Процедура дослідження

Психологічні дослідження залежать від участі у них людей у якості досліджуваних. Учений-психолог повинен усвідомлюва­ти специфіку взаємодії між дослідником і досліджуваним і від­повідальність, яка з цього випливає. Відповідальність особливо велика у випадку, якщо у якості досліджуваних виступають нар­комани чи особи, обмежені у своїх діях, а також якщо програма до­слідження спрямовано обмежує дієздатність досліджуваного, пси­холог зобов'язаний переконатися в тому, що достоїнство та ціліс­ність особистості досліджуваного не постраждають. Він повинен вжити всі необхідні заходи запобігання для забезпечення безпеки та благополуччя досліджуваних і звести до мінімуму можливості непередбаченого ризику.

Участь у психологічних експериментах має бути добровіль­ною. Досліджувані повинні бути проінформовані у зрозумілій для них формі про мету, особливості дослідження і можливий ризик, знання про це може бути важливим для прийнятгя рішен­ня про участь. Досліджуваним повинно бути повідомлено про будь-яку форму прихованого спостереження. У тих випадках, коли вичерпна інформація суперечить проведеному досліджен­ню, спеціальні заходи застороги повинні бути вжиті для забезпе­чення благополуччя досліджуваних, зокрема повинно бути зроб­лене загальне роз'яснення про неможливість надання повних ві­домостей про програму, що проводиться, у тих випадках, коли це можливо і не завдає шкоди досліджуваним, усі роз'яснення повинні бути зроблені після закінчення експерименту. Те ж саме поширюється на приховане спостереження.

У випадку, якщо досліджуваний не в змозі сам приймати ріше­ння про свою участь в експерименті, таке рішення повинно бути і прийняте його законними представниками.

Психологи не можуть піддавати досліджуваних впливам, які призводять до постійної шкоди чи ризику у фізичному чи психоло­гічному відношенні. Експеримент потрібно одразу припинити, як­що з боку досліджуваного виникає несподівана стресова реакція. При виникненні будь-яких небажаних наслідків участі в експерименті психолог повинен вжити заходи щодо їх усунення.

Психологічні експерименти необхідно проводити тільки у від­повідних умовах.

Досліди на тваринах є невід'ємною частиною психологічних досліджень. Основний обов'язок психолога - поважати життя лю­дини - має застосування і тут. Необхідною умовою проведення до­сліджень на тваринах є не тільки ознайомлення з технікою проведе­ння таких експериментів, але й знання про утримання та догляд за тваринами, а також інформованість про юридичну сторону справи. Психологи, які працюють з тваринами, повинні прагнути звести біль, стрес і втрати до мінімуму.

Публікація експериментальних даних Результати психологічних досліджень мусять бути доступні для наукової спільноти. Можливість хибної інтерпретації має бути попереджена коректним, повним і недвозначним викладом. Дані про учасників експерименту повинні бути анонімними. Дискусії та критика у наукових колах слугують розвитку науки і їм не можна перешкоджати.

У випадку спільної публікації мають бути зроблені посилання на першоджерела, а порядок імен авторів має відображати їх вне­сок у роботу.

Викладацька діяльність Викладач-психолог повинен навчати своїх слухачів найнові­шим досягненням психологічної науки в об'єктивній та зрозумілій формі. Будь-які особисті погляди мають бути зафіксовані саме як такі. При викладанні та читанні лекцій потрібно слідкувати за тим, щоб не виникло необгрунтованих очікувань.

Психодіагностичні дані, отримані відносно студентів при їх навчанні, повинні розглядатися як конфіденційні, як і відомості про клієнтів чи пацієнтів. Під час демонстрації конкретних випадків не­обхідно турбуватися про захист гідності та благополуччя досліджу­ваного, у відношенні якого повинні дотримуватися всі ті ж правила, що й у відношенні пацієнта.

Якщо персона чи студенти виступають у якості експеримента­торів, наприклад, у проведенні психодіагностичних процедур, ви­кладач повинен забезпечити, незалежно від їх власної відповідаль­ності, відповідність дій, що відбуваються, до професійних вимог. Психологи можуть об'єднуватися для роботи з метою спільного використання обладнання, приміщення і спільного найму персоналу. При створенні спільної практики мусить бути укла­дений контракт у письмовій формі, який враховував би можли­вість змін, розподілу прибутків і витрат, а також можливість лік­відації об'єднання.

Партнери по спільній практиці повинні вказувати свої імена на бланках, в оголошеннях та інших документах, можуть указувати години роботи і номер телефону. Де це можливо, не варто вказува­ти спеціалізацію; дозволено не більше шести уточнень (специфічна група пацієнтів чи клієнтів; специфічні симптоми чи проблеми, які розв'язуються; специфічні методики лікування та допомоги).

Імена колег, які відійшли від справ чи померли, можуть збері-гатися наступником на вивісці не більше ніж 12 місяців, за умови згоди зацікавлених осіб. Інформація про смерть одного з партнерів повинна бути повідомлена у достойній манері.

Спільна практика Психологи можуть об'єднуватися для роботи з метою викори­стання обладнання, приміщення та спільного найму персоналу. І Три створенні спільної практики повинен бути складений контракт у письмовій формі, який буде враховувати можливість змін, розпо­ділу прибутків і витрат, а також можливість ліквідації об'єднання.

Партнери по спільній практиці повинні вказувати свої імена на бланках, оголошеннях і в інших документах, крім тих випадків, ко­ли об'єднання виникло в результаті злиття фірм чи капіталів.

Для клінічних психологів при спільній практиці обов'язкові такі правила:

при всіх формах об'єднання повинен бути забезпечений вільний вибір методів лікування;

право на ліквідацію об'єднання, якщо зачеплені інтереси третіх осіб, належить учасникам-психологам;

відомості про лікування і записи можуть бути надані в розпоря­дження партнерів психолога, який здійснює лікування, тільки з пись­мової згоди пацієнта;

перед початком лікування пацієнт повинен бути проінформований про те, що партнери, які не беруть участь у терапії, не несуть відпові­дальності за її результат.

У випадку, якщо клінічний психолог виступає як роботодавець і го відношенню до своїх колег, передача їм функцій щодо лікування пацієнта можлива тільки зі згоди клієнта