. Сутність віровчення важлива не з точки зору його істинності, а з точки зору суспільної вигоди. Відстоював гасло “мета виправдовує засоби”, що означало можливість порушення задля слави і могутності моральних норм. Допускав аморальність правителя лише у випадках смертельної небезпеки для вітчизни, в усіх інших випадках правитель повинен бути чесним і справедливим. Ідеалом державного правління була змішана республіканська форма Стародавнього Риму. Проте їй повинна передувати одноосібна диктатура для приборкання свавілля аристократів і наведення твердого порядку.

  • Віко Джамбатіста (1668-1744; “Основи нової науки про суспільну природу націй”) розглядав історію як продукт діяльності самих людей, хоч і визнавав, що світ створений Богом. Виклав концепцію про державу як засіб захисту пануючої форми власності. Розвиток суспільства не залежить від правителів, а проходить за об’єктивними закономірностями. Вивів ідею циклічності історії, як загального закону розвитку усіх народів, історія яких має всезагальний характер.

Англія

  • Томас Гоббс (1588-1679; “Філософські основи вчення про громадянина”, “Левіафан, або Матерія, форма і влада держави церковної та громадянської”) вважав, що людина – це не суспільно-політична істота, а суто егоїстична тварина, що провокує “війну всіх проти всіх”. Люди повністю відмовляються від своїх прав, беззастережно підкоряються абсолютній владі, щоб позбутися постійного страху за своє життя, безмежні права держави зосереджуються у руках абсолютного монарха, а тому поділ влади на гілки неприпустимий; влада монарха не підлягає будь-якому контролю, і він стоїть над законом; держава – це суспільство, а суспільство – це держава; відкидав пріоритет церкви над світською владою);

  • Джон Локк (1632-1704; “Два трактати про правління”; засновник політичної доктрини лібералізму) на перше місце ставив потреби й інтереси людини, на друге – інтереси суспільства, на третє – інтереси держави; хоч і підкреслював мирний характер людей у природному стані, однак не виключав можливості виникнення загрози існування природних прав людей (люди лише частково делегують права, обмежуючи таким чином владу, даючи їй “мінімальні” повноваження, зберігаючи при цьому індивідуальні особливості); держава виникла з первісного миру злагоди з метою забезпечення природних невідчужуваних прав і захисту приватної власності; передані державі права, свободи людьми не втрачаються, вони тільки зберігаються державою, найдосконалішою формою якої є не абсолютна, а конституційна монархія; Дж.Локк вважав, що влада поділяється на законодавчу (встановлює норми поведінки громадян), виконавчу (вживає заходів щодо застосування законів) і федеративну (або союзну) (визначає відносини держави з іншими державами). Судову владу Дж.Локк не відмежовував від виконавчої. Виступав за створення світового уряду.