- •Інструктивно-методичні матеріали до лекційний занять
- •1. Предмет, функції та завдання дисципліни
- •2. Зв'язок етики та психології. Проблема моральності у психології
- •3. Основні поняття дисципліни
- •4. Історія становлення етичних кодексів психолога у світі та в Україні
- •Література:
- •Вимоги до психолога-спеціаліста психологічної служби України
- •Готовність майбутніх психологів до професійної діяльності
- •Рівні готовності до діяльності за в.О.Сластьоніним
- •Основні підходи до розуміння готовності у вітчизняній та зарубіжній психології
- •Етичні інваріанти у сучасних теоріях підготовки психолога-практика
- •Особистісно-акмеологічний підхід як психолого-педагогічний принцип у підготовці практичних психологів
- •Принципи особистісно-акмеологічного підходу
- •1. Психологічна деонтологія та її основні напрямки
- •2. Рівні етичних проблем у психології
- •4.Психологічна культура психолога-практика
- •Рівні стосунків при наданні психологічної допомоги
- •Рівні стосунків при наданні психологічної допомоги
- •1. Поняття цінностей у психології
- •2. Підходи до розуміння загальнолюдських цінностей
- •5) Виділення загальнолюдських цінностей на основі ідеї професійного й особистісного самовизначення та пошуку головного смислу своєї праці й усього життя.
- •3. Головний етичний орієнтир психолога
- •1.5 Етика спілкування у роботі практичного психолога
- •1. Спілкування як царина людської моральності та соціально-психологічний процес.
- •2.Парадигма спілкування у сучасній культурі
- •4. Моральні виміри спілкування та їх значення у роботі практичного психолога
- •5. Культура спілкування та етикет психолога
- •1. Етичні проблеми та зваби практичної психології
- •2. Етичні проблеми у науково-дослідницькій діяльності психологів
- •10) Проблема «підлаштування» під чийсь науковий ав торитет чи прикривання цим авторитетом і навіть його від верта експлуатація для досягнення своїх далеких від науки
- •3. Етичні проблеми у викладацькій діяльності психолога
- •1) Проблема самоствердження викладача у студентській аудиторії
- •3) Проблема надмірних навантажень на студента та викладача
- •4) Проблема оптимізації формальних і неформальних стосунків викладачів та студентів
- •5) Проблема інтимних стосунків викладачів і студентів
- •6) Проблема незгоди студента з викладачем
- •8) Проблема пошуку студентами наукового керівника
- •9) Проблема взаємостосунків студент-адміністрація
- •10) Проблема навчальної дисципліни й етикету в конкретному психологічному вузі
- •11) Проблема сприяння самоуправлінню студентів
- •13) Етичний парадокс формування особистості студента- психолога
- •14) Проблема почуття власної гідності викладача
- •16) Проблема «примітивного» студента
- •17) Проблема «примітивного» викладача психології
- •4. Етика проведення досліджень за участю людей і тварин
- •2. Етичні принципи у роботі психолога
- •3. Етичні стандарти психолога
- •Загальні принципи
- •Про втручання
- •4. Норми професійної етики для розробників і користувачів психодіагностичних методик
- •Морально-позитивний ефект обстеження - дотримання приципу «Не нашкодь!», використання результатів дослідження з метою особистішого та професійного росту людини.
- •Не 2.3. Етичний кодекс психолога План:
- •Література:
- •1. Характеристика розділів етичного кодексу психолога
- •III. Захист інтересів клієнта
- •IV. Конфіденційність
- •V. Етичні правила психологічних досліджень
- •VI. Кваліфікована пропаганда психології
- •VII. Професійна кооперація
- •3. Професійний кодекс етики для психологів (Бонн, фрн, 1986 р.)
- •Вступ Професія психолога
- •Відповідальність
- •Компетенція
- •Процедура дослідження
- •Використання інформації Загальні положення
- •Реклама з метою конкуренції
- •Реклама третіми особами
- •Непряма реклама
- •4. Порівняння етичних кодексів психолога різних країн і асоціацій
- •Та психотерапії
- •2. Етичні принципи консультування та психотерапії
- •1. Принцип надійності
- •2. Принцип автономії
- •3. Принцип корисності
- •5. Принцип справедливості
- •6. Принцип самоповаги
4. Моральні виміри спілкування та їх значення у роботі практичного психолога
До моральних вимірів спілкування належать толерантність, повага, співчуття, милосердя, любов [10, с.328-358].
Повага - таке ставлення до людини, яке реалізує на практиці (у діях, у поведінці) визнання людської гідності іншого.
Поважати - утверджувати ціннісний статус іншого. Близьким до поняття «повага» є поняття «пошана» та «самоповага». Високий рівень самоповаги людини - це той бар'єр, проти якого безсиле будь-яке побутове чи адміністративне хамство.
Для психолога важливо поважати і самого себе, і клієнта.
Співчуття (емпатія, співпереживання) - екзистенційно-мо-ральна парадигма входження у світ внутрішніх переживань іншого. Люди, здатні до співчуття, реагують на зміни у внутрішньому світі інших людей, «заражаються» їх самопочуттям.
Милосердя - діяльне прагнення допомогти кожному, хто має в тому потребу. Милосердя - висока етична цінність, вільне дарування іншому можливостей буття та самореалізації.
Складність милосердя в тому, що, допомагаючи іншому, потрібно залишатися собою. Милосердя повинно поєднуватися з толерантністю та повагою. Здатність до милосердя - прояв морального здоров'я особистості.
Любов. М.Бубер говорив: «Любов - відповідальність Я за Ти».
Толерантність (від лат. Іоіего - несу, витримую, терплю) -«чин терплячої стриманості в присутності чого-небудь, що не по-любляється або не схвалюється... Вона передбачає існування того, що не вважається неприйнятним або злим». Е.Кренстон пише: «Толерувати - значить спершу засудити, а потім миритися... з тим, що засуджується» [10, с.331].
Бути толерантним — означає терпіти, витримувати іншого таким, яким він є, визнавати за ним право жити, мислити й чинити по-своєму [14, с.329-330].
Для того, щоб повноцінно спілкуватися, люди повинні вміти співіснувати один з одним, миритися з неминучими розбіжностями поглядів, орієнтацій, стилів життя.
Вимоги толерантності, здавалося б, елементарні. «Тільки» толерантність нас у жодному відношенні цілком задовольнити не може: як правило, людям замало того, що їх тільки «терплять», і вони прагнуть до більш змістовних домінант спілкування. Абстрактність толерантності пов'язана зі змістовою нерозвиненістю її етичних перспектив, з двозначністю її висновків щодо самого процесу спілкування, суперечністю, пов'язаною з її практичним застосуванням і
визначенням принципових меж спілкування.
Інтелігентність - певна моральна позиція, опозиційність усьому антигуманному, небайдужість до всього, що відбувається у суспільстві; розвинуте почуття обов'язку перед своїм народом, суспільством, яке лежить в основі такої важливої якості, як
скромність.
Найстрашніший гріх для освіченої людини, та ще й з вищою гуманітарною освітою, - це соціальна, моральна байдужість, а для психолога - це перша ознака професійної неспроможності, адже він, за родом своєї діяльності, як раз і повинен допомагати людині самовизначатися у суспільстві та в складному ціннісно-смисловому
просторі культури.
Тому важливою проблемою для самих психологів є усвідомлення реальної небезпеки стати «професійним дурнем», тобто ризик перетворитися в освічених спеціалістів, які розуміються в різних екзотичних концепціях особистісного розвитку, знають багато розумних і таких, що важко вимовляються слів, і т.д., але не вміють (чи бояться) використовувати все це для допомоги людині у справжньому особистісному та професійному самовизначенні.